Авторка перекладу: Світлана
Просто зараз розгорається скандал, який може вилитися у щось більше, ніж це виглядає на перший погляд, але поки він перебуває на своїй початковій стадії, варіантів його розвитку кілька. Поки що варто розібратися з диспозицією, щоб потім спостерігати за тим, як усе розвиватиметься. А вона така: у нафті, яка надходить до турецького порту Джейхан для подальшої перевалки в танкери, було виявлено хлорорганічні сполуки, які використовуються для очищення нафтового обладнання або підвищення продуктивності виснажених нафтоносних горизонтів.
Але як би ці сполуки не використовувалися, вони не повинні залишитися в нафті при її відвантаженні споживачам. Справа в тому, що корисні в певних ситуаціях речовини стають вкрай небезпечними при переробці нафти. Надходячи в технологічне обладнання, вони можуть вивести з ладу його найдорожчі частини, що призведе до зупинки всього заводу. Зрозуміло, що все залежить від концентрації речовин, виявлених у нафті, але щодо цього немає жодних даних.
Зате відомо, що їх виявили в порту Джейхан і навіть у партії нафти, отриманої італійською енергетичною компанією ENI. Начебто в переробку її ще не пустили. Розпочаті перевірки всього ланцюжка постачань показали, що з азербайджанських родовищ нафта йде «чиста». Колеги з Азербайджану пишуть, що вони просто не мають потреби застосовувати ці речовини в таких кількостях, які можуть потрапити в товарну нафту.
Принаймні, в компанії SOCAR повідомили про те, що вжитими заходами проблему було усунуто, втім, без оголошення суті проблеми. Компанія BTC Co., що володіє нафтопроводом Баку – Тбілісі – Джейхан, розпочала перевірку на всіх об’єктах, розташованих вздовж труби. Виявлено та локалізовано резервуари із забрудненою нафтою. Станом на четвер ситуація виглядає таким чином. Азербайджанська сторона стоїть на тому, що в магістраль було поставлено чисту нафту, але через цю трубу також прокачується частина казахстанської нафти, і зрозуміло, що за її якість азербайджанська сторона відповідати не може. Але тут важливе те, що і в Азербайджані, і в Казахстані працює британська ВР, і тому прозорість у цьому питанні має бути повною.
Водночас поки що ніхто не висловлював ще однієї версії. Справа в тому, що значна частина цього трубопроводу проходить територією Грузії, а як ми знаємо, владу там взяли відверто проросійські сили, і тому спецслужби курника там діють як у себе вдома. Зрозуміло, що сотні кілометрів магістралі – це не тільки одна труба, а й насосні станції, напевно, якісь ємності, де знаходиться технологічний обсяг нафти, який підтримує потрібні параметри прокачування нафти, і, безумовно, саме в Грузії лапті мають доступ до нафтопроводу.
Звісно, тут можна сказати, що наша точка зору не може бути і близько об’єктивною, і це буде правильно. Але все-таки є два моменти, які не варто оминати увагою. Перший полягає в першому запитанні будь-якого розслідування, а саме: кому вигідно? Навіть якщо відкинути всі аргументи і залишити один – конкуренцію, то в цьому випадку вигодонабувачем може бути тільки москва. А другий момент полягає в тому, що інцидент стався саме після того, як відносини між москвою та Баку різко загострилися.
А там попереджали, що дадуть відповідь Алієву болісно і рішуче, і ось трапився цей інцидент. І найнеприємніше тут те, що грузинську ділянку нафтопроводу неможливо вберегти від диверсій з боку росії, доки в Грузії при владі будуть кремлівські підстилки. Звідси виникає ще більша необхідність запуску обхідного маршруту, відомого як Зангезурський коридор. Подивимося, до чого прийдуть розслідувачі, але просто запам’ятаємо цю версію і порівняємо з тим, що буде виявлено фактично.