Два в одному

Автор перекладу: Світлана

Якимось несподіваним чином дві топові теми, що ворушили надра вигрібної федерації й навіть вирували там, злилися в одну, і це говорить про те, що їх там справді турбує або, як кажуть в академічних колах, – штирить. Із соціальних мереж першу тему було витіснено у ЗМІ, і там реагують на тренд просто тому, що треба бути в центрі подій. В результаті саме в пресі з’являються такі тексти:

«Більшість співробітників центрального офісу ВТБ у «Москва-Сіті» перевели на віддалену роботу через загрозу атак дронів… Відповідні повідомлення вони отримали у п’ятницю, 11 липня. При цьому керівництво не пояснило, звідки надійшла інформація про можливий наліт безпілотників. Продовжити роботу в офісі дозволили 20% персоналу із приблизно 2500 співробітників. Поки що обмеження ввели на два тижні… Деякі організації з офісами у вежах «Москва-Сіті» також переводять своїх співробітників на віддалену роботу через можливі атаки безпілотників у найближчі два тижні. В інших компаніях вирішили, що небезпека не така серйозна, і обмежили відвідування офісів тільки в нічний час — з першої години ночі до восьмої ранку».

Тут є кілька логічних запитань до цієї метушні, наприклад: чому найближчі два тижні? Або чому вони так собі виносять нерви саме з приводу дронів? Адже значно логічніше переживати через ракети. Справді, атаки дронів там уже багато хто бачив, а от шоу з ракетами, напевно, буде чимось зовсім новим, і пропустити його було б прикро. Тому, звісно, краще мати більше часу для того, щоб побачити все на власні очі. Загалом преса пише про це стримано, а в їхніх соціальних мережах дехто вже перейшов на знайоме «Шеф, усьо пропало!».

І ось ця тема якось дивно, але вже в їхніх ТГ-каналах, нанизалася на вчорашню новину про анонс постачання зброї Україні, який озвучив Трумп. Даючи власну оцінку цієї промови з посиланням на конторських та чоботи, там об’єднують ці дві теми в якусь похмуру картину, коли мешканець Помпеї, дивлячись на виверження вулкана, тихо шепоче: «Знову двійка». А подається це у вигляді перерахування аргументів, що блукають серед вищезазначених фахівців. Тобто це припущення того, що тепер буде.

«Частина еліт, які хочуть якнайшвидшого завершення СВО, посилять тиск на Владіміра путіна (на жаль, вони вже дійшли до тиску, хоча найчастіше побоюються діяти відкрито). Дехто обійдеться розповідями про те, що росії загрожують страшна криза, голод та злидні, причому обов’язково вже цього року. А деякі, як кажуть наші джерела в кремлі, можуть знахабніти і повторити спроби замаху на Владіміра Владіміровича…»

Це виглядає дуже цікаво і як певний незавершений сюжет. Справді, прутін чверть століття насаджує «стабільність» у вигляді повного тоталітаризму, і ось уже відкрито говорять, що можливість замахів на його тушку якось збільшується. А між іншим, там посилено розповідають про те, що останнім часом вдалося запобігти кільком таким спробам. Недарма ж Гундяєв лоба розбиває в молитвах «за всеспасновіння царя-батюшки від замахів підлих».

Зрозуміло, що Гундяєв із задоволенням не лише заспівав, а й станцював би заупокійну на труні прутіна, але поки пацієнт живий, треба демонструвати своє повне засудження замахів. Адже цар злопам’ятний, а «Новічок» є в достатній кількості. А з урахуванням того як попів’я привчено лобзати хрести, ікони та інші фрагменти різних організмів, то натерти це місце «Новічком» – раз плюнути. До речі, не тільки Гундяєв намагається продемонструвати якусь термінальну стадію відданості цареві. З іншого боку, маскування повинно виглядати максимально переконливим. Але це не все. Ось іще один аргумент, який наводиться на цю тему:

«Багато хто чекав, що Владімір Владімірович укатає Трампа просто на досвіді. Не вийшло. Будуть розчаровані, які почнуть бігати і просити нашого президента якнайшвидше припиняти СВО. А то й задумають щось погане… У наших елітах назріває розкол довкола теми СВО. На жаль, він може поглибитись».

Із чуток, Трумп через довірених людей прямо звернувся з посланням до цих самих еліт. Воно просте: мовляв, якщо ви бізнесмени, ви повинні думати про те, як більше заробити грошей. Прутін – не бізнесмен, він хоче воювати. Визначтеся, чого ви хочете, – заробляти гроші і витрачати їх як хочете, чи потурати хворому покидьку? Запитання дуже просте, і відповідь на нього – теж. Тож там слова «замах» та «еліти» поступово стають синонімами. Але це ще не все.

«Внаслідок збільшення постачання зброї київському режиму зростуть наші втрати на полі бою… І треба буде приймати якісь рішення щодо мобілізації. Зараз їх немає, хоча військові постійно просять поповнити армію хоча б на 300 тисяч нових бійців. Що тепер буде з демобілізацією, до речі, також незрозуміло».

Простіше кажучи, упорота публіка відчуває, що ситуація може загостритися швидше і серйозніше, ніж це припускається. Зауважимо, у всіх таких ситуаціях ця рванина не закликає до того, щоб терміново розробити якусь зброю чи опанувати нові методи ведення війни, – у неї завжди один і той самий аргумент. Вони просять шеф-кухаря закинути більше м’яса у гриль. Інших рішень у них нема в принципі. Між іншим, виття про нестачу м’яса стало настільки перманентним, що вони навіть не помічають, що перетворилися на якихось вурдалаків, у яких, крім м’яса й крові, в голові вже нічого не тримається. Ну, а елітам та іншим, які дивляться війну по телевізору, тепер радять заткнутися і готуватися померти за царя та вітчизну, а точніше – пограти в дідусеву улюблену гру – солдатики:

«У росії зараз одні воюють, інші радіють життю в тилу. Багатьох бійців це розчаровує. Тепер, думаю, так не вийде. Росія має воювати вся – не обов’язково всім бути на фронті, але обов’язково брати участь у війні. І ще треба вірити у перемогу. Віра зараз набуває особливого значення… багато хто досі більше думає про свої інтереси, наприклад, панікує через загрозу ударів по москві. І забувають, яку роль вони можуть зіграти у спільній справі. При цьому ніхто з наших співрозмовників не зміг дати прогнозів про те, скільки тепер може тривати СВО. Видно, що Трамп багатьох спантеличив».

Але у нас – всі ходи записано! І про підняту брову, і про Україну «Що з нею воювати?», і про Київ за три дні. А тепер уже розповідають про те, що померти в офісному центрі від ударів дронів – не страшно. І взагалі здохнути у штурмовиках – це круто. Але коли все це почне сипатися, то саме ці діячі візьмуть інші тексти і розповідатимуть, як вони все це говорили чи писали ледь не під тортурами. Можна не сумніватися в тому, що Сімонянша розповість, як її з ранку до ночі напихали бобрами, а Соловйов – що його насильно загодовували препаратами. Ну, а всі вони разом так люто ненавиділи прутіна, що навіть їсти не хотілося.