Автор перекладу: Світлана
ПІВДЕННИЙ КАВКАЗ
Цього тижня пройшли перші чутки про те, що, можливо, у трикутнику Азербайджан – Туреччина – Вірменія відбулися серйозні зрушення, які можуть зняти останню перешкоду перед підписанням мирної угоди між Азербайджаном та Вірменією, а саме йдеться про Зангезурський коридор, або про сухопутне сполучення між Нахічеванським анклавом Азербайджану і рештою території республіки. Власне кажучи, якщо цю тему буде закрито за взаємною згодою, то мирний договір поставить жирну крапку на давньому воєнному конфлікті, і загалом після цього можна починати відновлювати регіональні зв’язки найбільш природним чином.
І справді, якщо подивитися на карту, то Вірменія виглядає перехрестям різних шляхів, як наявних, так і перспективних, але війна, що тривала понад три десятиліття, повністю перекреслювала будь-які плани такого порядку. Зрозуміло, що самостійно Баку та Єревану дуже складно закопати сокиру війни, адже образ і крові накопичилося на покоління вперед, але в цю гру вступили Туреччина і, як це не дивно – Іран.
Після того як рушники отримали потужний ляпас від Ізраїлю та США, там забули про свої претензії до Азербайджану, і якщо раніше Тегеран відкрито підбурював Вірменію на війну з Азербайджаном, то тепер демонструє відмову від цієї політики, і більше того – дав добро на викладання у школах азербайджанською мовою у своїх провінціях, заселених азербайджанцями. У таких умовах Туреччина змогла зробити Вірменії якісь пропозиції, які було б безглуздо відкидати, і хоча їхня суть ще невідома, Єреван явно змінив риторику щодо москви і одночасно пройшли чутки про те, що Зангезурська проблема близька до свого вирішення.
І ось азербайджанська преса пише про те, що президент Туреччини дуже обережно, але все-таки підтвердив, що в цьому питанні намітився прогрес. Ось які слова Ердогана агентство Minval наводить для публіки:
«Хоча Вірменія спочатку виступала проти Зангезурського коридору, зараз вона демонструє більш гнучкий підхід в інтересах економічної інтеграції», – зазначив турецький лідер. Він підкреслив, що розвиток регіону – це шанс не лише для Азербайджану та Вірменії, а й для Туреччини, Ірану та інших країн. Зангезурський коридор, за його словами, має не лише геополітичне, а й геоекономічне значення.
«Коридор дасть новий імпульс Серединному маршруту. Турецькі товари зможуть швидше досягати Центральної Азії та Китаю, а вантажі з Європи до Китаю – проходити через Туреччину», – сказав Ердоган. Він також вказав на значення залізничної складової Зангезурського маршруту, підкресливши, що лінія відіграватиме ключову роль у вантажоперевезеннях. «Серединний коридор черпає свою силу звідси», – додав він.
Зрозуміло, що квітчасті східні промови треба розбирати з поправкою на вітер, але з уже сказаного можна говорити, що коридор включатиме як мінімум автомобільну і залізничну магістраль, а там, можливо, – і трубопроводи, які підуть навколо дедалі дивнішої Грузії. Зрозуміло, що в разі реалізації цього проєкту Вірменія отримає свою частину вигоди, але поки що її суть не формалізовано, і напевно, все стане на місце лише в день підписання відповідних документів.
Тим часом у москві підгорає все сильніше. Вона все більше втрачає свій вплив у регіоні, бо Вірменія вже відкрито готується до регіональної інтеграції, відкидаючи роль анклаву та форпосту, яку їй відводила москва. Ба більше, питання вирішуються без участі курника і навіть без його посередництва. Регіональні лідери вже не вперше збираються в Азербайджані, і останній такий саміт, куди прибули делегації десятка країн регіону, відбувся в Ханкенді. І, між іншим, лідери подивилися на те, як Азербайджан відновлює території, зруйновані тривалою війною, починаючи знайомство з азербайджанським Карабахом з новісінького міжнародного аеропорту.
Тобто саме Азербайджан переходить у центр регіональної інтеграції. Зрозуміло, що все це відбувається в тісній зв’язці з Туреччиною, але східним лідерам зрозуміло, що Ердоган делегував Алієву роль інтегратора та лідера процесу, що додає поваги до турецького лідера, який не намагається скрізь вилазити на перший план. І схоже на те, що Азербайджан успішно справляється з новою для себе роллю. Про це свідчить і просто отруйна реакція москви, яка шипить і піниться від вигляду того, як перекроюється її південне підчерев’я.
Якщо хтось не зміг прочитати, знизу карти написано такий текст: «Вірменія може створити транспортний коридор, який стане катастрофою для її безпеки. Пашинян розробляє з Азербайджаном та Туреччиною план, який відріже її від кордону з Іраном і дозволить нарізати і захоплювати її територію. Надалі, можливо, навіть оточити країну». Яка нестерпно зворушлива турбота про Вірменію, просто сльозу пробиває подібна «заклопотаність».
У такій реакції видно всю суть курника. Там просто не вміють мислити іншими категоріями, крім захоплень, «нарізань» та іншого. І ще більше їх витріпує той факт, що Баку веде не просто самостійну, а керівну політику в регіоні, і його визнають як лідера, на відміну від згасання ролі москви. Причому тепер усім зрозуміло, що, вплутавшись у війну з Україною, москва просто не може втримати свій вплив на інші регіони, бо він розсипається. І справа не тільки в тому, що вона не може відкрити тут другий фронт, а в тому, що тепер усім уже зрозуміло, що росію можна і треба бити, щойно вона починає шкірити зуби.
Раніше цього ніхто не робив, і всі здавали задню, «как только они поднимали бровь», але на Україну вони підняли брову і отримали в око так, що тепер не зрозуміють, де шукати цю брову. Україна показала, як це робиться, і той самий Азербайджан уже готовий повторити щось подібне, якщо у кабаєва поїде дах. Лаптів перестали боятися, а отже – перестали зважати на них. Причому це не просто якийсь поточний момент, а процес, який розвивається і змінює загальну ситуацію все більш глибоко і незворотно. І що найголовніше – всі ті, хто бере участь у цьому процесі, усвідомлюють, що, по суті, виганяють росію з регіональної політики, і всіх влаштовує ця нова реальність без «старшого брата», у якого регулярно трапляються напади білої гарячки.
У САМОМУ КУРНИКУ
Ну, а на жердинках курника зараз тривожно, і цих тривог там навіть більше, ніж зараз у нас. Просто зараз цар і його найбільш упороте оточення стали виявляти, що найбагатші Буратіни, які прямо не сидять на військових постачаннях, почали все відкритіше дистанціюватися від путінської війни. Їм уже не цікаві путінські промови та перформанси, вони просто умили руки і відійшли убік. Ось як це описує «Кремлівська табакерка»:
«За словами одразу кількох джерел у кремлі, такий негативний процес спостерігається останнім часом у зв’язку з активізацією атак безпілотників на москву та московську область, а також побоювань щодо ракетних ударів по столиці. «Таке вже було перед днем перемоги. Ворог тоді активно атакував москву та московську область безпілотниками, на певний час паралізував нам авіасполучення. І в елітах одразу зросла кількість прихильників завершення СВО без жодної Перемоги. Нині ситуація повторюється. По суті, вона навіть стала гіршою. За нашими даними, кількість прихильників завершення СВО в елітах серйозно зросла. І з цим треба щось робити», – розповів один зі співрозмовників в АП. Ще один негативний сигнал, за його словами, – те, що в елітах стає менше тих, кого зазвичай називають яструбами, і зростає кількість байдужих людей, «які перестають прагнути перемоги і починають думати тільки про якісь особисті інтереси».
Все, магія мачо перестає діяти, і як ми неодноразово писали, удари по цілях у москві роблять свою справу. Не тільки вони, звісно, але атаки по найголовнішій жердинці курника мають важливу сполучну дію для різнопланових факторів та явищ. На відміну від черні, товстосуми добре пам’ятають те, що путінські розповідали на початку широкомасштабного вторгнення, і що вони несуть зараз, мовляв – це війна, прилетить і по москві. А що ж ви у 22-му цей розклад не давали? І потім, де тепер цей «Я вирішив»? Тепер він не вилазить із бункера, щоб по ньому не прилетіло, і це знають усі, а тому ці стогони мають і продовження:
«Інший підтвердив цю інформацію і переживає: «Ми спостерігаємо, що серед впливових людей різко зростають не лише бажання жити комфортніше, наприклад, літати з москви коли завгодно. Розвиваються також страхи – загинути, втратити сім’ю від атак безпілотників, залишитися без майна. Причому серед незадоволених не лише бізнесмени та окремі чиновники. Там є навіть військові, серйозні генерали, які чомусь вирішили, що ворожі дрони можуть вдарити прямо по них». Джерело додало, що «шкідливі примиренські настрої, просто байдужість і небажання боротися за Перемогу до кінця поширюються не явно. Але досить активно, і треба зачавити їх, доки не сталося чогось поганого».
Ще раз підкреслю: це пише відверто конторський канал, і запідозрити його в навмисному поширенні панічних настроїв було б надто самовпевнено. Ба більше, швидше за все, написати вони змогли лайт-версію того, що бродить їхніми «вищими за середні» верствами суспільства. Мабуть, там усе це виглядає набагато різнобарвніше і веселіше. Просто таке писати не можна прямо, щоб не зробити собі вирвані роки, як це зробив той самий Гіркін. І що характерно, ці конторські намагаються показати відданість цареві, навіть незважаючи на все викладене вище, бо одразу пишуть таке:
«За словами нашого джерела в АП, це транспортний колапс, який виникає через загрозу ворожих атак на москву та московську область. І створює психологічний та фізичний дискомфорт для багатьох представників влади, включаючи особисто путіна.
«Подивіться, наприклад, недавнє відео з Шереметьєво. Таке там і в інших аеропортах не вперше. І давайте говорити чесно, проблема нікуди не подінеться. Безпілотники на москву та область поки що летітимуть, без варіантів. Атаки будуть частими. Якщо простому народу жити в цих умовах незручно, уявіть, як складно з такими загрозами Владіміру Владіміровичу, який має постійно думати про майбутнє і приймати найважливіші для росії рішення. Тому багато хто у нас вважає, що йому варто тимчасово попрацювати у більш комфортній обстановці», – пояснив співрозмовник каналу.
Він підтвердив.., що столицю можуть тимчасово перенести до Красноярська, Новосибірська або Владивостока. Але розглядаються й інші міста, зокрема Ярославль і Казань… Не виключено також, що окремі міністерства та відомства перенесуть у різні міста. А президент працюватиме в кожному з них по черзі».
При цьому прізвище прутіна вони ще пишуть з великої літери, а ось посаду, яку теж колись писали з великої, тепер пишуть з малої. А з урахуванням того, що було викладено вище, вимальовується один висновок: «Скажи-ка дядя, ведь не даром?»