Автор перекладу: Світлана
ПІДСУМКИ НОЧІ
Станом на 8:00 ВПС України відзвітували про те, що для своїх ударів противник використав 138 дронів, 125 із яких вдалося збити або заглушити. Цього разу більша частина мопедів летіла на Донецьку область, але кілька апаратів долетіло до Києва. Принаймні, два з них, з годинним проміжком, вдалося помітити особисто, і обидва було збито. Причому один з них падав із горінням, і це було добре видно.
Ну, а за звуками склалося враження, що збивали чимось новим і конкретним. Принаймні, після того як відпрацював новий протидроновий засіб, на який не поширюються обмеження за шумом, звук мопеда перейшов у тихе і навіть урочисте падіння, що називається – з вогником. Це суб’єктивне враження і, можливо, щось таке вже застосовується, але мені таке довелося чути і бачити вперше.
З ракетами ворог якось не став сьогодні заводитися, і, може, це тому, що тепер на кожну його дронову атаку він отримує дронову відповідь. Принаймні, вчорашній удар по «автозаводу» в Єлабузі вже підтвердили не тільки місцеві жителі, які зняли стадо, що несеться з цього заводу, куди влучило, а й Генштаб ЗСУ, який видав таке повідомлення:
«…15 червня підрозділи Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали ураження по важливому об’єкту воєнно-промислового комплексу російського агресора. Ціллю були потужності з виробництва БпЛА у Єлабузі, республіка Татарстан, рф. Цей об’єкт ВПК російських окупантів використовується для виготовлення, тестування і запуску ударних безпілотних літальних апаратів по території України, зокрема по енергетичній та цивільній інфраструктурі. Підтверджено, що засоби ураження досягли району цілі…»
Ну, а станом на ранок прилетіло кудись у місті Орьол помийної федерації. Якщо хтось відстежує повідомлення моніторингових каналів, які видають інформацію про активність повітряних засобів ураження противника, то останніми днями запуски «Шахедів» починаються саме з Орла. А цієї ночі там виконали ще й повторні запуски. І ось, за даними ТГ-каналу ASTRA, сьогодні туди зійшов священний вогонь. Куди саме він зійшов, поки невідомо, зате канал опублікував відео, зняте місцевими спілбергами.
Сам факт нальоту підтвердив місцевий гауляйтер Андрєй Кличков, який повідомив, що всі цілі, яких було 11 штук, героїчно збито черговими засобами ППО. Але, як завжди:
«Внаслідок падіння уламків та бойових частин у місті Орлі пошкоджено скління у двох багатоквартирних та одному приватному будинках, а також у торговельному павільйоні. Завдано шкоди даху ангарного приміщення одного з регіональних комерційних підприємств. Постраждалих немає».
За його ж словами, різноманітні служби прибули на місце падіння уламків з тим, щоб усі їх загасити, зібрати і відвезти в невідомому напрямку. Ну, а кожен може оцінити падіння цих уламків за поданим відео. Цілком можливо, що ворог починає підозрювати, що як тільки ЗСУ отримають більш-менш значущу кількість власної балістики, то відповідь буде вже не тільки дронами, а вони ж не такої війни хотіли. Вони були впевнені в тому, що балістикою погрожувати чи лупити можуть тільки вони, а от прильотів чогось такого по собі вони ніяк не чекали. Хоча певний час тому вони були здивовані і з того, що до них летять дрони і випалюють таке, що їм навіть не снилося. Тепер же пояснюють стаду, що цього не уникнути.
Поки писав ці рядки, стало відомо про те, що в Орлі прилетіло по місцевому НПЗ. Про результати поки що нічого не відомо, але тут слід зазначити, що, можливо, зараз ми перебуваємо на точці зміщення цільових уподобань ЗСУ, і скоро в небо впруться чорні стовпи диму, як це було минулого літа. Адже у них і НПЗ багато, і нафтосховищ, а горять вони довго і барвисто, позбавляючи чоботів пального і даючи чудову картинку для будь-яких зйомок, хоч бери та знімай гостросюжетне кіно.
СИЛА КІНО
Тут важливо вказати, що вже не вперше і не вдесяте пишні заяви, накладені на відео, зняті очевидцями, дають просто вражаючий ефект. Наприклад, уже всім відомо, яку магічну силу мають уламки ракет і особливо – дронів ЗСУ. Начебто все збили, а чергові засоби ППО взагалі представлено до нагород, а потім – бах, і воно горить майже два тижні, а його гасять шляхом «вигорання». Або ж доводиться вкотре вигадувати легенду про чарівний осколок чи уламок, бо як не крути, а великого ракетно-артилерійського арсеналу вже немає, та ще й бачили, як його не стало, майже всі жителі області.
З іншого боку, відео з операції «Павутина», викладені СБУ у три заходи, коштували нервів пропаганді противника. Вже що вони тільки не вигадували і як не старалися, а наступна хвиля відео просто змила в унітаз усі потуги. Або ж учорашнє повідомлення ГУР про те, що вдалося здійснити диверсію на електричній підстанції в тимчасово окупованому Калінінберзі, викликало просто шквал коментарів у їхніх мережах, мовляв, тепер навіть якщо перестане працювати ліфт у під’їзді, ГУР буде записувати це на свій рахунок.
Але так можуть міркувати люди, які втратили пам’ять і забули магію слова «самокат». А коли вирування лайна вигребухи досягло натурального апофігею, в Мережі з’явилося відео, на якому показано все те, про що розповіли в ГУР, а саме – злили мастило з радіатора трансформатора і підпалили все це добро. Тобто засобами відео заткнули ворожій пропаганді їхні версії в місце, яке найбільше підходить для цих потуг.
Але таке відбувається не лише у нас. Наприклад, в Ірані зараз знімають відео, на яких можна роздивитися покинуті посеред дороги пускові установки з ракетами. Можливо, водій і весь екіпаж пішли в чай-хану, щоб поїсти хамону з хересом, а може, була якась інша причина, але ось стоїть ракетовоз посеред дороги і спостерігає за тим, як із Тегерану суцільним потоком виїжджають місцеві жителі, які ще вчора так радо вітали запуски балістики по Ізраїлю. Можна припустити, що вони теж їдуть у ту саму чай-хану, але можна з упевненістю стверджувати, що на всіх них там не вистачить ні хамону, ні хересу.
Або інший випадок, щойно зафіксований у США. Там уже відбувся нестерпної пишності парад, присвячений днюсі Додіка, а кіно зафіксувало навіть не його промову, яку він почав словами: «Донна Роза! Я старий солдат і не знаю слів кохання…», а дещо зовсім інше. Хтось не вимкнув мікрофон, і Додік наговорив своїх «унутрішніх» думок просто в нього. А сказав він про те, що його мрія, щоб паради були не такі, як оце от усе, а як у Північній Кореї, і щоб народ американський до нього ставився, як північнокорейський – до свого улюбленого Ина. Ось таке воно – кіно.