«Українці — чемпіони світу з суїциду.
Бо це вибір народу.
І хто я такий, щоб йому заважати?»
Лесь Подерв’янський
Україна не програла війну в повітрі. Наші військові щоночі роблять майже неможливе, збиваючи більшість російських цілей. Але один надзвичайно важливий раунд цієї війни ми програли — гонку адаптації до реактивних ударних дронів.
І тут уже не сховаєшся за переможними презентаціями.
Проти звичайних поршневих шахедів ефективність українського перехоплення оцінювалася приблизно у 90–95%. Проти нових реактивних дронів зараз — близько 60%. У червні 2026 року московія застосувала приблизно 350 реактивних БПЛА, а в серпні — вже понад 2 800. Вони стали масовою зброєю.
Ворог зробив наступний технологічний хід. А Україна вже вкотре була до цього не готова. І я навіть знаю, хто винний. Винен Порошенко, винна Європа і винен Байден.
Реактивний шахед не виник одного ранку з нічого. Московія нарощувала застосування таких машин поступово, і вже навесні було зрозуміло, куди рухається технологія. А ще в грудні 2025 Юрій Луценко голосом через рот, в етері у Борислава Берези казав, що реактивні дрони – нова біда і загроза, і треба негайно готуватись до їх масового застосування. Але хто ж буде слухати цього порохобота! Той же Флеш ще в березні попереджав, що скоро буде дупа з реактивними геранями, і виробникам треба діяти на випередження. Але його босс Федоров тоді активно бюджети ділив.
Нові апарати значно швидші за поршневі версії, можуть працювати на висотах, де традиційні мобільні вогневі групи, зенітні гармати і ПЗРК втрачають ефективність, і різко скорочують час між виявленням цілі та ударом.
Тобто логіка противника була абсолютно передбачуваною. Для адекватних передбачуваною, а не для любителів паржать. Україна навчилася дешево збивати повільний шахед — московія зробила його швидшим. Україна розгорнула мобільні вогневі групи — московія підняла частину дронів вище. Україна почала масово використовувати дрони-перехоплювачі — москалі збільшили швидкість цілі. Але все це зовсім не передбачувано для дебілів у владі. Що робив кумір українців міністр Федоров, коли ще на початку року для адекватних була кришталево прозора загроза?
Так виглядає технологічна війна. І питання тут тільки одне: хто робить наступний хід раніше? Цього разу, і не вперше, раніше хід зробила московія.
Рахунок Україні за запізнення вже виставлено. Наслідки можна вимірювати не заявами чиновників, а квадратними метрами згорілих складів.
До великої війни Україна мала близько 4 200 000 м² сучасних складських площ класів А і B. Пізніше було введено ще приблизно 800 000 м². Із цього ресурсу вже знищено близько 2 000 000 м², причому приблизно 900 000 м² — влітку 2026 року. Тобто знищено понад дві п’ятих сучасної професійної складської інфраструктури країни.
ООН зафіксувала ще одну промовисту тенденцію: у серпні було 32 атаки на об’єкти лише шести великих українських компаній у сфері продовольства, торгівлі та логістики. У липні таких атак було 11. За один місяць — майже триразове зростання.
ВООЗ повідомляла, що лише за три місяці ударами були знищені три її склади в Україні. В одному випадку втрачено половину запасів медичних матеріалів, розрахованих приблизно на 225 000 людей.
Горять склади, торговельні центри, промислові підприємства, заправки, логістичні вузли. Це вже не серія випадкових ударів. Московія веде системну повітряну війну проти української економіки.
І в мене чергове питання до української влади, яка дуже любить себе вихваляти.
Де були всі ці люди, які мали передбачити загрозу? Україна має ГУР, СЗР, МО, ГШ, Повітряні сили, РНБО, Кабмін, профільні структури офісу Портрета.
На всіх цих діячив, включаючи пересідента, витрачаються сотні мільйонів гривень шодня! Вони заброньовані, багаті і щасливі. Це величезний державний апарат. Його завдання є не в тому, щоб повідомити Україні, скільки шахедів прилетіло минулої ночі. Його завдання – спрогнозувати і обгрунтувати, що прилетить по Україні через рік.
Якщо московія готувала масове виробництво реактивних дронів, розвідка мала це побачити. Військові мали прорахувати наслідки. Інженери — визначити, які засоби перехоплення знадобляться. Держава — сформувати технічне завдання. Промисловість — отримати гроші та замовлення. І все це мало відбутися до того, як реактивні шахеди почали літати тисячами.
Якщо загрозу не побачили — це провал розвідки й аналізу. Якщо побачили, але не доповіли — провал державної вертикалі. Якщо доповіли, але політичне керівництво не ухвалило необхідних рішень — держави Україна вже не існує. Є імітація, серіал, квартал-95. Четвертого варіанта немає.
Країною, яка веде технологічну війну, не можна керувати як телестудією. Ось вам величезна проблема, про яку в Україні дуже не люблять говорити.
Подивімося, з якого середовища прийшла значна частина нинішньої політичної верхівки. Актори, шоумени, гадалки, продюсери, ефективні манагери, перукарі, спеціалисти по мінету з додаванням юристів і професійних військових. Професійні військові – просто за необхідністю, і їх дуже мало.
Це не означає, що актор, продюсер або юрист автоматично є поганим державним керівником. Професія сама по собі не є вироком. Проблема починається тоді, коли логіка шоу-бізнесу переноситься на управління технологічною війною.
У шоу головне — правильно подати результат. А у війні головне — щоб система працювала, навіть якщо про неї ніхто не зніме красивого ролика.
У шоу можна компенсувати відсутність змісту презентацією. А радар презентацією не заміниш. Ракету не переконаєш політичним меседжем. Закони фізики не дивляться телемарахвон. Правда, ходять вперті чутки, що моносброд зеленої ради вже навчився змінювати закони фізики. Наприклад, деякі депутанги освоїли телепортацію за кордон.
А де інженери? Ось питання, яке мало б звучати з кожної праски. Не гарні, на 100% свої хлопці, а інженери. Де в системі ухвалення стратегічних рішень українські радіофізики, конструктори ракет, спеціалісти з радіолокації, автоматичного керування, теорії наведення, двигунів, матеріалознавства?
Не як манагери, яких запрошують на п’ятнадцять хвилин показати презентацію. А як фахівці, які формують рішення. І це я не про Штілермана і Терех.
Україна має блискучих інженерів. Саме вони створили Нептун, далекобійні безпілотники, засоби РЕБ, морські дрони та десятки інших систем.
Тому наша проблема не в дефіциті мізків. Проблема в тому, яке місце мізки займають у державній ієрархії. А якщо нагорі рішення ухвалюють політичні манагери, а технічний спеціаліст приходить лише тоді, коли треба реалізувати вже ухвалену політичну фантазію — результат ми бачимо на табло. Тобто результат у вигляді реактивного шахеда лупить нам в табло.
Зараз влада і Портрет терміново шукають відповідь на технологічну перевагу московії в повітряній війні.
3 вересня Портрет, постукуючи сталевими яйцями, провів окрему ставку щодо прискорення виробництва швидкісних перехоплювачів проти реактивних шахедів, і повідомив, що прототипи вже існують, але їх треба доводити до необхідної ефективності. 15 вересня Портрет знову говорив про новий дрон-перехоплювач: реактивний щахед під час випробувань уже вдалося уразити, але комплекс потребує доопрацювання.
Вибачаюсь спитати, а чому саме дрон-перехоплювач, а не комплексна система протидії реактивним повітряним цілям? Тому що модно і сучасно? І чому у вересні ми ще доводимо прототипи, якщо масове застосування реактивних дронів противник почав значно раніше?
Дрони-перехоплювачі Україні безумовно потрібні. Але перетворювати їх на чергову технологічну релігію небезпечно. ППО не може складатись з швидких FPV. Хоча б тому, що існує фізичне обмеження швидкості FPV, яким може управляти пілот, обумовлене швидкістю реакції людини.
ППО – це радари, автоматичне виявлення, супровід цілі, об’єднання інформації з різних сенсорів, РЕБ, ракети, зенітна артилерія, авіація, дрони та автоматизоване наведення. Тобто система. А систему неможливо побудувати презентацією, відосіками і гундосими промовами.
Перед Другою світовою Британія опинилася перед перспективою масованих німецьких авіаційних ударів. Її відповіддю стало не створення чергової бюрократичної комісії з красивою назвою. До вирішення проблеми залучили фізиків, математиків, інженерів.
Ще 1934 року британці створили Комітет наукового дослідження протиповітряної оборони під керівництвом Генрі Тізарда. До 1937 року вздовж узбережжя вже діяла мережа радіолокаційних станцій Chain Home.
Але головним досягненням був навіть не радар. Британці побудували систему: радар — передача інформації — командний центр — рішення — наведення винищувача. Саме ця інженерна логіка стала одним із фундаментів перемоги в Битві за Британію.
Черчиллю не потрібно було самому розумітися на електроніці. Завдання державного керівника інше — знати, кого треба слухати. І ви будете сміятись, але Черчилль не слухав акторів, продюсерів, шоуменів і гадалок.
І ось тут для України маю найнеприємніше порівняння.
Війна п’ятий рік поспіль демонструє просту істину: державою під час технологічної війни не можна керувати виключно політичною лояльністю.
Не можна нескінченно призначати «своїх», «ефективних менеджерів», людей із правильними знайомствами, хорошою комунікацією та блискучими презентаціями — а потім дивуватися, що московія нищить склади, заправки, залізницю і енергетику.
Фізика не знає, хто «свій». Рівняння не цікавить партійна приналежність. Радар не працює краще від особистої відданості Портрету. А реактивний двигун не сповільнюється, тому що український чиновник красиво виступив у телемарахвоні.
Технологічна війна безжальна до профанів. Вона просто виставляє рахунок. І сьогодні цей рахунок вимірюється мільйонами квадратних метрів знищених складів, спаленими підприємствами, пошкодженою логістикою і життями людей.
Найгіршим результатом нинішнього стану речей буде навіть не те, що московсія на кілька місяців випередила нас у черговому технологічному циклі. Таке на війні трапляється. Катастрофою буде, якщо ніхто не відповість за те, що українці вмирають через тупість і дурість влади.
У нормальній системі помилка такого масштабу має прізвище, посаду, службове розслідування і висновок. Не обов’язково кримінальну справу. Не обов’язково звинувачення у зраді. Але щонайменше професійну відповідальність.
Але я особисто впевнений, що всі знову залишаться на своїх місцях, ті ж самі люди продовжать радити, планувати і розподіляти мільярди. І наступного разу московія принесе іншу технологію, ще більш руйнівну і смертельну.
І ми знову почуємо:
«Загроза нова».
«Ми адаптуємося».
«Прототип уже проходить випробування».
А потім будемо рахувати нові згорілі склади.
Українські військові не повинні щоразу героїзмом компенсувати управлінську некомпетентність. Українські інженери не повинні отримувати технічне завдання і фінансування тоді, коли нова ворожа зброя вже серійно летить на Київ.
І країна, яка веде одну з найбільш технологічних воєн XXI століття, не може дозволити собі державну модель, у якій продюсер важливіший за конструктора, політичний менеджер — за інженера, а телевізійна картинка — за холодний технічний розрахунок.
Бо московія воює не з нашим телемарафоном. Вона воює ракетами, радарами, алгоритмами, двигунами і серійним виробництвом. І відповідати на це потрібно не шоу і не відосами.
«Якщо народ обирає блазня головнокомандувачем, він хоче, щоб його перемогли». Лесь Подерв’янський.
Президент Зеленський – вирок Україні.
Ваш Готельєр – бандерівець
Чудова стаття.
Дякую.
Питання в тому, яку наступну систему обере наявний виборець, якщо припустити можливість виборів.
Так, гундосого zейла наїлися, але “я може теж хотів шоколадку…”(С) –нініні!
Тільки не Вальцман!
Знову програється “будь хто, але не команда з якою ІксІгрекЙло не може домовитися” 18.11.2018 Валдай, десь на 3-й годині.
Ще раз – питання у розумі виборця у якого в голові “табу” і страх самому виправити власні помилки саме на певні порівняння. Квадратик від кола чітко відрізняє. Чорне від білого та мило від їжі – на відмінно.
А ось, вибачте – по арестовичу, я тут про*бав, у наступному зроблю навпаки – ні. Метод порівняння – Антиколорадос, або перший закон логіки Аристотеля (А=А), якому цар Філіп два роки платив за навчання Олександра Великого та його майбутніх полководців, саме на освіченого й фахового правителя – ні, ні і ще раз ні.
Дайте, щоб мені було “харашо” і все.
Хоча, знову, – мило не їдять.
Ось в чому сутність питання – освіта на прикладах власних виборів не освічує наступне:
1) уява політики, тобто влади багатьох, так покручена в уяві, що статеві ознаки в “язьіке” не співставяться за покрученісттю – політика це різноманітна поганість і все;
2) жахливий страх, гірше за Вія, звинувачення себе самого, що це я винен за суспільний вибір також, завжди винен хтось – Сократ дарма демократично отруївся стверджуючи, що бог у кожному, тобто кожен винен у своїй долі.
Мені мариться саме ці дві покрученості:
викривлена уява про політику та страшна не здатність визнати власну хибу.
Цього в освіті – зведення до наявних прикладів вивчаємого (уявіть, є предмет навчання – самоврядування, а знака === до політики немає!!!) аж ніяк немає.
Отже, я ще не знаю, як застосувати сміх – миттєве джерело приємних ендорфінів, щоб не покручено в головах вписати політика – це я.
Все.
Ще раз, пане Готельєре, дякую.
> винна Європа
Так-так, бо “проспала”.
> Вибачаюсь спитати, а чому саме дрон-перехоплювач, а не комплексна система протидії реактивним повітряним цілям?
Тому що цією системою займаються блазні Штіллєрман/Данілов і Тєрєшкова, навіть претендують, що ліпитимуть щось із рішень європейських грандів відповідної промисловості, але поки в цих блазнів виходить… фрейня. Ну й відосики, звісно.
Для зелених є дві України: Україна “В” і Україна “ЗОВНІ.
Для першої в них є “склади, торговельні центри, промислові підприємства, заправки, логістичні вузли”, що горять, та Марахвон, а зовні вони просять милостиню для себе.
Тому треба розрізняти їх підходи.
У першому випадку квартальні використовують обіцянки-цяцянки для дурнів ( “три пояси захисту енергооб’єктів”, “тисячі Фламінго”, і 100500 договорів про безпеку у всьому світі), у другому випадку вони напнули на себе Синдром Жертви (ті ж склади) і дуже добре освоїли класичні поради Кернеса – Добкіну: “У тебя скучное лицо! Тебе никто денег не даст”, “Всё хня. Давай по новой”*, “Миша, у тебя все лицо по-дибильному написаное”.
===
Чому всі українці забули, що “українська влада”- це не збіговисько тимчасових чиновників при кориті, а український народ і це написано навіть в Конституції у перших рядках!?
Ви забули, що в Конституції, у статті 5, написано не що народ є владою, а що він є джерелом влади. Ну а що вже витікає з джерела, то витікає…
Там також написано, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Причому це не меню, з якого можна обрати лише ту страву, яка подобається. Народ повинен здійснювати владу і через органи державної влади, і через органи місцевого самоврядування, він не має права від цього самоусунутися. А способи безпосереднього здійснення влади деталізує стаття 69 — через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.
Дитинко я нічого не забуваю, я просто розумію суть.
У політичному та правовому дискурсах словосполучення “джерело влади” є стійким штампом (кліше). Наприклад, фраза «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» є закріпленою юридичною формулою, де словосполучення виконує термінологічну функцію.
“Джерело влади” є лінгвіістичною нісенітницею, яку тупо сприймати дослівно.
І якщо я пишу “фактично народ і є владою” – я також використовую стійкий штамп (кліше), як пани констітуціонери.
І до того ж – народ не може “здійснювати владу безпосередньо”, бо влада – це це є здатність і можливість, а не дія.
Ти – дислектик!?
Тільки ви всі забули, що тепер “Конституція на паузі”! Тому про яку взагалі конституцію може йти мова???
Ні одна війна не закінчувалася «вигідно» для сторони, яка має статус попрошайки чи терпіли на її умовах, тим паче що керівництво цієї країни не зацікавлене в закінченні цієї війни. Логістику ворога знищуємо, важкі удари по НПЗ чи по заводам чи сумісникам ВПК а в результаті шахеди реактивні, ракети, каби і тд. Тим паче що економіка Китаю чи Індії від нашої війни бере по максимуму в плюс, і гребут не бажаючи закінчення греблі. Для України єдиний шанс кусати хижака за болючі місця: винести всі аеропорти в мацквє і піцєрі, винести величезні торгові центри там само, горять вони дуже яскраво і до повного попілу, дві сталіци мають це наблюдати щодня і у вікно а не по «ящику». Паралізувати життя до звірячого страху не тільки бидломасу а і єліту, тоді кацапська верхушка настойчиво буде пропонувати путлєру закінчити сво тому що всі «цілі» досягнено.
Leonid :
27 Вересня, 2026 о 8:40 am
Логістику ворога знищуємо, важкі удари по НПЗ чи по заводам чи сумісникам ВПК а в результаті шахеди реактивні, ракети, каби і тд.
=========
йой як покручено.
що ви курили шановний Леоніде аби прийти до такого висновку?
Між нашими ударами по НПЗ чи заводам сумісникам ВПК немає прямого зв’язку з розробкою та виробництвом кацапами реактивних шахедів.
Орки розробили би їх та запустили у серію незалежно від того б’ємо ми по НПЗ чи ні.
Так само як сталося з ФВП на оптоволокні.
Ми хоч й мали свої розробки першими та масово не налагоджували випуск доки не отримали люлей.
А ось між розкраданням владними ненажерами з зеленого шапітолія бюджетних коштів та відсутністю дієвих перехоплювачів тих шахедів прямий зв’язок є.
ще раз пояснюю:
– удари по НПЗ руйнують в першу чергу економіку та опосередковано логістику.
– удари по сумісникам ВПК та самому ВПК руйнують спроможність орків знищувати наші виробництва та військо.
Шахеди це лише один з видів озброєння яким неможливо виграти війну.
Так, влада просрала час який був в нас для налагодження протидії цій загрозі.
Питання стоїть набагато ширше – укрсучвлада веде нас до поразки незламно та потужно грабуючи усе до чого тільки дотягується.
“ось така йухня малята любі хлопчики й дівчата” (С)
Подивився у Вікіпедії біографію Генрі Тізарда. Очолив вказаний шановним п. Готельєром Комітет у віці 50 років, перебуваючи на посту президента і ректора Імперського коледжу Лондона, підполковник RAF, розробив концепцію октанових чисел (хтось про це знає?). Для порівняння переглянув наших очільників Оборонпрому: Сметанін – у віці 24 роки головний конструктор та інженер Львівського бронетанкового заводу, у віці 29 років директор Харківського бронетанкового заводу, у 32 – міністр, і т.п. Талановитий, нічого не скажеш. Голова наглядової ради – грузинський топменеджер Ломджарія, банкір.
А ми тут шукаємо перспективних науковців і інженерів, які мають робити відкриття та розробляти нові технології, сидячи за комп’ютером не першої свіжості за з/п, яка не перевищує 30к гривень на руки. Фу, так то якісь невдахи, які не здатні пробитись в середовище менагерів біля корита. Тому й не встигаємо наздоганяти москалів з їхньою державною промисловістю, поставлену на воєнні рейки. Риба, як відомо, гниє з голови.
> А ми тут шукаємо перспективних науковців і інженерів, які мають робити відкриття та розробляти нові технології, сидячи за комп’ютером не першої свіжості за з/п, яка не перевищує 30к гривень на руки.
А Ви очікуєте, що це держава має платити інженерам і «з/п»? Провідні оборонні компанії на Заході приватні, а не державні. Держава має забезпечити верховенство права, щоби інвестиції у складні розробки й виробництва не були самогубством, ну й державне замовлення, на додачу до комерційних, звісно, також. Але не «з/п» інженерам платити. Держава ніколи не буває таким ефективним управлінцем, як приватний бізнес.
> Фу, так то якісь невдахи, які не здатні пробитись в середовище менагерів біля корита.
Чи переїхати туди, де на їхні здібності є адекватний попит.
1. “А Ви очікуєте, що це держава має платити інженерам і «з/п»?” – саме так має бути у воєнний час, якщо ця держава хоче вистояти та перемогти. Приклади з історії не наводжу, сподіваючись, що школу ми всі успішно закінчили. Інше питання, хто її, цю державу та державні органи, очолює. Знову ж таки прикладів з історій WW можна навести багато.
2. “Чи переїхати туди” – у мирний час чому б ні, спробувати свої сили, світ подивитись, чомусь навчитись. Тепер була б моя воля, зібрав би оцих всіх менагерів на корабель, та й відправив у вільне плавання як можна подалі, щоби зменшити їхнє поголів’я. Там би й показували майстерність доїння державного бюджету. Дивись, можливо б у нас хтось з розумних і відповідальних, ще не зіпсованих владою, й пробився б туди, де на них є попит.
1. Я й кажу — державне замовлення приватним компаніям (можливо, з якоюсь долею державної власності). Чи Ви пропонуєте засадити інженерів до шараг, як у совку? А навіщо їм тоді взагалі платити?
2. А чи не правильніше було би до державних органів обирати адекватніших? А в приватних структурах «пробиваються» автоматично лише адекватні, інакше ці структури не виживають.
1. Приватні компанії за замовчуванням захищають свої власні інтереси – прибуток etc. Державні інтереси для неї є вторинні. Держава зі своєї сторони у мирний час повинна встановлювати певні правила і слідкувати за їхнім дотримуванням, це очевидно. Під час війни що має робити держава? Напевно, концентрувати зусилля усіх на перемогу, тобто керувати ними. А в тих приватних компаніях, де менеджери намагаються підзаробити на біді чи неефективно керують, тобто працюють на ворога, треба вводити державне управління. А не чекати, коли там проведуть, до прикладу, акціонерні збори, зміниться керівництво, персонал перейде до іншої компанії, чи ще з якоїсь причини будуть тягнути час. З зовнішнім ворогом воюють не приватні компанії, а держави. Ну а яке в нас керівництво, самі знаєте, тільки не треба дорікати всім, що самі його обрали. Краще порадьте, як народу виправити свою помилку.
2. Правильно, погоджуюсь, краще було б обирати адекватних. Тільки розкажіть, як це зробити без виборів під час війни. А то тільки обмежуєтесь закликами, не пропонуючи механізмів їх реалізації. Складається враження, що ви намагаєтесь вчити всіх правильно обирати, тільки не вказуєте, де оголошено вибори.
PS. Шараги не треба згадувати, це були фактично тюрми. До цього я аж ніяк не закликаю – у них мають сидіти злочинці.
А що робити, коли державні інтереси не цікавлять саму “державу”? Коли знищують підпріємство яке вміє виробляти зброю і віддають все тому хто ніколи не вмів, зато вміє в гру в “відкати”.
> 1. Приватні компанії за замовчуванням захищають свої власні інтереси – прибуток etc.
В першу чергу — так. І саме за рахунок цього вони ефективні. На відміну від державних.
> Державні інтереси для неї є вторинні.
Вторинні, але теж важливі, бо їм від держави потрібне верховенство права і безпека (ну от забезпечення ППО хоча би, й виловлювання диверсантів). А ще їм від держави потрібні (принаймні, бажані) замовлення, і це теж мотивація.
> Під час війни що має робити держава? Напевно, концентрувати зусилля усіх на перемогу, тобто керувати ними.
Держава спроможна керувати ефективніше за приватників? Світовий досвід показує, що ні.
> А в тих приватних компаніях, де менеджери намагаються підзаробити на біді чи неефективно керують, тобто працюють на ворога, треба вводити державне управління.
Ну звісно, якщо хтось упореться, як Богуслаєв, або коли бізнес викупили зовсім уже кацапи й топлять його, то треба націоналізувати. Цей варіант не виключений.
А взагалі, зменшення ціни забезпечує ринок. Відкритий ринок. Але, менше з тим, в Україні зараз вже встановлено обмеження прибутку виконавців оборонних замовлень у 25 % (можете пошукати відповідні постанови КМУ). Це те, що Ви хочете? А тепер найцікавіше: до собівартості входять лише безпосередні витрати на виробництво. А от зарплатня інженерів-розробників, і розширення виробничих потужностей — якраз у цих 25 %, які держава обмежила. Це те, що Ви хотіли? Вам подобається?
> 2. Правильно, погоджуюсь, краще було б обирати адекватних. Тільки розкажіть, як це зробити без виборів під час війни. А то тільки обмежуєтесь закликами, не пропонуючи механізмів їх реалізації.
На жаль, швидких і легких рецептів в мене немає. Лише довгий і болючий — починати з себе. Тоді й з’являється внутрішня мотивація задіювати наявні бюрократичні механізми, щоби добиватися свого за свої податки. А якщо «закрив питання» способом «всі крадуть — і я краду», то прогресу не буде.
> Складається враження, що ви намагаєтесь вчити всіх правильно обирати, тільки не вказуєте, де оголошено вибори.
Виборів не оголошено. Але 45 % тіньової економіки (від ВВП) забезпечують не лише виборні посадовці, а доволі таки велика частка пересічних українців. Є кому працювати над собою.
> PS. Шараги не треба згадувати, це були фактично тюрми. До цього я аж ніяк не закликаю – у них мають сидіти злочинці.
А якщо інженера ставити в умови «можеш працювати за фахом за скільки дають і бути заброньованим, а якщо тебе не влаштовує, скільки дають, — будеш не заброньованим, і працювати не за фахом» — це що? Ви же це й пропонуєте.
Шановні, а ви нічого не плутаєте, задаючи оці питання мені? Адресуйте їх Президенту, Прем’єру… І не приписуйте мені того, чого я не пропонував. Складається враження, що до вас війна ще не докотилася, тоді маєте можливість висловити свою громадянську позицію на мітингах, у петиціях, на виборах. І не забудьте підтримувати ЗСУ.
Петиції, здається, під час воєнного стану не заборонені.
Для повноти опису того, як наш говнокомандувач з своєю “бригадою” веде країну до прірви, даю свіже посилання на розмову компетентних людей: https://youtu.be/i2x5XhttqIE?t=3319 . І тут вже ніякі приватні компанії, навіть кохані владою і страшно ефективні, не допоможуть досягнути перемоги. Рекомендую послухати це відео повністю. Можливо, розвіються деякі ілюзії.
« Катастрофою буде, якщо ніхто не відповість за те, що українці вмирають через тупість і дурість влади » – якщо покрутити це в різних напрямках то маємо і питання і діагноз і відповідь …
Хоча відповідь була вже озвучена : «Якщо народ обирає блазня головнокомандувачем, він хоче, щоб його перемогли». Лесь Подерв’янський. , єдине що можна додати : його перемогли Або – знищили !
Доброго панство.
‘зенітні гармати і ПЗРК втрачають ефективність’ – не згоден ахт-ахт до 11 км бь’є.
А от шо системи немає то так. Реактивний перехоплювач, не камікадзе, пропонував розробляти ще 2 роки тому. Маю ПЗ, креслення, пристрої, алгоритми. Нікого це не цікавило. Від слова зовсім. Зараз веду перемовини з закордонними зацікавленими сторонами. Те саме по підводним дронам. Нікому це в Україні не потрібно.
Якщо є в нас зацікавлені особи пишіть ikiyko13@gmail.com. До поки я не підписав контракт. Усе буде Україна – але якої ціною.
З повагою Ігор Запоріжжя.