Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні кілька колег, які перебувають за тисячі кілометрів від України, цікавилися тим, як там у нас, в Україні, бо повідомлення про атаки дронами та ракетами, що йдуть уже на цілодобовій основі, виглядають незвично і для них – лячно. Ну що ж, з приводу характеру повітряних атак – все правильно, і чому це зараз виглядає саме так – краще опишуть фахівці, але я візьму один аспект, який навряд чи хтось розглядатиме в принципі. Цей аспект – гроші, які спрямовують на фінансування тих чи інших виробів, необхідних тут і зараз, а ще краще – на випередження.

Як це не дивно, сьогодні над Києвом збивали балістику різної якості, і я особисто чув виходи важких ракет-перехоплювачів. Тепер неможливо міркувати про те, скільки ракет було перехоплено, бо ВПС не дають офіційних даних щодо кількості запущених ворогом ракет. Напевно, це робиться для того, щоб ворог не міг здогадатися, скільки і яких ракет він запустив. Напевно, цю позитивну практику можна поширити на крилаті ракети і дрони, тоді він взагалі заплутається і не знатиме, скільки й чого запускає.

Але в будь-якому випадку, балістику перехоплювали, і це – тішить. А не тішить те, що більшість пошкоджень, руйнувань і жертв, принаймні в столиці, приносять реактивні дрони. Причому ці апарати не з’явилися зненацька, а вже досить давно стали заміщувати поршневі апарати і тепер становлять переважну більшість. Тобто був час на те, щоб відреагувати на нову загрозу, яка ставала дедалі очевиднішою. Але адекватної реакції не було, і зараз майже постійно над територією України і над Києвом літають ці самі дрони, що дає ворогові впевненість у тому, що він знайшов дешевий та ефективний засіб ураження, чим зараз і користується.

Але всім зрозуміло, що час, швидше за все, згаяно тому, що не було забезпечено своєчасне фінансування засобів перехоплення нових дронів противника. Цей висновок можна зробити з цілої низки повідомлень про те, що то одна, то інша збройова компанія, випустила перехоплювачі, заточені на ураження саме таких цілей. Все це є у публічному доступі вже не перший місяць, але через те що ситуація в небі не змінилася, то висновок напрошується сам собою – не пройшло фінансування.

І тут підходимо до аспекту, про який сказано вище. Просто зараз ми бачимо гарячкові дії Кабміну, який перерозподіляє статті видатків бюджету в бік оборони. Тут ми не станемо наводити цитат із публічних заяв керівництва Кабміну, а пропонуємо кожному самостійно знайти переліки статей витрат, із яких перекидаються кошти на оборону. Ті, хто знайшов цей перелік і побачив, що вирішено пустити під ніж, напевно, помітили певну недосказаність.

Так, наприклад, ми знаємо про те, як працюють прокуратура, суди, ВР чи ОПа, і чітко уявляємо собі ефективність їхньої роботи. Генпрокурор-втікач показав, чим насправді вони займаються замість виконання своїх безпосередніх обов’язків. А тепер кожен може приблизно прикинути чисельність цієї шобли та помножити це число на зарплати, нескромні в наш час, премії, компенсації, пенсії та інше. І виходить, що при ефективності роботи, яка прагне до нуля, ця публіка має якусь нереальну чисельність поголовно заброньованих співробітників і просто невиправдане грошове забезпечення.

Ті, хто має час і бажання, можуть поцікавитися матеріальним забезпеченням суддів, і особливо – пенсій, які вони отримують під час війни. Гадаю, ті, хто не в темі, буде шокований цими даними. Тепер візьмемо депутатський елемент. Про ефективність роботи монобільшості можна взагалі не міркувати, бо це постійна і вкрай негативна величина. До цієї масовки є лише кілька запитань, наприклад: скільки з них не перебувають чи не перебували під слідством? Скільки з них розжилися палацами та люксовими автопарками? Скільки з них взагалі перебувають в Україні?

(Далі буде)

Від Svitlana

2 коментар до “Запитання – відповідь (Частина 1)”
  1. Питання зміни влади назріло та переживало давно. 3 жовтня почнеться двіж по Києву та областям.

  2. Відсутність вчасного фінансування – це робота на ворога, тобто державна зрада.

Коментарі закриті.