Авторка перекладу: Світлана
У совкові часи все було інакше: і правоохоронні органи, і преса, – і тому в лоб порівнювати те, що відбувається зараз і як воно відбувалося, не можна, проте один момент варто згадати. Тоді якась критична публікація в пресі однозначно ставала підставою для неминучої перевірки з боку правоохоронних органів, найчастіше – міліції. Так, я пам’ятаю, що «реагування» починалося з прокуратури, яка тоді мала загальні наглядові функції, а тому прокуратура ініціювала перевірку, яку виконували інші правоохоронні органи.
Тепер такого немає (і слава богу), проте деякі публікації, а особливо з солідних ЗМІ, просто не можна ігнорувати. А тим більше в нашій ситуації, коли Україна по вуха залежна від наших партнерів, то думки, які висловлюються з нашого приводу в їхніх провідних виданнях ігнорувати просто не можна, і якщо там вказуються якісь кричущі речі, то, напевно, на них слід реагувати. Причому реагувати бажано на сигнали, які приходять дипломатичними чи іншими закритими каналами, а тим більше без уваги не можна залишати публічну інформацію і ще більше – ту, яка вже викликала резонанс як в Україні, так і за її межами.
Між іншим, таких сигналів був не один десяток, і всі вони пішли в цілковиту порожнечу і залишилися без жодної реакції. Але буквально днями вибухнула інформаційна бомба, яку посилено намагаються не помічати підгодовані і, скажемо прямо – відгодовані журналісти. А правоохоронні органи з цього приводу демонструють звичну каталепсію.
У цьому випадку йдеться про публікацію «Вашингтон пост», яка вже розійшлася на цитати по всьому світу. У ній ідеться про те, що Єрмак має більшу вагу при прийнятті тих чи інших рішень, ніж янелох. Тобто сама така публікація – ганьба в концентрованому вигляді, і цей пацієнт повинен був одразу гучно ляснути своїми обвислими щоками і вилетіти з вулиці Банкової в напрямку до вулиці Дегтярівської, але у відповідь – тиша. Мабуть, хтось конкретно обтікає і чекає, поки все стече вниз, щоб не сковувало руху.
Але видання описує ще й деякі конкретні епізоди, наприклад про те, хто саме ухвалював рішення, яке призвело до величезних втрат ЗСУ в битві за Бахмут. Не стану нагадувати, що там відбувалося, бо всі це чудово пам’ятають, як пам’ятають і про те, скільки разів було поставлено запитання, чому не відводять війська, які зазнають просто колосальних втрат уже незрозуміло заради якої мети. І ось видання пише, що це рішення приймали не військові, а завгосп.
І знову: якщо органи не реагують і на це, то в самій конструкції, наведеній американським виданням, є ще один план, який волає, що з цим треба щось робити. У цьому випадку йдеться про прямо неконституційні дії завгоспа. Він не має жодного права і ні дещиці повноважень, які дозволяють йому втручатися в дії військових. Ба більше, абсолютно незрозумілий момент – хто і як його допустив до військової та державної таємниці з урахуванням того, де служать його найближчі родичі. Але повернемося до питання втручання у військові справи.
Як ми знаємо, вертикаль військового командування у нас побудовано так: верховний головнокомандувач, головнокомандувач і далі – командувачі родів військ та фронтів чи напрямків. У цій схемі немає і не може бути завгоспа в принципі. Єдина цивільна особа в цій схемі – верховний головнокомандувач, який має свої повноваження згідно з Конституцією, а саме:
«Ст. 102. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина…
Ст. 106. Президент України.
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави…
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави».
Тобто це конституційні обов’язки президента, і саме питання безпеки країни та весь військовий блок питань замикаються на ньому. І для того щоб приймати рішення в цій сфері, Конституція передбачає відповідний інструмент у тій самій 106-й статті:
«18) очолює Раду національної безпеки і оборони України».
Тобто тут немає жодних завгоспів чи осіб з недбалою небритістю. Все чітко та безумовно. Звідси випливає, що будь-яка особа, яка втручається в діяльність військових, не просто перевищує свої посадові повноваження, якими б вони не були, а й порушує Конституцію. Простіше кажучи, така особа веде антиконституційну діяльність, що вже ніяк не може залишитися поза увагою правоохоронних органів. Тим більше що цей конкретний персонаж ніколи не обирався і Конституція йому не дає навіть найменшого імунітету, а тому щодо його дій просто зобов’язані провести відповідні перевірки.
Але це ще не все. Хтось може сказати, що боневтік йому дав такі повноваження, і той діяв від імені головнокомандувача. Але такий розклад прямо суперечить тій самій 106-й статті Конституції, в якій викладено повноваження президента. Відразу за останнім, 31-м пунктом цієї статті, є ось такий рядок із забороною:
«Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам».
Тобто ніхто не має права діяти від імені президента або виконувати його повноваження, навіть двічі завгосп і тричі володар кіосків. А тепер повернімося до статті у «Вашингтон пост» і зауважимо, що вона прямо викриває завгоспа в антиконституційній діяльності, яка спричинила особливо тяжкі наслідки, між іншим, пов’язані не лише із загибеллю людей, а й втратою територіальної цілісності України, гарантом якої, згідно зі статтею 102, є президент України. І це пише провідне видання нашого головного донора, без якого ми б мали вже просто суцільний цвинтар по всій Україні, але у відповідь – тиша.
А крім того, епопеї з портновським телефоном чи іншого друга завгоспа, якого пов’язали в Німеччині на його віллі і теж вилучили телефон з усім листуванням, відразу замикаються на нього. Згадаймо про те, як до Іспанії з ОПи послали гінця за портновським телефоном, і його послали назад. Хоча, може, органи, назва яких складаються з трьох літер, рішуче не читають «Вашингтон пост»? Тоді все зрозуміло.