Авторка перекладу: Світлана
Учора у ворожій пресі з’явилося повідомлення, що характеризує численні бадьорі заяви прутіна та його ближніх холуїв про те, що економіка у них показує просто небачені результати. Щоправда, при цьому старий аферист, як завжди, мовчить про те, що практично все це зростання забезпечено виключно накачуванням ВПК грошима. Причому ці гроші туди закачуються як з доходної частини бюджету, так і з тих резервів, які саме для цього було сформовано в жирні роки, коли торгівля нафтою і газом давали класичні надприбутки.
Звісно ж, такий стан справ був не тільки в росії, а й у тих країнах, де більша частина доходів формувалася таким самим чином. А от у Дубаї побудували Бурдж Халіфу й масу інших інфраструктурних об’єктів, включаючи нові гілки залізниць, метро та іншого, а рівень добробуту місцевого населення рвонув до вершини згаданого вище хмарочоса. При цьому Емірати, Катар, Саудити та інші країни Затоки потужно вклалися в розвиток свого цивільного авіаційного флоту, почали потужно розгортати технології з опріснення та очищення води, поступово відвойовуючи у пустелі нові площі під оази, сільськогосподарські угіддя і навіть великі комплекси з вирощування аквакультури просто серед пустельних ландшафтів.
Простіше кажучи, ці країни вклалися у масу нових напрямів діяльності для того, щоб диверсифікувати свою доходну частину бюджету за рахунок впровадження нових технологій та створення нових галузей промисловості. Тим самим їм вдалося вирішити проблеми з водою, продовольством та іншим, створюючи при цьому нові робочі місця та джерела доходів. Зауважимо, що все це відбувається у країнах, де діє монархічна система влади. Простіше кажучи, еміри і султани розуміють, що власне багатство – це добре, але важливо зробити так, щоб населення теж не відчувало нужди ні в чому. І, власне кажучи, багато проєктів там уже реалізовано, а інші – перебувають у стадії реалізації.
А тим часом величезна кількість людей їде туди на відпочинок просто тому, що там рівень впроваджених технологій настільки високий, що це стає подорожжю у 22-е століття. І між іншим, воно починається відразу після того, як нога мандрівника стає на борт літака катарських чи еміратських авіаліній. На місці ж вони отримують не тільки екскурсію в технологічний рай, а й найвищий рівень сервісу і всього того, що тільки може побажати вимоглива публіка. Тобто там дуже потужно вклалися у завтрашній день, і він там уже настав.
А прутін нічого цього не бажав із самого початку, зате створив і став накачувати подушку, яка знадобиться в разі війни. Плюс до того, він вкладався у збільшення обсягів суто військової продукції, яку випускали підприємства. У результаті він і його оточення жерли в три горлянки, а те, що туди не влазило, – відкладали на «чорний день», у настанні якого вони не сумнівалися. І ось зараз усі ці курорти, хмарочоси, рівень життя, передові технології та інше, що створили країни Затоки, прутін спускає банально на м’ясорубку, і значна частина з того, що в нього було в «загашнику», вже не просто влито в підприємства ВПК, а вже стало кінцевою продукцією, що згоріла на війні і валяється в полях, розбита і перекручена. Кожен, хто бачив вивернутий танк Т-90 чи уламки літака, повинен розуміти, що саме це – Бурдж Халіфа по-путінськи.
Просто уявімо на хвилинку, що ті ж Емірати чи Катар, та хоч і Аравія, вчинили зі своїм потоком надприбутків приблизно так, як це зробив прутін, – що вийшло б у результаті? А вийшло б саме те, що сталося в Ірані, який розташовано просто на іншому березі Затоки і який має не менше запасів найти й газу, ніж у сусідів. Ба більше, нафта має там приблизно такі самі властивості, що й у них. Для видобутку нафти і газу нема потреби застосовувати якісь складні технології: просто пробурив, запакував у трубу і вивів до відповідного терміналу. Нічого закачувати в нафтоносний пласт не потрібно, все йде легко та невимушено.
Але рушники, тільки прийшовши у владу, одразу вирішили, що їм потрібно готуватися до великої війни. Повоювавши десять років з Іраком, там дійшли висновку про те, що треба розгорнути власне виробництво зброї і випускати її масово, щоб як слід підготуватися до війни. Зауважимо: країни Затоки, чиє процвітання ми описували вище, вже просто зараз мають на озброєнні найпередовіші вироби, які вони купляють на власний розсуд у найбільш провідних, профільних виробників конкретної зброї. В підсумку вони мають і солідний арсенал передових систем озброєнь, і квітучі країни з високим рівнем життя корінного населення.
Між іншим, до рушників Іран теж мав повний набір сучасних озброєнь та боєприпасів до них, а суспільство було світським та освіченим, але тепер про це вже практично нема кому згадувати. Бородаті рушники стали кувати зброю, поступово переводячи основні виробничі потужності саме в цю сферу діяльності. А коли зрозуміли, що наздогнати противників не виходить, почали тягнутися до ядерної зброї. І поки вони це робили, населення залишилося без газу і тепер уже – без води, з дорогим бензином.
І ось москва рухається цим самим шляхом. Щоправда, рушники стали на цей шлях на 20 років раніше за лаптів, бо прутін прийшов на вершину влади рівно через два десятиліття. Відтоді він впевнено рухається курсом, який проклали бородаті, хіба що зі своєю, православнутою на всю голову формою мракобісся, але й велику війну він почав раніше за бородатих. А через те що війна пішла не за планом, довелося терміново розпаковувати кубушку, заготовлену не на війну з Україною, а як мінімум – з країнами НАТО на східному фланзі. І ось ці гроші ринули виключно у підприємства ВПК, що й дало те саме зростання ВВП.
І між іншим, ця найпотужніша інтервенція фінансового характеру підняла рівень заробітків саме на таких підприємствах до небувалих висот, і з інших підприємств туди почався потужний відтік фахівців, бо зарплати стали незіставними. У результаті пішов дуже потужний перекіс промисловості, який уже призвів до проблем у цілій низці галузей промисловості – вугільній, металургії та інших. І схоже, що наприкінці року там буде зафіксовано обвал ще й сільського господарства. Ну, а повертаючись до заголовної теми, зробимо ще один легкий штрих.
Справа в тому, що більшість території федерації не має більш-менш нормальних автошляхів. Декілька федеральних трас, які пов’язують мегаполіси або пафосні місця, не беруться до уваги. Якщо хтось забув, на зорі свого царювання прутін божився, що влаштує автобани від Санкт-Ленінграда до Анадиря і від москви до Владивостока. Але він багато що обіцяв і практично нічого не виконав, крім війни, звісно.
У результаті глибинка доріг не має, а має напрямки. Причому чим далі на схід, тим це стає дедалі актуальнішим, а за Уралом – і взагалі повсюдним. Звідси – необхідність специфічного транспорту, який має бути чимось на зразок позашляховика, але не лише у вигляді особистого автомобіля. Це стосується й іншої техніки, яка за визначенням має підвищену прохідність. Нещодавно ми писали про «Буханку», якій через 60 років дали можливість зачиняти двері без шуму та скрипу. Але є більший клас – автобус для пересіченої місцевості.
Ще з часів совка цю нішу займали ПАЗи, досить примітивні та страшні автобуси виробництва Павловського автомобільного заводу. Його переваги були очевидними: він міг проходити там, де інші автобуси не мали шансів. Ну, а з урахуванням його примітивності, ремонт агрегату міг виконуватися навіть у найглухішій дірі руками дяді Васі Кулібіна за допомогою кувалди та якоїсь матері. Тобто саме для курника вироби цього заводу мають особливу важливість, і ось що сьогодні пише ворожа преса саме з цього приводу.
«Павловський автобусний завод (ПАЗ), найбільший російський виробник автобусів малого та середнього класу, призупинив випуск продукції як мінімум до 4 серпня через різке скорочення продажів… Поки виробництво автобусів знаходиться на паузі, на підприємстві, що розташоване в місті Павлове Ніжегородської області, здійснять ремонтні та відновні роботи. За даними каналу, 2 600 співробітників відправили в корпоративну відпустку».
Схоже на те, що керівництво підприємства та місцева влада розконсервували й застосували старий принцип бюрократів, які заявляли про те, що їхня позиція коливається разом із лінією партії та уряду. Тобто взяти і почати розповідати, що все руйнується, – не комільфо, бо цар жонглює цифрами і розповідає про зростання, а тому знайти собі проблем ніхто не хоче. Тому й розповідають, що персонал розпустили у відпустку, щоб за цей час усе відремонтувати та відновити. Тільки розповідати можна будь-що, а реальність усе одно не перефарбуєш радісними фарбами, тому що:
«У першому півріччі 2025 року ПАЗ стикнувся з обвальним падінням продажів продукції… за шість місяців кількість реалізованих автобусів упала на 56%, до 1 985 штук (у першому півріччі 2024-го продали 4 503 одиниці). У червні обсяг продажів павловського заводу скоротився на 34%, до 291 штук (441 у червні минулого року)».
Воно б, звісно, можна було розповісти про те, що, мовляв, китайці демпінгують і таке інше. Але вироби саме такого роду китайці не будують, бо з дорогами у них все гаразд і тому такий клас автобусів просто не потрібен. Однак цей аргумент відкидається все тією ж статистикою, яка розкрила хитрий маневр керівництва ПАЗу, а саме:
«У перші шість місяців року з обвальним падінням попиту стикнулися всі ключові гравці: продажі китайського Yutong обвалилися на 51%, до 542 шт.; ЛіАЗу – на 74%, до 378 шт.; «НЕФАЗу» – на 73%, до 246 шт. До цього на тлі проблем із продажами про перехід на скорочений робочий тиждень із серпня оголосили КАМАЗ та ГАЗ».
Ось воно, путінське «зростання» – у всій красі. Тобто цифри, які називав цар, виглядають значно страшніше на загальному тлі. Саме бурхливим зростанням воєнки перекривалося падіння цілих галузей промисловості, а отже, середня температура по палаті просто приховувала картину падіння реального сектору економіки. А тим часом навіть ця дивна конструкція вже не може створювати видимість зростання. Так, Міжнародний валютний фонд констатує факт того, що після бурхливого зростання воєнки, яка дала загальне зростання ВВП, економіка демонструє піке.
Згідно з оновленими оцінками МВФ, цього року темпи зростання російського ВВП сповільняться більше ніж вчетверо – з 4,1% до 0,9%, і лише трохи збільшаться у 2026 році – до 1%. Порівняно з квітневою оцінкою, очікування МВФ щодо економіки рф на поточний рік було знижено на 0,6 процентного пункту – рекордно серед усіх ключових країн, включених до прогнозу. Тобто заливання ВПК дурним баблом уже не допомагає, та й заливати стає нічим. Не так щоб зовсім, але потоки явно починають висихати. І якщо все зростання ледве витягує 1%, то можна тільки уявити, наскільки деградує решта галузей і в якій ямі вони знаходяться, що навіть ці хитрі фокуси вже не можуть врятувати ситуацію.
І тут доречно уточнити, що більшість позицій російської економіки вже закрито, і тому той же МВФ робить свої висновки на відкритих і непрямих даних. А от у царя, без сумніву, є повні дані, і він точно знає, в яку глибоку жо*пу все занурюється. І чим глибше занурення, тим сильніше лунають зойки про те, що всім треба затягнути паски, припинити скиглити і що все рухається за планом великого прутіна. Причому загальну оцінку динаміки подій холуї ніколи не наважаться формалізувати, але з урахуванням того, як зараз тривають розсадки генералів та губернаторів за розтрату бюджету, справи йдуть зовсім недобре.
Справа тут не в тому, що виявилися «зловживання». Сам прутін – злодій, його оточення – злодії, і саме на розпилюванні бюджету вони сколотили собі статки на десятки та сотні мільярдів доларів. Уся система працює в такому ключі, що будь-яка висока посада забезпечує ареал годівлі чиновника. Саме це і є запорукою його лояльності цареві та всій системі влади. Поза такою системою і без благословення царя йому банально не було б чим харчуватися, і тоді ця посада втратила б для нього всякий сенс.
Втім, чи нам цього не знати. Засланий єрмачок у нас запилив щось подібне, і куди не сунься – скрізь розпилили, розікрали та змилися за кордон, за місцем дислокації накраденого бабла. Але річ у тому, що у ворога до останнього часу бабла вистачало і «на попиляти», і на все інше, а тепер ці можливості явно прокисають. Саме тому губернаторів та інших чиновників почали садити або вони виходять у вікно власним ходом, а під цей шум починаються розбірки з приводу гучних і явно жирних проєктів, наприклад, з приводу «ремонту» авіаносця «Кузя». Так, там тепер публікуються дуже показові міркування на кшталт такого:
«А навіщо було тягнути і роками виділяти гроші на ремонт і модернізацію корабля, щоб усе одно його списати? Відповідь проста — реалії 2017 року дуже відрізняються від реалій 2025 року приблизно в усьому. СВО виявила величезну масу проблем флоту, що вимагають сил та грошей для їх вирішення. На цьому тлі мегапроєкти виглядають розкішшю, особливо в умовах, коли ресурси обмежені, а ЗС рф має більш актуальні статті для витрат».
Тобто ще недавно з таким рівнем розпилу можна було миритися, а зараз – ні, але відповідальні товариші вже звикли до певних норм розпилу і тому вже не можуть зупинитися, діючи за принципом старого анекдоту:
«Мужик розповідає про те, як він пішов полювати на ведмедя. Знайшов його сліди і тихо йде по них, але в якомусь місці сліди обірвалися, і мужик насторожено намагається зрозуміти, що це могло б означати, і тут відчуває, як ззаду на його плечі лягли дві лапи. Подальше він описує так:
– Знаю, що це Шарик, але перестати боятися в чоботи вже не можу!»
Приблизно те ж саме відбувається і там. Кубушка закінчується, прибуток від продажу нафти – падає, а дід носиться бункером від валізи до валізи і репетує «Ура!» Ну що ж, у нього ще є трохи часу погратись у божевільного Наполеона. Поки що…