Автор перекладу: Світлана
У дитячій лічилочці були слова, які лише трохи підправимо, і в результаті вийде: «Ехала машина рыжим лесом, за каким-то интересом». Історія ця сталася на самому початку широкомасштабного вторгнення, і частково про неї стало відомо і в нас, але з цілком зрозумілих причин для нас ця тема протухла, бо процес утилізації лаптів набув промислових масштабів, і якісь дрібні, а тим більше – не дуже яскраві епізоди переходу противника у вантаж «200» і «300» якось стерлися з пам’яті. Зараз такий стан речей ще більш виправданий, тому що кількість так чи інакше оприбуткованих «визволителів» давно перевалила за мільйон.
Втім, деякі деталі тієї старої історії все-таки нагадаємо. Незважаючи на попередження партнерів, зелені переконували свою паству в тому, що «прутін нападе» – це лякалка «порохоботів». Вони це писали відкритим текстом, навіть не замислюючись над тим, звідки взялося це слово, яким вони розкидаються направо і наліво. І навіть пізніше, коли їм на пальцях пояснили, що цей термін штучний і його зробили в кабінетах будівлі на Лубянській площі столиці країни-агресора, це нічого не змінило. Словом, любителі «Мівіни» всіх запевняли, що великої війни не буде і що тим більше цього не варто чекати з боку Білорусії. Але саме звідти й зайшли ворожі війська, націлені на захоплення Києва.
Частина цих військ пішла через зону відчуження Чорнобильської АЕС, і, як водиться, зайшовши на якісь позиції, вони там стали закріплюватися – рити окопи, бліндажі та інше саме там, де був той самий Рудий ліс і могильники радіоактивних конструкцій і механізмів. Зрозуміло, що посидівши в таких «укриттях», окупанти стали почуватися не так щоб добре. А деякі особливо ініціативні взагалі стали помічати за собою якісь дивацтва. Добре, що просиділи вони там не зовсім довго, і тому падіж просто на місці не почався, а пішов він уже після того, як війська було виведено.
Причому процес падежу йшов досить бадьоро, але фокус був у тому, що такий собі Конашенков саме тоді бив себе п’ятою в груди і запевняв, що втрат немає. Максимум, що було, – застуда чи щось подібне. Це при тому, що весь світ уже облетіли фото й відео різноманітних варіантів однієї й тієї самої страви «визволитель, запечений у власному соку». А якщо втрат нема, то їх нема як бойових, так і супутніх, зокрема й того, що хапнули ці діячі в Рудому лісі та околицях. Адже вони не просто сиділи, а ще й намагалися мародерити, щось розкручуючи на стоянках техніки. Словом, це історія померла повністю, але натомість з’явилася ще одна приблизно такого самого змісту:
«Останні кілька днів ознаменувалися приверненням нової порції уваги до легендарної операції «Труба» (також відома як «Потік»), яку російські війська провели в Курській області цієї весни… У багатьох учасників операції, які вижили, згодом виявили рак легень та інші хвороби. У той час як медперсонал курських лікарень повсюдно ставив діагноз «Гострий бронхіт середнього ступеня тяжкості»… «Операція «Труба» може стати другим Чорнобилем. Людський героїзм позамежний. Наші хлопці – молодці. Але що далі? Якщо зараз вони будуть масово помирати від раку, то це буде чорною плямою і на цій операції, і на всій історії звільнення курського прикордоння, – пояснює співрозмовник у АП. – Існує сценарій, за яким «Трубу» просто «зітруть» з історії. Так уже було, й не раз. Про цю операцію ніхто ж нагорі не знає, скільки хлопців не дійшло до позицій і залишилося в трубі. А цифри, повірте, серйозні. Але переможців не судять», – сказало джерело».
Словом, треба було зразу і прямо сказати публіці: «Вона потонула!» – а якби хтось став уточнювати, хто «вона» і де «потонула», можна було пришити екстремізм і відправити «на замислитися» з присвоєнням двох-трьох п’ятирічок строку. Бо ж усім зрозуміло, що труба потонула, і нема чого влаштовувати ось це все. Адже досі ніхто так і не розповів, як потоваришувала частина екіпажу крейсера «москва» з крабами на Чорному морі…