Незвичний погляд. Про слова-характеристики

Авторка: Світлана

Ось таке мінливе наше життя, шановні читачі. Щойно ми обговорювали юридичну термінологію, перед цим – виборчу, а сьогодні пропоную для розгляду дещо іншу тему і за змістом, і за емоційним забарвленням. Кілька найсвіжіших статей стали приводом для пошуку та обговорення перекладів цілої низки російських слів на позначення певних рис людини. Причому пошук цих перекладів був не тільки з мого боку. Отже, почнімо.

Перше слово – переклад російського «вышибала». Російсько-український народний словник подає три варіанти: «викидайло, вибивайло, випихач». Я зупинилася на варіанті «вибивайло», бо воно трохи ближче до оригіналу описує дію, яку виконує людина: «Тому Додік, напевно, згадає імена вибивайлів, які працювали в його закладах». Проте читач у коментарі запитав: «Мабуть, викидайлів?» Далі долучилися фахівці з цілком серйозними (напевно) версіями про відмінності у значеннях цих слів: «Це залежить від того, який бізнес-напрямок. Викидайли, це з прес-конференцій. Вибивайли, для тих хто не хоче «спонсорувати» тримача (за шось) IQ. Зараз усім знайдеться робота».

Тож, як бачите, варіанти існують, і до них додам два коментарі. Слово «викидайло» є в обох словниках української мови (11-томному і 20-томному), і про час його появи можна судити з того, що його описують через слово «шинок», яким зараз не називають подібні заклади: «Працівник у шинку, будинку розпусти і т. ін., який виводить, виштовхує п’яних». Інший мій коментар стосується «оформлення» цього слова: російські суфікс -АЛ- і закінчення -А передаються дещо іншим українським набором: у суфіксі з’являється Й, а закінчення стає -О замість -А. Ще один відомий приклад з кінцевим -АЙЛО – це «цап-відбувайло». Закінчення -О в таких словах виникає цілком логічно, бо в українській мові є слова чоловічого роду з закінченням -О – насамперед «батько», а також «дідо», «неньо», «тато».

Ще в одній недільній статті було одразу два слова на позначення характеристик людей. Слово «подхалим» має досить відомий переклад – «підлабузник», а як би ви переклали «льстец»? Із переліку варіантів я обрала «улесник», бо він найближчий до відповідного дієслова – «улещувати». Інший варіант цілком логічний, але, напевно, менш відомий – «лабуза» (перегукується з «підлабузником»). І, зрештою, у словнику Святослава Караванського – цікаві варіанти перекладу вже зі знайомою кінцівкою слова на -АЙЛО: «підшивайло, підсипайло, забігайло».

Варто звернути увагу на ще одне колоритне російське слово – «терпила». Якщо його перекладати, то за зразком наведених вище слів зміниться закінчення, а суфікс – ні: «терпило». Українські словники такого слова не фіксують, проте російські його пов’язують з кримінальною тематикою і зневажливим ставленням до «об’єкта»: «жарг[онное]., пренебр[ежительное]. слабый человек, не способный постоять за себя; крим[инальное]. жарг., пренебр. жертва преступления, потерпевший; крим. жарг. заключенный-диссидент». В українській мові, це слово, звісно, теж за потреби використовується приблизно в тому самому значенні, проте воно існує і з цілком нейтральним емоційним забарвленням. В історії України є видатна постать з таким прізвищем – отаман Зелений, або Данило Терпило, який, зокрема, у 1919 році двічі захоплював Київ (хай і на короткий час) у більшовиків та у денікінців. А ті, хто зі шкільної програми або вже з опери пам’ятають п’єсу «Наталка Полтавка» (написану в 1819 році), знають, що Наталчину матір називали по чоловікові – Терпилиха: «Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця…Терпило і Терпилиха любили годованця свого, як рідного сина, та було й за що!»

Ще одна група коментарів стосується слова «лоботряс»: «І знову одіозні «лоботряси», які, я так розумію, є унікальним словом, перекладу категорично не підлягають і так полюбилися перекладачці Світлані, що кочують з тексту в текст». Інший читач знайшов це слово у кількох російсько-українських словниках, тож начебто обговорення можна закінчити. Але кілька уточнень додам. По-перше, я справді вживаю «лоботряси», але тільки там, де у шановного Anti-Colorados вжито саме це слово. По-друге, це слово має ще один варіант перекладу (власне, основний), але, можливо, не всі його знають, – «лобур» і згрубіле «лобуряка». Ну, і, зрештою, не лоботрясом єдиним. Носії інших рис характеру в текстах – це нероби, ледарі, телепні, бовдури, покидьки та інші безтямки, тож лоботряси в перекладах не самотні.

Нарешті, ще одне цікаве слово, на яке звернула увагу коментаторка: «Цікавий переклад назви статті «Ходун наліво» – це «Ходок налево», а в фейсбуке «Пешеход слева» це мало б бути в перекладі «Пішохід зліва». Мабуть, слово «ходок» зараз сприймається у двох значеннях – за аналогією з картиною «Ходоки у Ленина» і як синонім гультяя, який «ходить наліво». Словники дають переклад насамперед до першого значення: «(пеший посланец) – ходак, ходільник, (ходатай) ходак». А до другого значення такого відповідника я не знайшла.

У нещодавньому перекладі архівної статті я вирішила проблему словом «гульвіса», бо структура заголовка це дозволяла – «Гульвіса Донні». А тут треба було зберегти слово «ходити», бо до нього вказувався напрямок – «наліво». Тож я використала слово «ходун», яке навів у своєму словнику Павло Штепа серед синонімів до слова «пішоходець» (=пішохід): «Пішач, ходун, ходунець, піхтур, піхтуряк». Тож не дивно, що Фейсбук переклав назву статті саме через «пішохода». До речі, цей синонімічний ряд цікавий тим, що показує спільний корінь у слів «пішохід» і «піхота» з чергуванням Х/Ш.

Слово «ходун» відсутнє у словниках на позначення людини. Є тільки форма «ходуном», але більш питомою є форма «ходором» (ходити), коли йдеться про стіни, які трясуться. Тож якщо ви знаєте українські відповідники для любителя «сходити наліво», де зберігається зв’язок із «ходінням», – пропонуйте. А якщо таких нема, то що може стримати нашу фантазію? Як вам варіанти «ходжайло», «походжайло»? А «походенько»?

Отака історія на сьогодні.