Таку країну… (Частина 3)

Те, як совки розкуповували хоча б такі целофанові кульки і хоча б із малюнком того, що вони дуже хотіли б, але чого не можуть отримати, вже показувало, на якому дні перебуває країна і звідки її ніхто не збирається виводити до світла й цивілізації. А телевізор так само надривався про 26-й з’їзд компартії, про загниваючий капіталізм, про бездуховний Захід, про огидний секс та інше. А совкова молодь після танців або дискотек, що тільки з’явилися, практикувала або «комсомольський секс», де проходили «бойове хрещення» комсомольські функціонери обох статей типу Валі Матвієнко, або хоровий секс, де кілька обтяжених бажанням «бездуховного сексу» парубків шикувалися в чергу до такої самої шанувальниці «бездуховного сексу». Тобто одночасно існувало два паралельні світи. Один був на численних першотравневих та інших демонстраціях, на постійних зборах із тривалими оплесками і правильними промовами, а інший, у виконанні тих самих осіб, виглядав зовсім інакше.

Наведений вище уривок зі спогадів панночки про купальники ми можемо доповнити власними спостереженнями. Це був рідкісний випадок, коли можна було побачити миттєву метаморфозу, що відбувалася не просто з совками, а зі знайомими людьми.

Ще коли я був школярем, мені довелося рухати на канікули до бабусі, яка мешкала в одному з маленьких містечок України. Дорога була далека і пролягала через москву, де відбувалося стикування багатьох внутрішніх авіарейсів. Приліт був в аеропорт «Домодєдово», а подальший виліт – з аеропорту «Внуково». Так було щороку, але у 80-му були Олімпійські ігри в москві, і все виглядало не так, як завжди. Потрапити в місто було практично неможливо. Мені й не треба було туди, просто треба було переїхати з аеропорту в аеропорт, але земляки, з якими довелося їхати, спілкувалися зі своїми знайомими, яких не пустили до столиці. Проте в аеропорту можна було купити «Пепсі-колу» у скляних пляшках, якийсь фінський вишневий сік у пакетиках із трубочкою, фінське пиво у бляшанках, жувальну гумку та сигарети з ментолом. Загалом грошей було багато, і всі напакувалися цим товаром під зав’язку, як було заведено в совку.

Коли вже приїхав на місце, мені довелося спостерігати за реакцією своїх однолітків, які побачили не просто «Пепсі» як напій у пляшці, а навіть порожню пляшку чи кришечку від неї. Зауважимо, совкові напої виглядали дещо інакше, та й смак був не той. Трилітрову банку завжди було зручно мати при собі, щоб освіжитися.

Хто пам’ятає фільм «Дванадцять стільців» та парочку Фіму Собак та Еллочку Людоїдочку, зрозуміють реакцію на кришечку «Пепсі». Вона була подібною до реакції Еллочки на ситечко, яким заварюють чай у найкращих домах Філадельфії. Загалом за порожню пляшку «Пепсі» можна було щось виміняти, а вдома її ставили на чільне місце, а тим більше нікому на думку не спало б викинути порожню пачку з-під цигарок «Мальборо» чи «Ротманс». Особливо шокували публіку тонкі та довгі сигарети або сигарети з ментолом. Це було вище порогу розуміння, і публіка просто впадала в каталепсію. Але найціннішим трофеєм була порожня банка з-під пива. До неї ставилися, як до якоїсь деталі інопланетного зорельота чи божественного артефакту. Все це були магічні предмети, в які люди важко вірили, а нарешті взявши до рук – просто збивали внутрішню програму мозку. З тієї самої опери була токсикоманія, коли пацієнти відкривали й нюхали пластикову коробочку від фруктової жувальної гумки.

Але повний ступор викликав фінський вишневий сік у пакетику з трубочкою. В те, що за кордоном люди можуть вільно взяти ось таке диво, зробити дірочку в упаковці і через трубочку пити сік, що невідомо як туди потрапив, вони відмовлялися вірити навіть тоді, коли все відбувалося в них на очах. Для них це було чаклунством чи потойбічним дійством.

У цьому випадку важливе те, що майже вся Європа пережила Другу світову війну, але піднялася з руїн і рушила далі, і як показала практика – у правильному напрямі. А совок за звичкою йшов у напрямі вигрібної ями, старанно пояснюючи, що всі інші йдуть кудись не туди. Але якби середньостатистичний 70-рублевий совок потрапив у житла небожителів, він би з подивом виявив, що партійні бонзи успішно користуються тим, що виготовлено на «загнилому Заході». Вони не соромлячись п’ють імпортні вина та коньяки, курять імпортні сигарети і переглядають зарубіжну порнуху на імпортних «відиках», дивлячись на екран телевізора «Шнейдер» або «Соні».

Ось саме таку країну втратили. Про таку країну розганяється ностальгія, і в таку ж дірку сортиру запихається нинішнє населення, а у витратах уряду Ямало-Ненецького АО засвітився унітаз за вісім мільйонів рублів. До речі, путін дедалі чіткіше демонструє, що відновлює совок із елементами КНДР. Як відомо, Кім Винь Хунь теж столується імпортними продуктами і побутові ніштяки теж має імпортні. Для цього є спеціально навчені люди, які виїжджають назовні і купують усе, що подобається фараонові. Той знаменитий випадок, коли молодий Хунь особисто розстріляв свого дядька з зенітного кулемета, якраз стосується того, що той вільно розпоряджався Хуневими грошима в закордонних поїздках.

А тим часом населення країни вже давно не тримає кішок та собак, бо їх з’їли покоління назад. Вже давно закінчилися миші та щури, а тепер там переважає ботанічна гастрономія. Приблизно в тому самому напрямі путін веде розвеселу російську публіку, яка вже перебуває на щільній сурогатній дієті, але й підручники ботаніки там теж скоро знадобляться.

У цьому сенсі, можливо, путін справді – хороший хлопець? Може, тому Трамп його й заохочує? Путін розвинув таку швидкість оскотинювання свого населення, що жодна пропаганда ззовні цього не змогла б зробити за тисячу років. Тому все пізнається в порівнянні, а до всіх заяв того ж Трампа слід ставитися дуже обережно, бо що мається на увазі, коли йдеться про те, що путін – душевний хлопець – невідомо.