Уперше опубліковано: 25.05.2019

Авторка перекладу: Світлана

Для того щоб робити якісь узагальнення та висновки щодо діяльності президентів якоїсь країни, їх має бути певна кількість, щоб отримати базу дослідження. Ми зараз маємо шостого президента, чи вірніше, він зараз намагається мати нас, але шість президентів – це не надто багато для того, щоб із них обрати найуспішнішого чи найпровальнішого.

Їхня невелика кількість і, відповідно – невеликий проміжок часу, в якому вони діяли та діють, безумовно, надаватиме оцінкам особистісного та емоційного характеру, а отже – відведе убік від об’єктивних критеріїв оцінки. Наприклад, зараз ми вважаємо, що найкращим президентом був Порошенко. Але хто так вважає? Так вважає ЛО – в широкому розумінні цього поняття і ті 25% виборців, які проголосували за нього 21 квітня, але 72% виборців голосували протестно саме проти нього, і якщо ми говоримо про об’єктивність, то як співвіднести ці відсотки?

Так, ми знаємо, як було зліплено ці 72%, і розуміємо, що дурість як мінімум у половини з них – вивітриться просто самопливом. Але 21 квітня, коли було вирішальне голосування, це виглядало саме так. Ба більше, вже минув понад місяць від моменту голосування, а процес протверезіння цієї частини електорату якщо і йде, то йде дуже повільно. І це – незважаючи на провали, які допускаються вже новим президентом у таких питаннях і таким чином, що Пороха розірвали б на шматки лише за малу частину цих провалів. А, між іншим, справжні провали ще попереду, і це вже очевидно.

Звідси випливає друге, протилежне запитання про те, кого можна назвати найгіршим президентом, і тут – також є варіанти. Кожен із експрезидентів має у своєму багажі те, за що його можна і треба засуджувати. Але якщо ми почнемо складати ці негативні чинники, то дуже швидко виявимо, що ми й тут апелюємо швидше до емоційних категорій.

Згадаймо, з чим у нас асоціюється мінікаденція Кравчука? Власне кажучи, ми «вдячні» йому за курс у болото, яке він визначив для країни і яким вона бадьоро тупає всі ці роки, хоч і робить дедалі потужніші спроби вийти на нормальну дорогу.

Кучму згадуємо як президента, який формалізував шлях у болото і допустив той самий розквіт корупції, який став тавром для України і який нелегко змити. Саме за нього було встановлено правила гри для грошових мішків і правила поведінки біля годівниці.

Ющенко має негативну оцінку за те, що в той момент, коли країні потрібен був боєць, який змітає бар’єри, що обмежують вектор руху країни, і який виводить країну з болота на шосе, Ющенко не став таким бійцем. Не можна сказати, що він був поганий у всьому чи йому було начхати на те, в чому по вуха сидить Україна. Ні, з цим у нього було все гаразд, але саме тоді потрібен був гетьман, який може самостійно вийняти шашку з піхов та особисто кинутися в бій.

Таким був запит активної частини суспільства, і воно було готове підтримати саме таке. Але виявилося, що ми вибрали не гетьмана, не бійця, а рахівника. Так, непоганого, так – патріотичного, так – того, хто любить Україну і не пішов на змову з головним противником – москвою, але він не був бійцем. Саме це стало розчаруванням, і він втратив усю свою підтримку, і багато хто не хоче його пробачити саме за це і за фактичну передачу влади Януковичу.

Про Януковича навіть говорити нічого. Його кандидатура на звання найгіршого чи навіть найогиднішого президента України поки що найкраща. Не бачу навіть сенсу перераховувати те, за що його можна поставити на це місце. Але ця оцінка – ще більш емоційна через те, що він робив, і тому, що це було зовсім недавно, а наслідки його правління ми розгрібаємо або намагаємося розгрібати ще й досі.

Про Пороха і тих, хто вважає його поганим президентом, ми написали на самому початку і вже до цього не повертаємося, як не повертаємося і до зе з тієї ж причини. Тут ще потужніші емоційні складові, які відводитимуть убік від більш-менш об’єктивних оцінок.

Тому ми й кажемо, що для оцінки діяльності президента потрібні об’єктивні критерії оцінки, а їх можна застосувати і головне – прийняти як факт лише з урахуванням відстороненості від поточних подій, тобто – з плином часу. Далі ми спробуємо проаналізувати те, як оцінювали найгіршого президента США і якими критеріями при цьому користувалися. Це потрібно для того, щоб мати мірило, з яким потрібно підходити до оцінки діяльності наших перших осіб.

(Далі буде)

Один коментар до “Найгірший президент? (Частина 1)”
  1. Я пам’ятаю виборчу кампанію цієї фарбованої сволоти льоні кравчука. Головний посил був голосуйте за мене, тоді війни не буде. Ідіоти повелись. Власне з цього і почалося те, що привело до влади Моніку Зелінські. Але лохорату подобається танцювати на грабках. Отака херня, малята.

Коментарі закриті.