Очевидне – неймовірне

ВИСУВАННЯ

Учора, в понеділок, відбулася подія, описати яку можна тільки зі слів очевидців, і тому за точність не ручаємося. Сталася вона в будинку, колір якого не уточнюється, і в кабінеті з таємними геометричними обрисами. Діалог вівся між двома високопоставленими діячами, які побажали залишитися інкогніто. У певному місці діалог набув особливо цікавого повороту:

– Словом, хочу зізнатися в тому, що я тебе висунув …

– Ти – мене? Та ти на себе подивися, висувач хрінів. Як висунув, так і засунеш.

– Та ні! Я в хорошому сенсі висунув, чого ти? Про погане я навіть подумати не вмію. Принаймні, про тебе! Ну подивися! Це я, твій друг Беня!

– Беня … Беня … Хто такий Беня?

– Та неважливо! Я тебе висунув на лауреата Нобелівської премії миру, як ти цього й хотів. Ось відповідний лист, і в ньому сказано, що тебе треба зробити лауреатом за нестерпний внесок у справу миру. Власне кажучи, я для цього і приїхав, щоб показати цього листа. Хай-но спробують вони не дати тобі цю премію.

– Премія? Це добре. Та ні, це просто чудово! Дай я тебе поцілую… Чуба не зімни… А скільки грошей дають у цій премії?

– 10 мільйонів шведських крон.

– 10 мільйонів – це добре, а далі що ти таке сказав?

– Крони – це така валюта у Швеції.

– Та знаю я. Там ще банки є і годинники дорогі робить.

– Ні, це Швейцарія, і я навіть знаю тих банкірів та годинникових майстрів, а Швеція це – інше.

– Тоді в доларах скільки це буде?

– Десь 900 тисяч.

– Ну що ж, припиши там у листі, щоб крони вони собі залишили, а мені вручили 10 мільйонів доларів. У Катарі та Аравії премії були кучерявіші, але на безриб’ї і раком можна обійтися. Туди ж щомісяця не наїздишся…

Словом, обговорення питань міжнародної політики увійшло у дружнє русло, і наприкінці переговорів було прийнято рішення, що гість напише ще кілька листів для того, щоб господаря кабінету нагородили званням «Золота ключка гольфу» з врученням саме золотої ключки, а також «Золотий чуб». Крім того, ще один лист має містити вимогу надати йому титул «Найрозпрекрасніший танцюрист сцени» з врученням золотої сцени. Решта – дрібниці, але теж дуже важливі для міжнародної політики.

НЕВЛОВИМИЙ ТРУП

Як виявилося, історія зі звільненням, а потім – і самогубством ворожого міністра транспорту не закінчилася тим, про що ми писали вчора. Випливли інші подробиці цього, без сумніву – сприятливого заходу. Причому деякі з них навіть мають певну містичну властивість. Тільки шкода, що цей етюд не став гарною традицією і те ж саме не виконав цар, наприклад. А було б смішно побачити, як він це виконав у своїй підземній аквадискотеці, одягнувшись у костюм панди. Втім, про подробиці.

Ці подробиці надають ворожі ТГ-канали, але нам вони цікаві аж ніяк не з тієї причини, з якої було написано ворожі есе, а суто з технічної точки зору. Ми наведемо дві цитати, в яких кожен може довільно замінити назви областей та прізвища глав цих адміністративних одиниць на більш близькі та знайомі. Замінити й подивитися, що з цього вийде. А ось і цитати:

«Після того як за документами багато споруд уже було збудовано (насправді ж кошти просто розікрали), Старовойт із посади губернатора Курської області пішов на підвищення у крісло міністра транспорту! І залишив при цьому свою людину (Алєксєя Смірнова), яка продовжила наживатися на обороні регіону, що в результаті призвело до прориву кордону, загибелі наших людей (як військових, так і цивільних), а також до масштабних руйнувань. Невже великий секрет, хто підсунув президенту кандидатуру Старовойта на посаду міністра? Що показово, ці ж самі особи умили руки, щойно запахло смаженим…»

Тут слід зробити ще одне доповнення. Тут запитання про те, хто «підсунув» такого кандидата, має на увазі винуватця у множині. У нашому випадку це одна особа з одним лицем. Ну як лицем? Швидше – ряхою чи рилом, залежно від того, з якого розділу ботаніки буде застосовано порівняння. І ось іще цитата:

«Старовойт міг здати й інших спільників. За зовсім іншими епізодами. Уже з’явилися вкиди, що його начебто було вбито. Це все дурниці. Але джерела погоджуються, що «Старовойт легко відбувся», адже його могли або відправити у в’язницю, або взагалі у штурмовики на СВО – змивати вину кров’ю. Як би Старовойт дивився в очі хлопцям, чиї товариші по службі загинули через його крадіжки, – велике запитання».

Словом, тут кожен може експериментувати самостійно, а ми плавно перемістимося в бік містики. Так, згаданий вище пацієнт виявився дуже здібним саме в цьому напрямі. Вчора ЗМІ писали, що про свою відставку пацієнт дізнався на робочому місці з новин. Начебто в цей час він проводив нараду і, дізнавшись про свою відставку, негайно перервав нараду і виїхав з міністерства. Згодом автомобіль міністра було виявлено покинутим на узбіччі дороги, а неподалік помічено й самого міністра зі слідами суїциду на голові.

І все б нічого, але тепер пішли повідомлення про те, що ідентичний труп було виявлено за місцем прописки міністра, і що характерно, сліди суїциду на голові були такими самими, що й на узбіччі дороги. Звідси випливає висновок про те, що міністр був налаштований просто нестерпно рішуче і засуїцидився у двох місцях, що називається, щоб двічі не вставати. І в цьому немає нічого смішного чи незвичайного. Такі прецеденти вже є навіть у нас.

Як ми пам’ятаємо, міністр Кравченко виконав ще загадковіший суїцид, а саме – двічі вистрілив собі в голову з пістолета. Тож переміщення між двома локаціями тіла з одними й тими самими слідами суїциду – ще не найбільш загадкове явище. Ну, а ми все-таки сподіваємося на те, що ось такий чудовий приклад стане заразним, і можливо, в якийсь момент пролунає постріл із табакерки або шарфа.