Уперше опубліковано: 14.11.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
У ході війни з росією, яка триває вже 12 років, тема переговорів набувала актуальності не раз і не два. Ми також її розглядали на ЛО, і щоразу – в рамках того контексту, який існував у кожен конкретний момент. Пропонуємо ще один підхід до теми, який відбувся в листопаді 2022 року. Ці кілька статей було написано в ті дні, коли ЗСУ звільнили Херсон і продовжували активні бойові дії.
***
Із рубрики «А може, й не гумор»
Зараз ходить багато різних чуток та спекуляцій про те, чи повинна Україна вести переговори, чи ні. Навіть наводять цитату знаменитого філософа, прізвище якого настільки відоме, що ми його навіть не згадуємо. А сказав він так: «Краще переговори, ніж не переговори». Ну що ж, проти такого авторитета виступати безглуздо, і ми також вважаємо, що переговори вести треба, тільки треба чітко окреслити предмет цих переговорів та сторони. Щойно з цим буде внесено ясність, то відпадуть запитання, які зараз залишаються відкритими.
Але спочатку треба внести певну ясність у стартові умови. Противник уже сам говорить про те, що він бере участь не у «спеціальній військовій операції» і навіть не у війні з Україною, а у світовій війні. Номер цієї війни вони не називають, але важливим є те, що вони самі це озвучують, і це стає відправною точкою подальших міркувань. Якщо це світова війна, то треба брати за основу досвід Другої світової війни і робити так, як було тоді. Це справедливо тому, що тоді війну справді вдалося закінчити.
А якщо так, то насамперед фюрер (прутін) повинен застрелитися з чого завгодно, нехай навіть зі своєї нагородної валізи. Те саме має зробити і його Єва Браун (гімнастка). Це – не обговорюється, бо якщо назвав захід світовою війною, то вже нікуди не подінешся. І ось після цього – починаються переговори в тому самому форматі та контексті, як це було навесні 1945 року: командування фашистських військ може вийти на переговори з командуванням ЗСУ про те, де і коли буде підписано акт про беззастережну капітуляцію.
Через те що сам документ не допускає жодних вольностей, то предмет переговорів звужено виключно актом капітуляції. Потім буде Нюрнберг у Гаазі та інше, але спочатку – капітуляція. І ось деталі цього заходу справді треба обговорювати, щоб не було жодних різночитань. Можна це зробити на нейтральній території, хай навіть у тому самому вагоні в Комп’єнському лісі. Там і повітря чисте, і традиції давні. І ось після цього мають розпочатися переговори про те, що робити з цією тушею, яка ще називається федерацією.
У цьому випадку досить показовою є риторика зелені, яка пролунала у вітанні Польщі з днем незалежності (11 листопада – День незалежності Польщі. – Прим. перекл.). Там чи не вперше було озвучено правильну формулу незалежності України, а саме – її відновлення у 1991 році. А якщо ми її відновлюємо, то автоматично відсилаємося до територіального устрою УНР. І ось саме ті землі, які не увійшли до складу України в 1991 році, але були у її складі з 1918 року, можуть бути і мають стати предметом переговорів. Тут є про що говорити з нашими партнерами, тому що остаточне рішення має бути схвалено всіма, зрештою, нові кордони мають бути закріплені на міжнародному рівні.
Звісно, тут виникне низка питань про порядок повернення цих земель, про долю населення, яке перебуває на них, і так далі, але Україна – цивілізована європейська країна і може собі дозволити дати сім років перехідного періоду, за який, зокрема, все населення, яке вважає залісся своєю батьківщиною, могло б туди повернутися. І якщо в когось виникне запитання про те, наскільки це гуманно, то відповідь на нього дало саме воно, коли понаїхало на окуповані території материнської України. Зі звільнених територій вони драпали своїм ходом, і тому нічого не заважає зробити приблизно те саме з території Великої України.
Предметом переговорів мають стати й репарації, які агресор має сплатити Україні. Підозрюю, що коли справа вже остаточно піде до фінішу, жодних фінансових активів, крім уже заарештованих за кордоном, які підлягають стягненню, не буде. Якщо ця публіка краде унітази, то фінанси буде розграбовано миттєво і до самого дна. Тому треба буде вирішувати питання, якою натурою все це можна буде добрати. Гадаю, до цього моменту питання деокупації Білорусі вже не буде актуальним, тож вона не стане предметом переговорів, а от створення нових інститутів правосуддя, окрім військового трибуналу, буде актуальним.
Напевно, треба буде створити організацію на кшталт Міжнародного агентства мисливців за головами. Адже всі говорять про те, що воєнні злочинці не повинні уникнути відплати, а воєнні злочини не мають строку давності. Тобто особи, які мають спеціальний досвід бойових дій, можуть отримати відповідні ліцензії та почати пошук воєнних злочинців. Причому винагороду вони мають отримувати як за живого злочинця, так і за мертвого, при підтвердженні його ліквідації. Напевно, після того як цей орган почне функціонувати і приносити результати, злочинці самі ставатимуть у чергу до трибуналу. Це тому, що мисливці за головами справді мають дуже спеціальний досвід.
Можливо, щось тут пропущено у плані предмета і сторін переговорів, але можна підправити у процесі реалізації цього ескізу.