Авторка перекладу: Світлана
Із серії «до кави»
Учора ми акуратно торкнулися теми індійського кіно в тій частині, де сюжетом картини є закупівля російської нафти. Обережність формулювань тут необхідна, бо нам не дуже зрозуміла сама побудова індійських фільмів. Так, ще з давніх-давен ми пам’ятаємо про те, що в індійському фільмі, про що б він не був, обов’язково буде дві серії. Підігнати будь-який сюжет саме під цей формат не є проблемою, бо в будь-якому з них неодмінно будуть пісні й танці, довжину яких можна регулювати довільно.
Особливо легко можна регулювати таймлайн, коли головний герой чи героїня трагічно гинуть. Яким би чином смерть не наздогнала їх, вони обов’язково заспівають жалібну пісню, бо вмирати без пісень там не вміють у принципі. Ну, і якщо хронометраж не добирає з півгодини, то пісня триватиме саме цей час. А, може, там поміститься ще й останній танець. Чому ні? Всі ж пам’ятають нескінченні історії про близнюків «Зіта і Гіта», «Рам і Шам», «Дам, але не вам» та інші нетлінки?
Ось і кіно із закупівлями російської нафти теж супроводжується відповідними танцями. Читаючи новини на цю тему, просто виразно чуєш індійську пісню про танці, пам’ятаєте? «Это школа, щкола бальных танцев, школа бальных танцев, вам говорят. Две шаги налево, две шаги направо, шаг впирОд и два – назад». Писав з пам’яті і, може, щось наплутав, бо хінді не знаю.
Втім, якісь нервові рухи вже помічено, хоча напевне поки що нічого сказати не можна, бо сказано було «крок уперед і два назад». Проте ворожа преса з цього приводу пише таке:
«Біля західного узбережжя Індії простоюють щонайменше чотири нафтові танкери, завантажені російською сирою нафтою… (Танкери – ред.) Achilles та Elyte стоять на якорі біля порту Джамнагар, хоча спочатку очікувалося, що вони прибудуть у Сікку 30–31 липня. Ці судна було завантажено нафтою марки Urals у Приморську та Усть-Лузі – ключових експортних портах росії. Обидва танкери перебувають під санкціями Європейського Союзу та Великої Британії. Ще два судна – Destan та Horae – також залишаються біля берегів Індії з російською нафтою на борту. Destan перебуває під санкціями ЄС та Великої Британії, а Horae – ні».
Зрозуміло, що вони стоять там не для того, щоб з борту можна було вдало порибалити, а тому, що немає згоди на розвантаження. А якщо так, то їм не дають добро на вхід у порт. Але вказані вище судна стоять біля індійського узбережжя, мабуть, очікуючи якогось рішення про те, куди їм йти на завантаження, а тим часом інші вже розвертаються.
«Як мінімум два танкери з російською нафтою, призначеною для індійських НПЗ, змінили пункт призначення після запровадження нових американських санкцій… Tagor і Guanyin, два танкери класу Aframax, а також Tassos, танкер класу Suezmax, повинні були доставити нафту з росії в індійські порти у серпні, сказали торговельні джерела. Всі три судна перебувають під американськими санкціями… Tagor прямував у Ченнай на східному узбережжі Індії, а пунктом призначення Guanyin і Tassos були порти на заході країни. Tagor змінив курс і зараз йде в порт Далянь у Китаї, а Tassos прямує до єгипетського Порт-Саїда, випливає з даних…»
Дивні маневри виконують і інші судна «тіньового флоту» прутіна. Поки що це перші ластівки, а тому остаточні висновки тут недоречні. Проте тенденція таки проглядається, і тому таке індійське кіно можна й подивитися. Навіть у двох серіях.