Автор перекладу: Світлана
Приблизно за два місяці може відбутися перший акт драми, який матиме власну назву, наприклад, «Трампсодія», простіше кажучи, ця п’єса навряд чи могла б розігратися, якби в Овальний кабінет ще раз не ввалився найкращий президент, бюст якого необхідно висікти, і не обов’язково у скелі гори Рашмор, а просто. Йдеться про те, що на початку місяця може змінитися дуже знаковий стан речей, який був аксіомою після Другої світової війни. Додік же хотів усе змінити, але, як казали мудреці, «бійся своїх бажань, бо вони мають властивість здійснюватися, тільки не так, як ти це собі уявляв». А в цьому випадку може здійснитися і, швидше за все – таки здійсниться ефект метелика. Це колись якась незначна подія, наприклад – помах крила метелика може запустити послідовність подій, у результаті якого ні метеликів не залишиться, ні всього іншого.
Справді, Додік упивається своєю непередбачуваністю, і те, що завжди вважалося неприпустимим для президента США, він зробив власною фішкою, яку обігрує в різних ситуаціях. Ми ж пам’ятаємо, як він нещодавно чітко сформулював своє президентське кредо в ситуації з Іраном: «Якщо захочу – вдарю, а не захочу – не вдарю». Тобто він заявив, що рішення, причому вкрай важливі, він приймає не на підставі колегіальних зусиль і навіть не власних розрахунків, а просто під настрій чи бажання. А через те що його бажання можуть змінюватися на діаметрально протилежні просто в найкоротшому проміжку часу, то це називається непередбачуваністю.
Сам він може тішитися цим фактом скільки завгодно, як і виглядом «свого прекрасного волосся» або шаром чогось підозрілого на його обличчі, що називають кремом. Щоправда, з чуток, коли він приїхав у совок, товариші з КДБ зняли серіал із ним у головній ролі, де він брав участь у сценах із дівчатами, які мають занижений рівень соціальної відповідальності. І загалом, це в совку був компромат – спалитися зі жрицями кохання, а на Заході це справа звична, але знову-таки з чуток, фільми містять дуже незвичайні вправи, в результаті яких його портрет було прикрашено не те щоб кремом. Але доки таке не показали публічно, все це – версії. Просто якщо це має саме такий вигляд, то, напевно, буде компроматом і там, і зараз.
Але повернімося до нашої історії. Трумп зараз сигналізує світу, що він – вкрай непередбачуваний, а цей стан – антагоніст стабільності. Але США завжди, а особливо після Другої світової війни, були острівцем саме стабільності. Тут ми не станемо занурюватися в історії тієї війни, коли золоті запаси окупованих країн зникали в невідомому напрямку. Навчені гірким досвідом, країни вирішили, що найкращим місцем для зберігання своїх золотих резервів є США. У результаті близько 90 країн світу вирішили розмістити у Штатах або весь свій золотий запас, або значну його частину.
Приймаючи таке рішення, країни мали на меті на тільки максимальну збережність золота, яку могли забезпечити США, а й близькість центру світової торгівлі, бо сховище розташовано в центрі Манхеттена, на глибині 25 метрів під поверхнею землі і утворено на скельній основі, яка сама по собі є надійною перешкодою для будь-яких зловмисників. Таким чином, для якихось великих угод країни могли просто списувати чи зараховувати певну кількість золота без його фізичного переміщення, тому що при цьому фізично золото не залишало сховища.
Просто для довідки: за відкритими даними, у знаменитому золотосховищі США Форт-Нокс знаходиться 4 580 тонн золота. А ось у Нью-Йорку його буде трохи більше, а саме 6 190 тонн. У першому сховищі – лише американське золото, а у другому американського – мала частина, а решта належить іншим країнам, які довірили США його зберігання. Таким чином, Федеральний резервний банк Нью-Йорка є найбільшим сховищем золота у світі. І хай там більша частина чужого золота, але сама його наявність надає Штатам одного з атрибутів наддержави.
За 80 років цей самий статус ніхто не брався заперечувати всерйоз. Так, були певні проблеми та непорозуміння. Так, зі зрозумілих внутрішньополітичних причин Венесуела намагалася вивезти з США своє золото, частину свого золота намагалися повернути у країну Нідерланди і Німеччина. У результаті Німеччина таки повернула собі невелику частину запасів. Щоправда, тоді вона повернула частину золота і з Парижа, тим самим у період з 2013 по 2017 роки було повернуто 674 тонни металу, а Нідерланди – 122,5 тонни – відповідно. Навіть Венесуела повернула 160 тонн, але це не був вихід у виконанні тієї ж Німеччини, а лише часткове повернення.
Очевидно, що Штати доклали максимум зусиль для того, щоб Берлін обмежився лише цим кроком. І швидше за все, в залаштункових дебатах у хід пішли аргументи військового союзництва, торговельного партнерства та інші, не менш пафосні моменти. Плюс до того, Штати цілком могли оперувати і тим самим аргументом надійності та стабільності своєї банківської системи, а також, напевно, пояснили, що такий хід буде поганим прикладом для інших країн, що може підірвати статус Америки як лідера всього західного світу.
І ось тепер усі ці, і не лише ці аргументи Трумп злив в унітаз просто для того, щоб покрасуватись і показати, що він хлопець хоч куди. Ба більше, деякі аргументи він не просто злив в унітаз, а перед цим ще й висловив образливі промови на адресу країн, які традиційно зберігають золото у Нью-Йорку. І от стало відомо, що Італія та Німеччина запускають процедуру репатріації золота з США. Поки що ця тема висвітлюється не так щоб гучно, і напевно, просто зараз ідуть залаштункові переговори, але, наскільки можна зрозуміти, обидві європейські країни налаштовані рішучо. А за відкритими даними, Італія зберігає в резервах ФРС США близько 2 452 тонн золота, а Німеччина – приблизно 3 352 тонни. Нескладні підрахунки показують, що якщо ці дві країни вилучать свої запаси з американських сховищ, то там залишиться мізер, і, швидше за все – ненадовго.
У такому випадку Штатам залишиться перевезти свою частину золота у Форт-Нокс, а що залишиться – вивезе решта «вкладників», і на тому найбільше золоте сховище світу можна буде закривати або ж можна влаштувати екскурсії для охочих чи знімати там бойовики. Але удар по репутації США буде настільки потужним, що просто зараз його масштаб складно навіть уявити. І тут уже справа не так у самому факті репатріації золотих запасів, а в тому, через що все це сталося. Хай би це було викликано якимись великими фінансовими проблемами глобального масштабу чи ще чимось, але тут – інша справа.
Одні з найнадійніших партнерів Штатів просто перестали їм довіряти, і все тому, що дідові захотілося покрасуватися на публіці й показати, який він крутий. Ну що ж, американці знають, за кого проголосували, а ми можемо поділитися власним досвідом, до чого призводить бездумне голосування за пацієнтів, які ні розумово, ні морально не підходять для поста президента. Ми вже платимо за цей вибір. А для тих американців, які скажуть, що вони за цього пацієнта не голосували, просто нагадаємо, що й ми – редакція, теж за це не голосували, але змушені платити за бездумний вибір бовдурів свою ціну.