Автор перекладу: Світлана
Щойно почався ранок, з усіх новин ринули хвилі міркувань про те, що Штати готуються застосувати тактичну ЯЗ по підземних бункерах Ірану, де, як стверджується, знаходиться високозбагачений уран і засоби для створення з нього ядерних боєголовок. Начебто таке обговорюється у Трумпа, в його Овальному кабінеті. Зрозуміло, що я не був присутній при таких обговореннях, якщо вони взагалі були, бо відчуваю таку особисту неприязнь до його господаря, що навіть їсти не хочеться. Якби він навіть особисто запрошував мене на цей захід, я відповів би, що мене нема вдома і що мені потрібно копати картоплю. Ну, а на всі ці міркування відповім словами Софокла: «Я вам сміюся!»
Максимум, що могло статися в цій ситуації, – це доповідь військових про те, які інструменти вони мають у своєму розпорядженні для виконання подібних завдань. Якщо питання було поставлено в цій площині, то зрозуміло, що вони б доповіли про всі боєприпаси, які можуть руйнувати такі об’єкти. Як повідомлялося раніше, тунелі під комплексом Фордо можуть бути на глибині до 800 метрів, і очевидно, що жоден боєприпас із тих, які вже існують або можуть бути розроблені на основі сучасних технологій, не зможе піти під землю на таку глибину. Це просто нереально. Тим більше коли місце для будівництва підземного комплексу було обрано в товщі твердих гірських порід, які ще важче пробивати. Ось що дають відкриті джерела про ядерні боєприпаси США, призначені для цих цілей:
«Найбільш потужний неядерний протибункерний боєприпас США – це GBU-57 Massive Ordnance Penetrator (MOP).
Його заявлена глибина проникнення становить:
- До 61 метра (200 футів) у ґрунт.
- До 19 метрів в армований бетон (для базової версії GBU-57). Деякі джерела вказують на те, що модифікації можуть пробивати до 60 метрів бетону міцністю 5 000 фунтів на квадратний дюйм (PSI).
Також існують інші протибункерні бомби, наприклад:
- GBU-28: здатна проникати на 30,5 метра (100 футів) у ґрунт або на 6 метрів (20 футів) у бетон.
- BLU-109 Penetrator: пробиває до 1,8 метра (6 футів) залізобетону.
- BLU-113 Super Penetrator (частина GBU-28, GBU-37): понад 6 метрів бетону».
Інша справа, що сам принцип впливу на підземні споруди, розташовані на великих глибинах, не потребує «заброньової дії», тобто пробиття товщі землі та проникнення безпосередньо в порожнину бункера чи тунелю, щоб уже там вибухнув основний бойовий заряд. Ідеться про те, що боєприпас повинен піти на досить велику глибину для того, щоб підрив масивної бойової частини викликав сейсмічну хвилю або зсув порід. Через те що у твердому середовищі енергія вибуху передається з певним розсіюванням, то є можливість обчислити відстань, на якій сейсмічні хвилі виявляться настільки потужними, щоб зсув порід обвалив будь-які порожнини поблизу епіцентру вибуху.
І тут слід враховувати, що коли йдеться про такі підземні споруди, ми собі уявляємо горизонтальні тунелі або бункерні галереї, розташовані горизонтально. Воно й зрозуміло, адже саме в них можна розмістити корисне обладнання чи ще щось. Але з поверхні туди обов’язково повинна йти облаштована шахта, в якій будуть ліфти і комунікації. Який би ступінь автономності не мав підземний комплекс, але йому потрібно буде отримувати з поверхні електрику, повітря та інше, але головне – туди повинні якось потрапляти вантажі та люди. Відповідно, вони повинні звідти якось підніматися на поверхню.
У цьому випадку, коли йдеться про комплекс, розташований за кількасот метрів під землею, стовбур шахти йтиме від самої поверхні до найнижчої точки комплексу. Безумовно, підрив боєприпасу, спеціально спроєктованого для того, щоб створити сейсмічну хвилю, зруйнує шахту на глибину свого ефективного впливу. Наскільки відомо, зараз у США є не менше трьох типів таких бомб, які мають різну проникальну здатність і різну потужність бойової частини. Проте кожна з таких бомб здатна зруйнувати шахту у певному діапазоні її глибини. Чим потужніший боєприпас, тим глибше він проникне і тим більший діапазон шахти буде зруйновано.
Але кілька років тому американські військові дали розпливчасту інформацію про те, що вони створили спеціальний боєприпас такого типу з ядерною боєголовкою. Очевидно, що на яку б глибину він не проник, потужність його вибуху буде на порядки вищою за боєприпас зі звичайною БЧ. А це означає, що й сейсмічна хвиля буде незрівнянно більшою. Тут слід зазначити, що такі боєприпаси спочатку розроблялися для знищення ворожої ЯЗ шахтного базування. Адже кожному доводилося читати, що шахти, в яких знаходяться МБР, захищено ледь не від прямого ядерного удару. А тут інший вектор впливу – не згори, а з товщі землі.
Зрозуміло, що відкритих даних про те, які характеристики в цьому плані має саме такий боєприпас, бути не повинно, а те, що все-таки є в Мережі, містить дуже великі допущення. Втім, є ось такі дані, що стосуються цієї теми, хай і без прив’язки до конкретного боєприпасу:
«Самі проникальні ядерні боєголовки мають обмежену глибину фізичного проникнення в ґрунт або армований бетон. За оцінками, B61-11 було розроблено для проникнення і детонації на глибині близько 15 метрів. Максимальні теоретичні межі проникнення для сучасних проникальних боєголовок, виготовлених із дуже твердих сталей, становлять близько 20–30 метрів. Це обмежено міцністю матеріалів боєголовки та швидкістю удару».
Але ми вже знаємо, що Штати практично замінили цю авіабомбу новою, з індексом В61-12, і начебто на озброєння вже стали надходити В61-13, дані про які або повністю закрито, або проведено спрямовані «витоки» інформації маскувального характеру, і тому тут є політ для будь-якої фантазії. І вона таки буде, але треба розуміти, що модифікації таких боєприпасів, безумовно, підвищують їхні можливості щодо більш ефективного ураження цілі.
Втім, у відкритих джерелах є певні дані щодо впливу ядерних боєприпасів, які вибухають у товщі землі. Знову ж таки, це теорія і невідомо, як саме це організовано у конкретної авіабомби, нехай і випущеної кілька десятиліть тому. Але очевидно, що якщо завдання було поставлено саме таким чином, то, напевно, результати були задовільними ще тоді. Але ось що відомо про приблизну дію ядерних боєприпасів на об’єкти під землею:
«Основна ідея ядерного протибункерного боєприпасу полягає не в надглибокому проникненні, а в тому, щоб детонувати ядерний заряд під землею. Вибух під землею набагато ефективніше передає енергію у вигляді ударної хвилі через ґрунт (геоудар), ніж вибух на поверхні чи в повітрі. Це дозволяє руйнувати сильно заглиблені та укріплені цілі, використовуючи відносно невеликий ядерний заряд. Навіть проникнення всього на кілька метрів може значно збільшити руйнівний ефект порівняно з поверхневим вибухом аналогічної потужності».
Це приблизно те, що ми викладали вище, але далі йде певна конкретика:
«Одна з головних проблем ядерних протибункерних боєприпасів полягає в тому, що для повного стримування ядерного вибуху під землею (тобто для запобігання значному викиду радіоактивних опадів в атмосферу) потрібні набагато більші глибини. Наприклад, для втримання вибуху потужністю 1 кілотонна може знадобитися глибина залягання від 57 до 90 метрів, а для потужніших зарядів — сотні метрів (наприклад, 10-кілотонний заряд вимагав захоронення на глибині близько 275 метрів для випробувань). Сучасні проникальні боєголовки, як правило, не можуть досягти таких глибин. Тому у випадку застосування такої зброї існує високий ризик значного викиду радіоактивних речовин на поверхню».
А все це до того, що можна помітити, яка глибина підриву спрямовує енергію в товщу землі і вже не викидає її назовні, а отже, переходить у сейсмічний удар. Плюс до того, можна припустити, що нові авіабомби якраз і вдосконалювалися таким чином, щоб звести до мінімуму вихід продуктів розпаду на поверхню, а отже – утилізувати енергію вибуху під землею. Чим це досягається, ми знати не можемо. Але як видно, чим глибше бомба йде під землю, тим менша можливість виходу енергії її вибуху на поверхню і, відповідно, тим сильнішим буде удар по всьому тому, що знаходиться під землею.
Цілком імовірно, що є й інші технології, які можуть спрямувати цю енергію в певному напрямку, що дозволить не боротися за глибину занурення боєприпасу. Принаймні, відносно швидко проведені два цикли модернізації авіабомби неначе вказують на те, що все-таки було знайдено якісь нові рішення, які дозволяють суттєво збільшити ефективність роботи цієї зброї. Недарма ж американські військові давали жартівливий витік про те, що у прутіна тепер нема безпечних місць під землею, крім могили. У відомих найбільш глибоких та укріплених бункерах нові боєприпаси зможуть його дістати і зробити рагу у власному соку. Хоча прямо скажемо, сік там буде – так собі. Але все сказане вище про те, що знайдено якісь нові технологічні рішення, що спрямовують енергію вибуху, – чисті припущення, і нам про це нічого не відомо.
І ось усе це, швидше за все, військові доповіли Трумпу. Мабуть, там мають цілком точне уявлення про те, що являють собою підземні споруди, які Іран створив для укриття своєї ядерної програми, і, відповідно, військові були зобов’язані дати розкладку сил і засобів, які вони мають саме для таких ситуацій. Вони просто не могли змовчати про те, що ядерний боєприпас, застосований по такій цілі, обвалить не лише шахту та інші порожнини до глибини метрів 200–300, що може забезпечити звичайний боєприпас, але й усе те, що бородаті накопали на глибині 800 метрів.
Інша річ, що сам Трумп – глибоко неосвічений і недорікуватий тип, і тому, швидше за все, він просто не зрозумів більшої частини того, що йому доповіли, а після цього ще почав виколупувати свої розумні думки з носа, як він це завжди робить, – з апломбом і суворим виглядом. Так, востаннє він під камери розповів, що у минулій війні прутін уже втратив 51 мільйон людей і його це не засмутило. У журналістів, які це знімали, навіть камери запітніли, а дід, з виглядом вчителя, продовжив молоти якусь нісенітницю, гарячково згадуючи слово «Рюрик», але, на його щастя, так і не згадав. Тож ця тема могла виникнути саме внаслідок складання цих чинників.
Однак тут виникає низка нюансів, які не можуть не уточнюватися одразу і які точно буде враховано при можливому плануванні операції. Йдеться про ядерну доктрину США, яка хоч прямо й не забороняє превентивного застосування ядерної зброї, але все-таки має на увазі пряму загрозу США, якої тут нема. Це політика «розрахованої невизначеності» (calculated ambiguity), суть якої зводиться до того, що в доктрині немає заборони на превентивний ядерний удар, але й немає саме жорстких критеріїв, які б зобов’язали президента вдатися до цього засобу.
Історично це пояснюється необхідністю стримувати як ядерні, так і великі неядерні атаки з боку противників, особливо в часи Холодної війни, коли НАТО стикалося з кількісно переважними звичайними силами Варшавського договору. Тобто сама така можливість хоча й присутня, але явно не стосується цього випадку.
Ну, а тепер слід звернутися до Трумпа як об’єктивної реальності для США. Напевно, за повоєнну історію країни там ще не було такого неосвіченого і головне – боягузливого президента. Він зовсім не стежить за своєю мовою і через те що не вилазить зі своєї соціальної мережі, його зовнішньополітичні потуги не проходять професійної корекції чи фільтрації. Він вивалює свій потік свідомості відразу, щойно йому під чуба залетіла чергова прекрасна ідея чи думка. Ситуацію суттєво погіршує ще й те, що він завжди забуває, що казав на цю тему раніше.
Тому він може нести прямо протилежні речі не тому, що ситуація змінилася і виникли нові чинники, які на неї впливають, а тому, що він забув свої попередні промови, а зараз йому захотілося покрасуватися саме таким чином. З урахуванням того що шухляда в нього не закривається і з неї летить просто струмінь усякої маячні, то зрозуміло, що він і не пам’ятає, яку дурницю він ніс раніше. Як кажуть у Конгресі, непередбачуваність Трумпа стала його візитною карткою, і єдиний виняток у цьому – він завжди підтримує прутіна.
Ну, а сьогодні вранці, крім ядерки, стало відомо й інше. Дід озвучив свою фірмову формулу про те, що він ухвалить рішення про удар по Ірану впродовж двох тижнів. Ось так, із полів саміту G7 він змився в понеділок нібито для ухвалення термінового рішення, а виявилося, що ця терміновість вимірюється трьома тижнями. Крім того, він уже стільки разів давав прутіну по два тижні, що з нього вже стібуться буквально всі, а у публіки він отримав псевдонім, який перекладається «Він завжди накладе в штани». Тобто він легко розкидається погрозами, але завжди включає задню. А це означає, що є великі сумніви в тому, що американську зброю взагалі буде застосовано проти Ірану, навіть у вигляді пострілу з гвинтівки М-16, не кажучи про ядерку. Принаймні, зараз це виглядає саме так.