Автор: anti-colorados
У справу вступили політичні аспекти. Країни Затоки надивилися на «бліцкриг» Додіка і побачили реакцію бородатих, які почали гатити по їхніх нафтових терміналах, НПЗ і заводах ЗПГ. Збитки від цих ударів – десятки мільярдів, які їм доведеться витрачати з власної кишені просто як «побічку» безглуздо організованої військової кампанії. Тож Тромба наполегливо попросили «не газувати».
Якби він сам і його зятьок не брали у арабів бабло мільярдами, на ці прохання можна було б і начхати. Ба більше, цих прохань не було в принципі, а так – шейхи знають, що мають право вето на такі речі, чим вони й скористалися. І це незважаючи на те, що у Бібі теж були вибори на носі і він бив копитом, щоб через удари по Ірану заробити очки перед голосуванням.
А спостерігачі вказують, що для масованого спільного удару Ізраїлю та США з повітря все давно готове, але він так і не відбувся, а тепер Тромб чекає закінчення прем’єрської епопеї в Ізраїлі, коли буде сформовано уряд. Тобто знову – політичний чинник. Щось подібне діє і в нас. Розуміючи, наскільки адміністрація Тромба перенасичена кремлівською агентурою, треба було дочекатися результатів проміжних виборів у США, а тепер треба чекати на початок роботи нового Конгресу, бо настільки потужний хід однозначно викличе істерику Додіка.
Але просто уявімо, що настав той святковий день, а точніше – ніч, коли ЗСУ обрубали лаптям трубопроводи з нафтою й газом. При цьому наші фахівці знають, як додатковими ударами звести нанівець будь-які відновлювальні роботи. У такому разі на експорт можна буде пропхати лише нафту, видобуту вже не в Західному Сибіру, а в Поволжі. А відкриті дані дають таке співвідношення того, що видобувається і йде на власні НПЗ і на експорт через порти Чорноморського басейну і балтійські порти:
| Нафтогазоносна провінція | Частка у видобутку нафти рф |
| Західний Сибір | Близько 55–70% |
| Волго-Уральська провінція (Поволжя і Передуралля) | Близько 15–25% |
| Інші регіони (Тімано-Печора, Східний Сибір, Сахалін тощо) | Близько 15–20% |
Можна припустити, що на цьому експорт сировини закінчиться в принципі, бо з чогось треба гнати моторне пальне для власних потреб. З газом – те саме, але ще жорсткіше. І ось єдиним експортним вікном залишається Китай. А там свого не проґавлять і, перейшовши в розряд єдиного великого покупця нафти й газу, диктуватимуть умови, вже зовсім нічого не соромлячись. І, між іншим, лапті вже це відчувають своєю шкурою. Китай ні на йоту не відхилився від своєї позиції щодо газопроводу СС-2. Пекін погоджується на будівництво на двох умовах: ціна газу в новому проєкті повинна бути не вищою від внутрішньої ціни в курнику і друга умова – ціна газу в уже наявному газопроводі СС-1 має бути такою самою.
Можна тільки уявити, які умови Китай висуне, якщо ЗСУ бахнуть Ямальський Хрест. І, природно, нафту Китай теж купуватиме з таким дисконтом, що цар взагалі перестане добігати до своїх валіз. Тобто Сі просто дивиться на ситуацію своїми примруженими очима і чекає, коли васал попливе річкою вперед ногами. І, між іншим, він розуміє, що все до цього йде. І виходить, що, відбиваючись від агресії лаптів, ми посилюємо васальну залежність кремля від Китаю.
(Далі буде)