Ода розкуркуленню

Авторка перекладу: Світлана

На болотах явно згадали стару добру практику розкуркулення. Щоправда, тоді вона була абсолютно безпечна для тих, хто підводив під неї теорію, віддавав накази і власне – виконував. Теоретики суцільно були нещодавніми емігрантами, і хто десять, а хто і двадцять років жили в Німеччині, Франції, Швейцарії чи Англії. А багато хто дуже любив проживати на острові Капрі. Кажуть, що в цьому місці особливо душевно можна розмірковувати про долю пролетаріату, і не тільки в розрізі революційних теорій, а і в суто мистецькому плані.

Максим Горький, наприклад, не виводився з Капрі і що ж, вирішив проїхатися в країну пролетаріату-переможця, щоб усе подивитися на власні очі, але не зміг зупинитися і поїхав далі, але вперед ногами. Кажуть, що перед тим як випустити дух, він встиг вимовити якусь незакінчену фразу на кшталт «Мать тво…». А якби не поїхав з чудового острова, то, може, і зараз писав би щось про боротьбу палестинського пролетаріату, погладжуючи натрудженою рукою усмішку Грети Тумблер.

Але повернімося до розкуркулення. Товариші, що повернулися з еміграції, не мали ніякої рефлексії щодо місцевого населення і особливо щодо того, з якого можна витрусити матеріальні цінності. Накази віддавали вчорашні лоботряси і пустомолоти, а виконували їх представники навіть не пролетаріату, а бидла, для якого процес приниження тих, хто посмів бути вищим за їхній рівень, був сенсом життя. А ось зараз усе трохи інакше. Ті, хто задумує розкуркулення і віддає накази, настільки пов’язані один з одним родинними, грошовими та іншими зв’язками, що взяти й так легко відрубати зерна від полови не дуже й легко.

Втім, жирні роки залишилися далеко позаду, і чим далі, тим складніше годувати опричників досхочу. Тих, кого раніше можна було рвати заради розваги, а не заради прокорму, давно порвано, а государеве корито явно обміліло, і тому щоб нагодувати саме цю публіку, доводиться згодовувати все більш високопоставлених чиновників. До того, що рвуть імперії генералів чи міністрів, за сумісництвом – мільярдерів, усі вже звикли.

Але ось у Мережі, причому як у пресі, так і у специфічних ТГ-каналах, почали з’являтися повідомлення, які можуть вказувати на те, що планка розкуркулення ось-ось підніметься до неймовірних висот. Мало того, йдеться про такі прізвища, які начебто завжди належали до касти «безсмертних». Втім, ось що з’явилося буквально щойно:

«Сєргєй Чємєзов, глава найбільшого в росії виробника зброї – держкорпорації «Ростєх», а також його соратники, гендиректор «Рособоронекспорту» Алєксандр Міхєєв і керівник «Вертольотів росії» Ніколай Колєсов, володіють «ультрарозкішними» особняками у стилі італійських палаццо в закритому житловому комплексі «22 карати» на штучному острові Пальма Джумейра в Дубаї… Чємєзов, який, за словами близького до його оточення джерела, проводить у Дубаї майже кожну свою відпустку, обзавівся найпомпезнішою віллою».

Скажімо так, нерухомістю в Дубаї обзавелися багато товаришів, у тому числі вівцероб і генерал Кадиров, але все ж більша частина дрібніших сошок мають скромніші активи як за місцем розташування, так і за виконанням самого житла. Тут товариш Кадиров виноситься за дужки, а решта – не відома якоюсь особливою розкішшю.

У випадку ж із Чємєзовим усе виглядає по-багатому і без будь-яких голодранських компромісів. Але тут на себе звертає увагу не сам факт володіння такою нерухомістю, а те, що про неї пишуть відкрито і дають деякі дуже пікантні подробиці. А таке завжди роблять для того, щоб збудити апетити черні, яка не тільки вимагатиме: «Розіпни його, розіпни!», – а й захоче особисто виконати це розп’яття. Чи можна було б уявити хоча б рік тому, щоб віллу Чємєзова описували таким чином:

«Двоповерховий будинок на ділянці площею 2170 кв. метрів у секторі «Сапфір», найближчому до берегової лінії, зараз коштує близько $30 млн (майже 2,5 млрд рублів за поточним курсом ЦБ). Ця сума еквівалента вартості нового терміналу для аеропорту в російському регіоні… В особняку – сім спалень та ексклюзивна ванна із цільного шматка кришталю чи кварцу вагою до 10 тонн і вартістю близько $1 млн».

Скажімо так, відомі мордаті товариші з партії слуг теж мають і Версалі незлиденні, і унітази із золота, щоб струмінь чи щось там віддавав приємним дзвоном. Але погодьмося, навіть такі кричущі маєтки розташовані не на першій лінії Дубая, хоч навіть під Києвом вони стоять на зовсім не дешевій і явно – зачарованій землі, бо туди жодного разу не прилітали ні «Шахеди», ні ракети, хоча таку ціль чудово видно з космосу.

Ну, а наведену вище цитату було виявлено в пресі, а от у соціальних мережах таких докладних описів усе ж таки немає. Зате там містяться конкретніші міркування, які можна вважати за приховані звинувачення. І виглядає це приблизно так:

«Нас попросили прокоментувати оприлюднення інформації щодо закордонної нерухомості Сєргєя Чємєзова. Зокрема, дані про віллу в Дубаї, де також розташоване майно його найближчих соратників. З цього приводу можемо сказати таке. Деякі в нашій країні, мабуть, забули про війну. Замість того щоб стати єдиним фронтом, багато хто думає про розкіш і закордонні блага. Це велика помилка. Незважаючи на всі здобутки, зараз потрібно об’єднатися, а не думати про свою шкуру. Адже невже хтось думає, що такі люди, як Чємєзов, у якийсь момент спокійно поїдуть жити і відпочивати в Дубай?»

Тут чудово все, і єдине, що викликає жаль, – то це те, що виконано цей гнівний виступ в епістолярному жанрі, а не у вигляді аудіо чи відео. В такому разі можна було б почути не тільки гнівні нотки в голосі виконавця, а й звуки капання слини. Адже Чємєзов – дуже жирний клоп, бо через нього йдуть усі військові замовлення. Навіть невеликий, але постійний відкат на гігантські суми обороту може дозволити Чємєзову купити собі не ділянку на вказаному вище острові, а його весь, разом із внутрішньою акваторією та рибою, яка туди запливла.

Можливо, декому здасться, що ми згущуємо барви і так розмірковуємо хай і про високопоставленого товариша, але не настільки, щоб присвячувати йому окрему розповідь. Але ми просто зазначимо, що на «Ростєх», який можна вважати синонімом ВПК, можуть призначатися лише люди з особистого оточення царя. Там не може бути кадрових чиновників чи технічних геніїв, а лише людина, «наближена до імператора». І ось коротка довідка про те, хто такий Чємєзов. 

У 1980-х роках прутін і Чємєзов працювали в Дрездені (НДР) по лінії КДБ. Вони жили в одному будинку на Радебергерштрассе, 101, і підтримували як службові, так і сусідські стосунки. За спогадами Чємєзова та інших джерел, в цей період вони зблизилися. Після повернення до росії у 1996 році, коли прутін став заступником керівника управління справами президента рф, він запросив Чємєзова на посаду начальника відділу зовнішньоекономічних зв’язків в Управлінні справами президента. Згодом Чємєзов очолив Управління зовнішньоекономічних зв’язків адміністрації президента.

У 2007 році прутін, будучи президентом, призначив Чємєзова генеральним директором державної корпорації «Ростєх» (раніше «Ростехнології»). Це призначення підкреслює довіру прутіна до Чємєзова та його роль в управлінні ключовими державними активами. Словом, цей пацієнт «не проста людинка», і він один із тих, хто вхожий до царя і чию думку прутін враховує при ухваленні важливих рішень. А тепер ще раз згадаємо про розкуркулювання, яке дихає в потилицю вже таким фігурам, і у що це може вилитися.