Автор перекладу: Світлана
Коли я був школярем, мені довелося жити на території федерації, щоправда, це місце було в північній частині Сибіру, і місцевого населення там не було в принципі, а тому населений пункт на 100% складався з тих, що приїхали з усіх кінців совка, і тоді довелося подивитися на «русских» зблизька. Йдеться не про мордву, чувашів чи українців, які приїхали з України (як я) або з більш південних чи східних регіонів Сибіру, куди занесло їхніх предків, а саме тих «русских», про яких ми тепер знаємо все, і навіть більше, ніж хотілося. З приводу власних спостережень можна було б міркувати довго і нудно, та в цьому випадку важливіший один момент, який не міг не звернути на себе уваги.
Розповідати про те, що саме ці «русские» пили по-чорному, напевно, нема потреби, але все ж кілька слів сказати варто, бо деякі могли з цим і не стикатися. Загалом пили вони постійно, і якщо п’янка вже починалася, то стандартно виходили з чату з двох причин: або закінчувався алкоголь, або пацієнти втрачали свідомість. Через те що боротьба із зеленим змієм відбувалася цілий рік, то багато хто з пацієнтів гинув у боротьбі з ним. Якщо «відключка» ставалася в якомусь тихому місці на вулиці при температурі повітря -50, то нескладно здогадатися, що відбувалося з цим діячем.
Але був і третій варіант – форс-мажор. Деякі екземпляри мали досить великий запас фізичної стійкості до алкоголю, і повна відключка ставалася не зразу, а спочатку відключався мозок, і пацієнт починав бикувати. У такому разі він часто вигрібав фігурних люлів зі шкодою для портрета. І ось саме цей випадок важливий для подальшої повісті. Такий герой практично в кожному випадку приходив додому не цілком задоволений банкетом і розчарований розбитим носом та фінгалами під очима, і тоді відбувався акт компенсації. Як мінімум він бив дружину, а іноді – й дітей просто тому, щоб зігнати злість за те, що не набухався як слід, та ще й «жаба дала цицьки».
Особисто я цього не бачив, але однолітки розповідали такі епізоди стільки разів, що, зрештою, це було визначено мною як національний колорит лаптів. Деякі однокласники в такій ситуації втікали з дому до знайомих, щоб перечекати роздачу, і звісно ж, розповідали причину своєї втечі. Загалом тоді це не було чимось унікальним і сприймалося як щось само собою зрозуміле. Але ось виявилося, що саме цей алгоритм цілком може програтися вже не в периметрі сім’ї, а в масштабах держави, і цар всія курника зараз демонструє саме це.
Так, цар втягнув своє населення у тривалу, кровопролитну і, як уже всім зрозуміло, виснажливу війну. Якщо вже всім зрозуміло, що з бліцкригом не склалося, то педалюються заклики й гасла до єдності, бо нікому не потрібна бійка всередині курника. Товариш Сталін у такому разі навіть благословив роботу православної церкви, хай і в рамках п’ятого главку контори. І це при тому, що той самий Сталін лише за кілька років до того винищував попів люто і нещадно. Однак поточні обставини диктували необхідність максимально згладжувати кути для тієї самої єдності. Це було настільки гидко його натурі, що як тільки бойові дії вийшли з оборони і перейшли в наступальну фазу, він негайно повернувся до своєї парадигми і почав депортації. Проте він відчував грань, за яку не можна заходити, а ось у нинішнього маразматика ця грань стерлася під впливом власної величі.
Просто зараз там розгортається потужна антиазербайджанська кампанія. Причому поки що йдеться не стільки про протистояння з самим Азербайджаном, а починається боротьба з азербайджанцями, які живуть у курнику і, напевно, мають місцеве громадянство. І ця боротьба набуває дуже знайомих обрисів. З давніх-давен саме так там гнобили «інородців» і так само били своїх родичів удома. Ось як цей процес описує їхня преса:
«27 червня співробітники ФСБ провели рейди в будинках азербайджанців у Єкатеринбурзі у справі про нерозкриті вбивства, скоєні у 2001, 2010 та 2011 роках. У ході операції загинули брати Зіяддін та Гусейн Сафарови, які вважалися основними підозрюваними у розправі над бізнесменом Юнісом Пашаєвим. У відділ було доставлено понад 50 осіб. 29 червня Ленінський районний суд Єкатеринбурга заарештував директорів «Каспію» Мазахіра та Акіфа Сафарових, а також їхнього брата Аяза Сафарова. Їх звинуватили у вбивстві, вчиненому групою осіб за попередньою змовою (пункт «ж» частини 2 статті 105 КК). Вугара та Магамеда Сафарових відпустили невдовзі після затримання. Камал Сафаров перебуває у реанімації».
Загалом тут іще не дійшли до оповідок на кшталт тих, які були на єврейську тему, мовляв, євреї вбивали російських немовлят і використовували їхню кров для чогось там, що потім їли. Це при тому, що у євреїв є найжорстокіше табу на вживання крові в їжу. Але, можливо, в «азербайджанській справі» знайдеться щось оригінальніше. Ну, а пропаганда там просто валом валить повідомлення про те, що нарешті взялися за «азербайджанську мафію».
Таку дикість завжди весело читати, бо кадировська мафія має вже таку бороду, що просто пробу ставити нікуди, але за неї ніхто не береться. Та й за путінську мафію, включаючи його особистих друзів, що суцільно стали мультимільярдерами, і доньок, особливо Катю, яка поводиться як «шалена імператриця», – теж ніхто не береться, а тут – на тобі, азербайджанська мафія. Ну, а конторський ТГ-канал одразу видав для публіки коментар анонімного ФСБ-шника, який популярно пояснив, що відбувається:
«Їх давно пора поставити на місце. Згадайте, ким вони себе уявили, коли у Грозному збили літак. Почали нам викручувати руки, тиснули на президента. Час розібратися з цим».
Хотів того конторський чи ні, але, по суті, він проговорився і видав справжню причину початку погромів. На расеї після приходу у владу прутіна вже давно немає «несистемної мафії». Всі ті, хто має кримінальний бізнес, давно або вимерли, або стали під дах силовиків з відповідними відрахуваннями «шановним товаришам». А якщо так, то їхня діяльність не може вважатися владою як злочинна доти, доки за все заплачено. А хоч це і вбивство, кому це цікаво, якщо все зроблено відповідно до лінії партії та уряду? Скільки зараз їхні чоботи вбивають своїх біля лінії фронту – і нічого! Або ось замочили Женю Пригожина та його Уткіна, то навіть розслідування до ладу не призначили. Просто розповіли публіці, що Пригожин із товаришами під час польоту грав у салоні літака у «скажену гранату» і догрався. Усіх це влаштувало, і про все забули. А тут згадали епізоди 2001 року. Очевидно, що тут справа в іншому і що це якраз той випадок, коли п’яний папаша прийшов додому з набитою мордою і почав зривати свою злість на тих, хто опинився під рукою.
Власне кажучи, у царя сьогодні ситуація зовсім негарна, бо в нього йде один прокол за іншим і одне приниження накладається на інше. Якщо подивитися на ситуацію з двадцятих років, то лише затятий оптиміст може знайти щось, що могло б змусити пишатися царем. Так, він ганебно програв протистояння з Азербайджаном і Туреччиною через Вірменію. Причому якщо дивитися на цей епізод у відриві від усього іншого, то це можна було б назвати натуральною геополітичною катастрофою.
По-перше, прутін втратив точку геополітичної напруженості у вигляді млявотривалого конфлікту, через який він міг тиснути на Азербайджан і Туреччину для того, щоб просувати свої нафтові та газові інтереси у напрямку Європи. В результаті Азербайджан здобув блискучу перемогу над окупантом, і ще гірше – після цього сама Вірменія розпочала дрейф як у бік Європи, так і в бік примирення з Туреччиною. Принаймні, процес уже увійшов у конструктивне русло. А це сигнал для всіх: росія не може бути надійним партнером і тим більше – союзником. Тоді стояло дике виття, мовляв, треба щось робити, але прутіну забракло духу.
У наступному, 2021 році прутін особисто почав газову війну проти Європи і поставив на кін найбільше і найстабільніше джерело валютної виручки. Але ставка виявилася битою. І хоча він починав роздачу з газових карт, у відбій пішли і газ, і нафта. Втратити такий золотий ринок збуту – це ще одна геополітична катастрофа, бо й газ, і нафта були не лише джерелом доходу, а й важелем тиску на Європу, а в результаті на помийку викинули і його план, і важелі, які повільно та акуратно будував ще совок. Тільки за це його варто було відправити на корм рибам і ракам.
А наступний рік почався його заявою «Я вирішив», якою він втягнув країну у криваву бійню, що вже коштує понад трильйон доларів та мільйон мешканців курника. Плюс до того, сьогодні вже майже повністю спалено запас озброєнь сухопутних військ, здебільшого сформований ще совком. Мало того, ця катастрофа вже безумовно матиме довгострокові наслідки, а в геополітичному плані він забезпечив країні васалітет і повну залежність від Китаю.
І ось просто за пів року катастрофи продовжились. Якщо взяти й перечитати чи переслухати все те, що прутін розповідав у 2015 році, коли він розпочав військову кампанію в Сирії, і подивитися, у що це вилилося через десять років, то виявиться, що всі його пафосні промови про те, що він вирішив відстояти законно обраного президента і його союзників, тепер виглядають як маячня фраєра, що не відповідає за свій базар. А туди ж також закопали мільярди, розбомбили половину країни, і тепер цей організм вдає, що нічого не сталося. Ну, а останній акорд – Іран.
Тут дідом не просто підтерлися, а спочатку смачно вишмаркалися в його велич. Причому з контрольним пострілом, коли Трумп уже перед самим ударом по ядерних об’єктах бородатих заявив про те, що не потребує прутіна як посередника в переговорах із бородатими. Зрозуміло, що режим «улюблена дружина» не відключено повністю, але прутін мав улюблену роль посередника, з якою він влазив у ту ж вірмено-азербайджанську бійку, а тут прицільно було сказано, що саме ця його роль уже нікому не потрібна.
І ось низка цих провалів і катастроф створює ґрунт для того, що його найбільш упорота масовка почала сумніватися в тому, що цар справжній, бо Акела не повинен так часто і по-важкому промахуватися під себе. Дедалі більшу токсичність прутіна в очах кровожерної частини курника потрібно виправдовувати якимись перемогами, а їх нема. Самі лише ганебні обломи.
А тепер ще раз окиньмо поглядом «подвиги» лисого Акели, і ми виведемо простий алгоритм його дій, який надає його владі легітимності. Він сам, на власний смак, обирає ворога, переконує чернь, що це страшний ворог, який загрожує їм невідомо чим. І ось з цим у прутіна – все гаразд, бо населення не може жити без ненависті, йому просто треба вказати, кого ненавидіти, і воно це робитиме вже самостійно, вперто і якісно, пускаючи піну з усіх місць, з яких її тільки можна вичавити, але далі є кінцівка цієї схеми, а саме – ворога треба покарати, що дорівнює перемогти. І якщо з призначенням ворога у прутіна немає проблем, то з перемогами – ніяк.
Причому де-факто калібр ворогів стає дедалі сумнівнішим, і зовсім недавно кровожерна публіка вже була згодна на лінчування Кадирова. Там просто передчували, як виглядатиме цей бородатий вівцелюб і його піхота, яку ненавидять буквально всі, після того як цар зніме з них недоторканність і дасть команду «фас». Ба більше, сам Кадиров цього вже чекав, якщо вірити тому, що пишуть у їхньому сегменті Мережі. Так, знаменитий сподвижник академіка – Лапті Алладінов сказав, що нещодавно геройського генерала охопила радість з приводу того, що прутін привітав його з весіллям сина Адама, і це дуже показово. Чеченський лідер боявся не побачити одруження свого ймовірного спадкоємця. Дослівно той сказав таке:
«Рамзан Ахматович через об’єктивні причини дуже боявся ніколи не побачити весілля Адама. І зараз перебуває у стані повної ейфорії, бо його страхи не справдилися».
Тобто прутіну забракло рішучості навіть влаштувати публічну прочуханку або ліквідацію Кадирова, хоча на нього вантажать провал у Сирії, а також різке загострення відносин з Азербайджаном через збитий пасажирський літак. Найбільш упорота публіка просто вимагала побачити відтяту голову з добре знайомою бородою, а більш поміркована частина публіки наполягала на зміщенні Кадирова, адже якщо цього не зробити, позиції федерації на південному Кавказі опиняться під загрозою. І практично всі писали про те, що дні вівчаря спливають, але цар і тут узяв фальшиву ноту, та ще й не тим місцем, що треба. Виявилося, що саме покарання в його виконанні деградувало вже до такого рівня, що навіть Кадирова страшно зачепити.
І в цей момент починається епопея з цькуванням азербайджанців. Тобто тепер канцелярія царя видала фетву на розтерзання азербайджанців, і публіка, вже з побоюванням дивлячись у бік кремля, ніби запитує: «Цих справді будемо рвати чи як завжди?» Але тему вже підхопили, і що називається – взяли в оборот. У результаті там пішли такі тексти з посиланням на промови високого чину з ФСБ:
«Їх давно пора поставити на місце. Згадайте, ким вони себе уявили, коли у Грозному збили літак. Почали нам викручувати руки, тиснули на президента. Час розібратися з цим».
У відповідь Азербайджан висловив протест по лінії МЗС і скасував усі спільні з федерацією заходи, в тому числі й дипломатичного характеру, заплановані на найближчий час. Словом, прутін вирішив влаштувати невелику різанину у себе в федерації, але нарвався на жорстку відсіч Баку, і схоже на те, що й демонстративна розправа з цим ворогом для прутіна виявиться не по зубах. Але тут важливе інше. Перебуваючи у скрутному становищі, прутін взявся за останній засіб підтвердження своєї легітимності – етнічні чвари. Ну що ж, тут можна лише процитувати Ілліча: «Верной дорогой идете, товарищи!»
Безумовно, холуї продовжують вилизувати царя до блиску, і це нікуди не поділося. Але фокус у тому, що суть холуїв – вилизувати будь-якого царя, яким би ім’ям його не називали.
Інша справа, що кровожерна публіка, на якій там зараз усе тримається, явно не задоволена і навіть ображена. А це для будь-якого царя – дуже поганий знак.