Черга на концерт

Авторка перекладу: Світлана

Конторські активно беруть участь у бойових діях проти України, але намагаються триматися дещо осторонь і неодмінно – в комфортних умовах. Зрозуміло, що в штурми вони ходити не стануть і будуть з презирством дивитимуться на потік м’яса, що йде у м’ясорубку. У них нема навіть йоти мотивації для того, щоб рефлесувати з цього приводу. Втім, іноді й на їхню вулицю приходить свято, бо пишні похорони з розпиттям алкоголю – своєрідне свято.

Так, у Брянській області, зовсім неподалік кордону, противник облаштував оперативний пункт управління та координації в одній із промислових локацій. Зовні все виглядало цивільно і навіть нудно, але наші фахівці все одно вирахували гніздо противника і, дочекавшись вдалого моменту, відправили до них на вогник два «Молоти» – французькі керовані авіабомби. Від раптовості будівля, набита конторськими та їхнім обладнанням, склалася ще після першої бомби, але в цьому випадку діяв принцип «Щоб двічі не вставати», і тому прилетіла ще одна, як це добре видно на відео, зняте з дрона-розвідника.

Треба сказати, що авіатори настільки акуратно відпрацювали цю ціль, що навіть не знаючи того, зробили послугу лаптям. І справді, ще першою бомбою будівлю було перетворено на щебінь, який цілком можна використовувати для асфальтових сумішей. Ну, а друга бомба зробила цей ефект абсолютним та остаточним. Звідси випливає, що стадія робіт, відома як «розбір завалів», просто не потрібна. Також нема потреби проводити пошуково-рятувальні роботи. Так, фахівці можуть взяти зразки ДНК, розкидані по цільовій локації, але не більше. А далі – як завжди: «Спи і не хропи, дорогий друже» – чи що там вони кажуть у таких випадках.

Крім того, задвохсочені конторські можуть пишатися тим, як воно все сталося. Адже вони могли піти на концерт під впливом ноу-нейм дрона чи чогось гіршого. Могли прийти специ і відпрацювати їх технікою, відомою ще з часів Александра Македонського, щоб не порушити принципу «Тихо прийшли – тихо пішли». Ні, тут їх відпрацювали закордонним засобом із самої Франції. Його можна вважати «от кутюр», на кшталт Діор, але в будь-якому випадку, це було щось породисте. Навіть вибухівка в бомбах була імпортна. Тож за це можна не хвилюватися.

Але якщо комусь цей сюжет здався якимось особливо веселим, то в такому разі наступний, безумовно, буде ще веселішим. Він змусив підняти спогади дитинства про те, як пацани сперечалися, хто крутіший – десантники чи морпіхи? Тоді це питання так і не було остаточно закрито, а згодом саме формулювання такого питання вже здавалося дитячістю. Але хто б міг подумати про те, що саме воно перейде у практичну площину, причому без дурнів?

Так, стало відомо про те, що в Сумській області відбувся зразково-показовий бій між 137-м парашутно-десантним полком тульської дивізії ВДВ та 810-ю бригадою морської піхоти на півночі Сумської області.

Наскільки відомо, довбали вони один одного з вогником і якимось нездоровим ентузіазмом. Але в будь-якому разі, на вході до концертної зали, де співає Кобзон, вони опиняться прямо поруч із конторськими, які заїхали туди на французьких бомбах. Ну що ж, більше б таких кумедних новин.