Назад у майбутнє

Авторка перекладу: Світлана

Як відомо, постсовкова публіка зубами й кігтями чіпляється за якусь саме совкову атрибутику. Так, наші дроноводи вже не один десяток разів палили танки та іншу техніку противника, на якій було прикріплено прапор саме совка. Логіки там немає ніякої, а є деградація або потреба йти назад, до своїх коренів. Щоправда, на цих коренях вирізано не «Рюрик», а навпаки – «Андрофаг», але про це їм ніхто не розповідає, бо цей шлях довгий, і зараз вони проходять ту стадію, де червоний прапор, ковбаса по 2.20 і смачний пломбір. Вони про це марять.

Зрозуміло, що це виглядає як фетишизм, бо переважна більшість тих, хто перебуває в цьому тренді, особисто ніколи не пробували ні совкового пломбіру, ні тим більше – тієї «варенки», яку вони звели в ранг розчавленого бульдозерами хамону. Проте всередині кожного з цих пацієнтів вирує здійснення мрій саме про щось таке. Але в усій цій історії є дещо, чого не можуть знати всі ті, хто народився пізніше совка або застав його зовсім уже в дитячому віці.

Адже як не крути, а на рівні великої популяції людей – населення країни чи народу – є щось спільне в аспекті уявлення про те, куди вони всі рухаються. Не кожен із них окремо, а всі разом, як популяція людей. І найчастіше цілі ці є абстрактними більшою чи меншою мірою. Так от, у совку такою мрією було «світле майбутнє». У пору моєї юності комунізм уже перестав бути мрією, а ось світле майбутнє ще фігурувало як орієнтир.

Але що характерно, навіть дуже підкована училка історії, яка зазвичай дозволяла будь-яку вольницю у виконанні учнів, і мене – в тому числі, саме з цього приводу переходила на штампи. Причому неважливо, як було сформульовано запитання про світле майбутнє чи комунізм. Звідси напрошувався висновок про те, що вона сама не уявляє, що це таке, і що найголовніше – у неї не було надійного джерела, з якого можна було б почерпнути опис того, чого прагне «радянська людина», а те, що вона прагнула, ні в кого не було сумніву. Тільки одного разу училка наважилася хоч щось сказати, крім «від кожного – за здібностями і кожному – за потребами», і видала таке:

 «– Ось зараз ми всі добре живемо?

– Загалом добре.

– А коли настане світле майбутнє, ми будемо жити в багато разів краще, і весь світ заздритиме нашому життю».

Звичайно, в цьому діалозі була каверза, яку шкурою відчували навіть підлітки. Адже якщо на поставлене нею запитання ти відповіси негативно або хоча б частково негативно, то відразу отримаєш дуже слизький діалог у плані уточнення того, що ж тобі не подобається в житті радянського суспільства. А за такі міркування можна було одержати такі неприємності, що ще невідомо, чим вони можуть скінчитися. Але для цієї повісті важливо не те, про що вона запитувала, а те, як вона пояснювала мету руху. І справді, телевізор і газети навперебій розповідали, як воно все стає кращим, незважаючи на те, що це складно помітити.

І тут ось що важливе. Тоді був «смачний пломбір», була ковбаса по 2.20, був «дорогий Леонід Ілліч» і все те, про що так мріють ті, хто нічого цього не застав, а фактично це ще не було світлим майбутнім і тим більше – комунізмом, а лише далекими підступами до нього. Тобто рядові совки та їхні партійні пастухи були впевнені в тому, що завтра буде краще, ніж сьогодні, а післязавтра… і так далі. Але попереду буде всього більше, воно буде якіснішим і кориснішим. А ось нинішня публіка прагне до того, що не вважалося чимось надзвичайним. Тобто навіть у цій конструкції любителі совка вже є регресивними, але насправді все набагато гірше.

Просто уявімо, що та ж сама училка на запитання бовдурів і лоботрясів про світле майбутнє почала б описувати те, що зараз коїться у тимчасово окупованому Донецьку, – що люди п’ють кип’ячену дощову воду, не миються і справляють нужду в пакети, – хто наважився б назвати це комунізмом чи його аналогом? Та якби хтось тоді озвучив такі контури світлого майбутнього, то швидше за все, він би не дійшов до дому, а опинився б у кабінеті з портретом Дзержинського і гаслом на стіні: «Якщо ми вас не посадили, це не ваше досягнення, а наше недопрацювання». І там би з пристрастями розпитали про те, звідки в тебе взялися такі згубні думки.

Простіше кажучи, говорити про те, що завтра буде гірше, не просто не можна було, а таке навіть думати було небезпечно. І вже зовсім неймовірно, щоб партія на уряд виступали у стилі: «Скоро настане голод, і ми всі будемо їсти ла*но, але партійне керівництво всіх запевняє, що воно точно знає, де є дуже багато ла*на». Втім, просто зараз лаптям розповідають саме це. Ось кілька цитат із провідного конторського ТГ-каналу:

«Кількість інцидентів з літаками за останні місяці збільшилася в рази. І йдеться не тільки про скасування частини рейсів, а й про серозні проблеми, в тому числі авіакатастрофи. Із останнього – навчальний літак здійснив аварійну посадку в Оренбурзькій області. Причина – відмова двигуна. Тиждень тому в Амурській області розбився пасажирський літак Ан-24. Жертвами стали 48 осіб. І подібних інцидентів стає дедалі більше. Не лише з військовими бортами, а і з цивільними… Авіасполучення всередині росії є безальтернативним через розміри нашої країни. Але при цьому гарантувати безпеку все складніше».

Правда ж, одна тільки ця заява виглядає прямо протилежною тому, що було в совку? Але є й глобальніші анонси такого самого плану. І виглядає це так:

«Росія готова до серйозної економічної кризи. Вона буде, але переживати з цього приводу безглуздо». Таку заяву зробило наше джерело у кремлі. «Ми бачимо, що тиск на росію посилюється. Не бачу сенсу приховувати – вже восени можлива серйозна економічна криза. Будуть певні проблеми з цінами, рублем, іпотекою та іншими кредитами. Але закликаю всіх: не варто переживати з цього приводу! – заявило джерело».

І треба зауважити, що це – не найбільш екстремальний погляд на найближче майбутнє. Інші джерела пишуть про те, що в росії вже цього року почнеться голод. Цей прогноз засновано на тому, що головні сільськогосподарські регіони зазнали колосальних збитків від несприятливих погодних умов, відсутності насіннєвої бази та сучасних аграрних технологій. Про це курнику ще не оголосили, але, мабуть, тут треба дотримуватися дозування.

А головне тут те, що любителі совка втрачають фундаментальний принцип. Тоді населенню обіцяли поступові, але помітні поліпшення на шляху до світлого майбутнього, а нинішня влада розповідає про те, що далі буде тільки гірше, але боятися цього не слід. Як у них в голові вміщаються настільки протилежні речі – складно сказати, але як відомо, у порожню посудину можна вкласти будь-що, або мізки, або ла*но, і в цієї категорії людей у посудині знаходяться явно не мізки.