Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
Сьогодні отримала свою кінцівку детективна історія у стилі «Стратити не можна помилувати». Як відомо, сенс цієї фрази змінюється на 180 градусів від місця розташування коми, і в цьому сюжеті все теж було дуже схоже на таку комбінацію. Звісно ж, ішлося про улюблене свято прутіна – день військово-морського флоту. Про клінічну картину цього заходу тут ми міркувати не станемо, а просто візьмемо його як частину об’єктивної реальності і застосуємо на сьогоднішній день.
У такому разі виникнуть спогади про те, що прутін дуже любив саме свято і взагалі іноді грав рольові ігри, вбираючись то матросом, то підводним ловцем амфор. Але все це – крім святкових днів, ну, а в останню неділю липня він неодмінно підіймався на трибуну з підставкою, щоб з виглядом богатиря дивитись на морський парад і з розчуленням спостерігати за тим, як пливуть кораблі – салют хлопчакові… Він категорично не пропускав таких перформансів, ну, а моряки перед особою начальницькою, як завжди, мали вигляд хвацький і придуркуватий, і пропливаючи повз вінценосну особу, робили спробу вистрілити гарну ракету чи просто вистрілити так, щоб ніхто не зрозумів, звідки долинув цей гучний звук.
Ніхто й не здогадувався, що його видавав своїм організмом боцман. Воно й зрозуміло, адже стрільба ракетами чи боже борони – торпедами, могла наробити лиха. Просто дивом запущені ракети падали поряд із кораблем, нікого при цьому не перемігши, а якби на їхньому борту був корабельний варіант «Панцира», все могло б закінчитися набагато гірше. Тож досвідчені морські командири вважали за благо, щоб боцман виконав власний постріл холостим, і єдиною проблемою при цьому могла бути зіпсована нижня частина гардеробу самого боцмана, що цілком прийнятно саме в такій ситуації. Цар думає, що дунули з гармати чи чогось подібного, то й нехай собі думає на здоров’я.
Але так було раніше, а тепер – інший розклад. Треба зауважити, що за минулих часів прутін любив бути присутнім на параді саме Чорноморського флоту, але з цілком очевидних причин тепер таке неможливо в принципі, і тому з початком широкомасштабного вторгнення прутін їздив у Пітер, щоб там прийняти військово-морський парад. І ось тут спливає згадана вище формула з комою. З одного боку, не приїхати на парад хоч якогось флоту, хоча б на річці Колима, начебто не комільфо, бо люди можуть сказати, що цар злякався під себе, а взяти і припхатися на натуральний парад – уже небезпечно, про що й пише їхня преса.
Але щось треба було робити, щоб, як кажуть рибалки, «і рибку з’їсти» і все інше якось зробити. І у нас був суто академічний інтерес у тому плані, як дзюдоїст викрутиться із цього становища. Зізнаюся, єдиним можливим варіантом, який проглядався, було проведення водного шоу у водах його власної аквадискотеки. Туди він міг напустити скільки завгодно корабликів, і як би не складався цей парад, режим джакузі, безумовно, сховає будь-які зайві бульбашки, що виникли від переляку, але все пішло за іншим сценарієм.
Як стало відомо, цар прийняв військово-морський парад у пітерському підворітті, звідки моря навіть не видно. Кажуть, що на задньому тлі влаштували надувний басейн, де цареві могли продемонструвати макет суперторпеди «Посейдон» і навіть модель перспективного авіаносця «Святий Апісторхоз». З одного боку, ця сцена сповнена відваги, бо парад пройшов не в бункері, а з іншого – організатори параду могли б на плацу хоча б хвилі намалювати. Але ФСО начебто забракувала цю ідею, бо вигляд намальованих хвиль міг знудити щура. Але в будь-якому разі, таких військово-морських парадів прутін ще не виконував. Думаю, курник стежив за дійством, затамувавши подих і вслухаючись у звуки, що йдуть з неба, чи не летить…