Автор: anti-colorados
Це й зрозуміло, адже якщо йдеться про те, що боєць потрапив у полон, то це стане відомо через досить довгий час, доки його прізвище не спливе у списках для обміну або це з’ясується якимось іншим способом. У будь-якому випадку, тут діє принцип «Нет тела – нет дела». Але в цій категорії дедалі більше тих, кого потрібно віднести до втрат як «Вантаж-200», але цього не відбувається з тих самих причин, про які сказано вище. Для зарахування в цю графу потрібно або мати тіло, або точні дані про те, що боєць загинув назовсім, наприклад – його розірвало снарядом чи бомбою так, що скласти назад хоча б його усмішку, щоб можна було впізнати, вже не вдасться. В такому випадку висновок доводиться робити на свідченнях товаришів по службі, які вижили.
І тут криється ще одна похибка статистики. Лапті вже понад рік використовують тактику «просочування». Тобто бійців посилають уперед парами або взагалі – одиночними пішоходами. І якщо вони не мають щільного супроводу власними дронами, то ця дистанція може закінчитися взагалі без свідків. Вже складно сказати, чи беруть лапті до уваги відео з наших дронів, які «двохсотять» ось таких ходунів, але навіть на наших відео ніхто не намагається сфотографувати портрет хряща. Для нашої статистики важливо, щоб було видно знищену тушку, а як вона виглядала до удару – нікому не цікаво.
Плюс до того, ось ці «просочування» мають кінцевою метою якийсь на мотлох розбитий населений пункт, найчастіше – сільського типу. А в такому випадку там обов’язково опиняться домашні тварини – собаки, кішки, свині та інше, що розбіглося від обстрілів. Вони змушені шукати собі корм самостійно, і коли він приходить у режимі просочування, а потім – зажурився, тварини дуже швидко утилізують буквально все, що прийшло у вигляді «визволителя». Таким чином, ця категорія бійців противника залишається у підвішеному стані невизначено довго. У їхнього командування немає даних ні про загибель, ні про полон, ні про дезертирство, зате там є чіткі дані про те, що саме цієї одиниці особового складу в строю немає, з усіма відповідними наслідками.
Очевидно, що до загальної цивільної статистики ці дані не потраплять у принципі. Військове відомство просто не випустить ці дані за свій периметр. Те саме і про найманців. Вони – громадяни інших країн і тому що суто технічно не можуть входити до даних, що передаються до держстату, який враховує спад власного населення. Але для ЗСУ вся ця широка категорія списується у «Вантаж-200», і тому навіть суто технічно тут виникає суттєва різниця в підрахунках.
Однак навіть з урахуванням цих особливостей підрахунку втрат важливе те, що весь цей час вони ведуться відповідно до постійних критеріїв. А це означає, що можна відстежувати їхню динаміку. Ось як вона виглядає на основі тих даних, які вдалося злити з баз даних відомства:
«Темпи знищення живої сили ворога продовжують зростати: за останні пів року база Росстату поповнювалася в середньому на 18 280 записів про загибель орко-військових щомісяця, що у 1,26 раза перевищує показники попереднього року, а до кінця 2026 року кількість підтверджених документів про смерть може сягнути 542 тисяч».
Ну, і звісно ж, тут ідеться лише про «двохсотих». Кожен може уявити, як це виглядає, відштовхуючись від виявлених хакерами цифр. А практика показує, що підрахунок може бути таким:
Середнє співвідношення на одного вбитого
| Період | Убиті | Поранені | Зниклі безвісти / полонені |
| Перша світова війна |
1 |
2,5–3,5 |
0,3–0,8 |
| Друга світова війна |
1 |
2–4 |
0,2–1,0 |
| Війни після 1945 року (Корея, В’єтнам, арабо-ізраїльські війни, Афганістан тощо) |
1 |
3–6 |
0,05–0,5 |
А це плюс-мінус виводить на ту статистику, яку видає ГШ ЗСУ. Тож прутінський «бліцкриг» явно переріс у м’ясорубку, безглузду й нещадну. Про те, що вся ця дикість втратила здоровий глузд, кажуть навіть самі відставні військові лаптів, яких не можна запідозрити в симпатіях до України. Але схиблений м’ясник ще не задоволений і продовжує цю бійню, сидячи в теплому і безпечному бункері.