Автор перекладу: Світлана
Сьогодні в Ірані, на півночі країни, стався землетрус магнітудою 5,1 бала. Епіцентр землетрусу знаходився приблизно за 37 кілометрів на південний захід від міста Семнан, а осередок залягав на глибині 10 кілометрів. Одразу піднялася хвиля обговорення цієї теми, причому одночасно просувалися три версії. Перша – це був звичайний землетрус, які в цьому регіоні відбуваються постійно. Друга – американці скинули свою супербомбу на підземні активи ядерного комплексу Фордо. Третя – Іран випробував свій ядерний пристрій.
Перший варіант розглядати немає сенсу, бо якщо це природне явище, то цим усе і сказано. Друга і третя версії прямо зав’язані на точності вимірювань і локалізації епіцентру вибуху. Справді, якщо вибух стався на глибині 10 кілометрів, то жоден сучасний боєприпас не може забезпечити проникнення на таку глибину, і загалом цього вже достатньо для того, щоб відкинути будь-які гіпотези в цьому напрямі. Хоча у пресі наводяться міркування й такого плану, що ядерний комплекс розташовано більш ніж за 100 кілометрів від епіцентру вибуху, і тому яким би засобом не намагалися атакувати Фордо, вибух зафіксовано досить далеко звідти.
Залишається третя версія, і фахівці кажуть, що якби це був ядерний вибух, про нього вже стало б відомо, бо коливання земної кори в такому разі мають яскраво виражену сигнатуру і це вже було б помічено. І знову-таки, підземні випробування атомної зброї не супроводжуються закладанням заряду на таку глибину. Крім того, ця місцевість розташована в сусідній провінції та віддалена від Фордо більше як на 100 кілометрів. Але хто сказав, що випробовувати ядерну зброю потрібно прямо на місці, де її виробляють? Плюс до того, Семнан – дуже цікаве місце в аспекті оборони.
Недалеко від цього населеного пункту є велика локація, передана у відання військовим. Умовно це місце називається «Ракетна база», і ось що там розташовано:
– Полігон для випробувань балістичних ракет: це основне призначення комплексу, де Іран проводить випробування різних типів балістичних ракет, включаючи ракети власного виробництва.
– Виробничі потужності: на комплексі здійснюється виробництво ракет, у тому числі некерованих артилерійських ракет «Огхаб» (Oghab), твердопаливних артилерійських ракет «Назеат» (Nazeat) і, можливо, ракет «Шахаб-I» (Shahab-I) і «Зельзаль» (Zelzal).
– Іранський космічний центр (космодром Семнан / космопорт Імам Хомейні): ця частина комплексу використовується для цивільної та, ймовірно, військової космічної програми Ірану.
Як видно, це місце не просте, і схоже на те, що там є де випробовувати не лише ракети, а й усе те, що пов’язано з ними. І потім, хто сказав, що випробувальний полігон для ядерної зброї має бути поруч із місцем, де проводяться роботи з напрацювання збагаченого урану чи плутонію, складання кінцевого виробу?
Так, наприклад, ядерна лабораторія в Лос-Аламосі розташована приблизно за 1 000 кілометрів від ядерного полігону у штаті Невада, де проводилися перші випробувальні ядерні вибухи. А потім випробування взагалі проводилися на островах у Тихому океані. Те ж саме і в совку. Де Арзамас-16 і де Семипалатинський ядерний полігон?
Усе-таки міркування чомусь ідуть про те, що це не могли бути випробування, бо далеко від Фордо. Як на мій смак, глибина виглядає підозріло, та й напевно, особливості самого вибуху, які фіксуються датчиками по всьому світу. Тут я не стану занурюватися в цю тему, бо фахівцям видніше, але, як на мій смак, локація Семнан суто з технічної, військової та логістичної, але не геологічної, точки зору виглядає дуже підходящою. Просто звернімо увагу на те, що там розміщено:
– Пускові установки: включаючи старі круглі пускові майданчики та основну пускову платформу (космопорт Імам Хомейні).
– Інфраструктура для запуску ракет-носіїв: з космодрому Семнан здійснювалися запуски іранських супутників на орбіту з використанням ракет-носіїв, таких як «Сафір» (Safir) та «Сіморг» (Simorgh). Також там проводяться випробування триступінчастих суборбітальних ракет-носіїв, таких як «Каем-100» (Qaem-100).
І все-таки найбільш цікаве і водночас – підозріле, що є на цій базі, якраз і стосується ядерної програми. Ось що про це пишуть відкриті джерела:
«Деякі опозиційні групи, такі як Національна рада опору Ірану (NCRI), стверджують, що в Семнані (і Шахруді) можуть проводитися роботи, пов’язані з розробкою ядерних боєголовок, а також розширення ракетного комплексу Семнан могло бути спрямовано на виробництво ядерних боєголовок і балістичних ракет. Ці об’єкти, за їхніми даними, можуть включати підземні споруди для приховування діяльності».
Зрозуміло, що це не стовідсоткова інформація, але загалом вона має місце бути. Краще про це знає Моссад і, напевно, самі іранські військові. І тут я повертаюсь до питання, яке формулював уже не раз і не два, а саме – зашореність у підходах до цього питання. Чому раптом вирішили, що на відносному мізері збагаченого урану, з якого можна (за даними МАГАТЕ) зібрати до дев’яти ядерних пристроїв, іранці випробовуватимуть ядерний пристрій у формі підземного вибуху, а не у формі боєголовки, випущеної по Ізраїлю?
Звідки взагалі взялося уявлення про те, що спочатку – ядерне випробування, а потім – узяття на озброєння і загроза застосування, або застосування ЯЗ? Напевно, це виходить із усталеної практики, але яка з країн вийшла на рубіж створення ЯЗ у гарячій фазі війни? США тут не беремо до уваги, бо це було першопрохідницька робота і ніхто не міг напевно сказати, що там вийде насправді, бо прецедентів не було. Інші країни виходили на цей рубіж «по тихій воді», і більше того, саме випробуванням вони заявляли про те, що вона в них є.
А якби така країна вела активну фазу війни, то швидше за все, випробувала б пристрій просто в бойових умовах. Тим більше що тут нема першопрохідницької місії, а тому всім зрозуміло, що виріб спрацює, якщо всі технологічні вимоги було виконано. І тим більше всім відомо, що ядерна зброя працює в принципі і що вона дає колосальний вихід енергії. То навіщо витрачати боєголовку марно?
Є ще один момент, який не слід упускати. Ну гаразд, рушники зібрали кілька ядерних пристроїв і вирішили один із них випробувати, підірвавши його десь під землею. Як було сказано вище, ядерну сигнатуру вибуху миттєво ідентифікують, і що далі? Поки ви тиснете один одному руки і вітаєте із вдалим випробуванням, до вас уже точно летить усе, що тільки можна, і ви втрачаєте фазу погрози застосування ЯЗ, як це буває зазвичай, бо гаряча фаза війни вже йде і довкола – маса носіїв різноманітної зброї, в тому числі і ядерної, протибункерної.
Логіка підказує, що в таких умовах саме стадія випробувань ядерної зброї не просто виглядає накладно, а й є тригером для застосування набагато більшої сили. Тому найбільш оптимальним виглядає застосування ЯЗ без польових випробувань. Вже наскільки це застосування буде вдалим щодо спрацювання ядерних пристроїв – інше питання, але якщо ви вклалися десятками мільярдів доларів у програму створення ЯЗ, то напевно не захочете її втратити по-дурному, а використаєте за призначенням?
У зв’язку з цим просто дуже цікаво, що ж китайці і росіяни терміново перекинули в Іран своїми військово-транспортними бортами? ППО – навряд, бо тут той випадок, коли пізно пити «Боржомі». Єдину систему ППО вже зруйновано, і залишилися тільки осередки, які ЦАХАЛ постійно підчищає. А от щось необхідне для термінового виробництва ЯЗ або самі ядерні заряди – цілком. І між іншим, не тільки у мене виникають подібні думки. Ось що сьогодні пише ізраїльська преса:
«У загальному потоці аналітичних публікацій ізраїльських ЗМІ на тему можливих сценаріїв війни з Іраном виділяється лист професора Академічного коледжу Тель-Авіва – Яффо Асафа Мідані… Автор намагається охолодити войовничий запал ізраїльтян, які в більшості підтримують продовження війни з Іраном «до повної перемоги» і рідко цікавляться запитаннями про те, якою може або повинна бути ця «повна перемога». Щоб змусити широкі маси «увімкнути розум», експерт ставить шокуюче запитання: а що, якщо Іран уже створив ядерну зброю? Чи може хтось гарантувати, що Хаменеї не «натисне на кнопку», якщо іранський режим опиниться на грані краху? Така загроза, за словами Мідані, не є суто теоретичною, вона реально існує і повинна враховуватися при ухваленні стратегічних рішень… При всьому тому екстравагантна позиція професора Мідані заслуговує на увагу, бо він аж ніяк не опозиціонер і має робочі зв’язки з урядом Нетаньяху».
Усе це до того, що зараз в Ізраїлі справді виник дивний крен, заснований на прецеденті, мовляв, не випробували – значить, і немає ЯЗ. Але саме в цьому матеріалі ізраїльської преси є ще один момент, що стосується професора, який висловив таке застереження. Читаючи цей текст, я просто заздрив Ізраїлю найбілішою заздрістю:
«Саме цьому експерту міністр Дуді Амсалем доручив реформувати систему призначення директорів державних компаній, і рекомендації комісії Мідані цілком відповідають запитам міністра Амсалема – анулювати нинішню систему, коли міністру дозволено вибирати призначенців лише з обмеженої кількості кандидатів, які пройшли суворе сито відбору на професійну кваліфікацію («директорський пул» Комісаріату держслужби), і встановити нові правила відбору з акцентом на коригувальну дискримінацію «недостатньо представлених груп населення», включаючи східну громаду».
Словом, це був незвичний погляд на події, який може дати поживу для власних роздумів. А вони – найцінніше, що в нас є і що відокремлює нас від стада.