Автор перекладу: Світлана
У Пітері нарешті закінчилося геронтологічне порношоу, на яке тепер збираються лише свої, а саме – представники терористичних режимів. Кажуть, що цього разу прутін планував постати перед публікою в мундирі початку 19-го століття, у трикутному капелюсі, мотивовано прикриваючи лисину, та ботфортах, які легко приховують будь-які підбори, але не склалося. З’явився він у своєму звичайному бронекостюмі, але промови штовхав, відчайдушно намагаючись бути схожим на Наполеона Бонапарта.
Видовище це виглядає дуже комічно, бо Наполеон здобув усі свої блискучі перемоги, зазнав фінальної поразки в битві при Ватерлоо та помер у віці 51 року. Ба більше, свою переможну ходу він розпочав на чолі армійського угруповання під час Італійської кампанії. Тоді Наполеону, який уже мав яскравий бойовий шлях на нижчих посадах, було 26 років. У свої 26 років прутін був міллю та сірою мишею і курирував стукачів у Ленінградському управлінні КДБ, у відомстві 5-го управління. Це означає, що він займався дисидентами, попами та іншою публікою. Його зараз називають розвідником, але він такий самий розвідник, як і водій підводи – підводник.
Тобто діда попердолило на війну у період старечого маразму, коли майже всі великі полководці вже були мертві. Той самий Александр Македонський сотворив свої ратні чудеса і помер у віці 32 років. Але прутіна зараз явно вштирило синдромом Наполеона. І він несе маячню, яку потім тягають як цитати, але практично ніхто не спробував спрацювати креативно, а саме – не перетирати вже сказану нісенітницю, а зробити невелике дослідження та видати приблизний текст майбутньої промови.
Охочі можуть це зробити самостійно, тільки для цього доведеться мати потрібні зв’язки і, безумовно – витримку й терпіння. Треба просто домовитися з потрібними людьми і потрапити у психіатричну лікарню закритого типу, після чого послухати те, що несуть пацієнти цього закладу, і виявиться, що їхні промови дуже схожі на те, що потім каже прутін. Учора ми наводили відповідне посилання, де порівнюється мова прутіна і натурально психічно хворої людини.
Промови приблизно однакові, і наскільки зрозуміло, хворий навіть не мав синдрому Наполеона. А якщо послухати промови наполеонів, які лежать у клініці, то виявиться, що прутін ідеально підходить для цього лікувального закладу, але натомість він править країною і публіка змушена його слухати з похмурим, відчуженим виглядом. Мережею ходить безліч фото цих пик, але ми їх тут наводити не станемо. Особливо перекошений портрет під час виступу царя був у глави ЦБ. Воно й не дивно, адже вона розуміє, що її на поталу кинуть першою. Ну, а військова риторика царя робить це неминучим. Хоча – дивіться:
Ми ж не станемо заглиблюватися в усі перли, які він там видобув із себе для преси, але просто не можемо оминути одну його фразу, яка натурально повеселила. Сказав він приблизно таке: «У нас є стара традиція, згідно з якою те, де ступила нога російського солдата, – наше». Звісно, тут можна було б підловити маразматика і нагадати, що Китай може сприйняти цю промову не дуже привітно, бо їхні ноги стояли в Порт-Артурі і, судячи зі слів прутіна, північ Китаю має бути віддана прутіну? Щоправда, історія там про ноги показала дуже суворо, бо п’яти російського солдата виблискували настільки яскраво, що темними ночами це можна побачити неозброєним оком.
Не станемо занурюватися і в те, що все це було сказано на публіку, а тому дуже скоро та сама країна, на території якої був Порт-Артур, на виправдання своїх дій теж може сказати, що вони мають таку саму стару традицію, і якщо нога їхнього солдата вже стала на землю Хабаровська (і далі – за списком), то тут уже нічого не вдієш. А якби хтось у кремлі став рипатися, то їм цілком можуть нагадати, що такі речі вони самі вважають нормальними і тому не варто зчиняти галас.
Словом, тут багато що можна було б сказати на противагу, але в цьому випадку у ГУР з’явилася інформація про ногу їхнього солдата дещо незвичного змісту. Подальший текст – від ТГ-каналу «Кримський вітер», і як там у нього написано, так ми це й наводимо дослівно:
«…Два тижні їв свого напарника: ГУР опублікувало перехоплення розмови окупантів про випадок канібалізму в російській армії.
«Ніхто нікуди не зйоб…вся, «Брелок» «Фому» завалив, а потім їв нах…й два тижні», – здається, що це діалог із фільму Тарантіно, але ні, це реальна розмова між двома окупантами.
Пізніше і самого «Брелка» знайшли мертвим. «Кажуть, «двісті» був, бл…ть. Ну, він з’їв напарника, тож це так, для роздумів», – додає московит. «Брелок» з «Фомою» проходили службу у складі 52-го окремого розвідувального батальйону 68-ї мотострілецької дивізії ЗС рф. Підрозділ діє на Куп’янському напрямку в районі селищ Західне та Лиман Перший».
Загалом тут складно знайти раціональне пояснення того, що виконує «російський солдат», який поставив ногу. До речі, з ногами російського солдата теж відбуваються дивовижні речі. Є маса документальних підтверджень, що українські домашні тварини, які здичавіли після розгрому населених пунктів, діють приблизно так, як цей самий «Брелок».
І якщо прутін про них розповідає пафосні історії, то, мабуть, галоперидол там уже не допоможе. А тим часом ворожі пабліки пишуть і про інші ноги солдатів прутіна, які кудись було поставлено так, як він хотів, але потім все пішло не за планом.
Між іншим, це якраз та бригада, яка квартирує в Севастополі. По ній прилітає регулярно, і як показує практика, організовувати пишні заходи по «двохсотих», оформлених прямо в Севасі, і приємніше, і легше. Але як видно, так щастить не всім, і кульки доводиться везти манівцями зовсім здалеку. Але краще так, ніж як це розказано про «Брелока» і «Фому», бо такої величі можуть не вивезти навіть ті їхні родичі, які хотіли трохи каміння з неба. Ну, а на завершення на фразу прутіна про ногу російського солдата ми просто нагадаємо стару приказку: «Одна нога – тут, а інша…»