Автор перекладу: Світлана
Складається враження, що професійне ядро збройних сил США намагається якось компенсувати діяльність натурального ідіота, якого Додік поставив главою Пентагону. Майже кожен підхід Хегсета до преси закінчується або ганьбою, або скандалом, або два в одному. Втім, його вважають одним із найталановитіших підлабузників і холуїв Трумпа, і тому ні витоки секретних даних, ні дії, що прямо завдають шкоди національній безпеці, не можуть привести до його зміщення. Це не дивно, адже у Трумпа серед критеріїв відбору чиновників абсолютно відсутні поняття інтелекту, освіти, досвіду чи боже борони – бездоганної репутації. Для нього головне, щоб кандидата не було викрито в недостатності MAGA. Якщо таке буде виявлено, то це вирок.
Якщо хтось не зрозумів, що спричинило жорстку реакцію Додіка на потік свідомості Муска, то це не його критика бюджету і навіть не розповіді про «списки Епштейна», а обіцянка Нейлона почати фінансувати Демократичну партію. Ось після цього Трумп справді вибухнув і пообіцяв Муску вирвані роки, зокрема відкликання субсидій, грантів та контрактів для його компаній Tesla і SpaceX. Між іншим, ці погрози якщо ще й не втілюються в життя, то перебувають десь на цьому шляху, бо Хегсет узяв під козирок і зараз посилено шукає варіанти заміни SpaceX у контрактах Пентагону. Тобто ідіоти Трумпу набагато дорожчі, ніж профі. Втім, ми чудово знаємо, як воно працює.
Проте Хегсета можна вважати еталонним зразком пацієнта з альтернативними здібностями. І видно це навіть не в тому, що він собі влаштував спа-салон у службовому кабінеті чи поряд із ним, або в якійсь іншій дикості, а в тому, що його холуйство не наповнюється навіть відблисками свідомості на теми, які начебто критичні для його господаря. Ілюстрацією повної та безповоротної відсутності інтелекту в цього пацієнта є його виступ перед профільною комісією Конгресу США. Відео цієї чудової події, яке слід дивитися з позначки 12:27, не залишає жодних сумнівів.
Справа в тому, що міністр оборони США «плаває» в елементарних речах, пов’язаних зі збройними силами Китаю. Максимум, що він може сказати точно, – це те, що Китай таки має армію і флот. Далі його знання не простягаються. Ба більше, пацієнт зовсім не дружить з географією і, мабуть, вважає, що це слово означає якийсь, ще невідомий йому лосьйон чи лак для нігтів. І після всього цього він виходить із будівлі Конгресу все ще у статусі міністра оборони.
Проте професійні військові про всяк випадок уже реагують на те, що Іран обстріляв одну з будівель посольства США в Ізраїлі. Взагалі якщо це не вважати тим, що називається casus belli, то що ще може бути вагомішою причиною для жорсткої реакції? Наскільки відомо, Іран ще не має ракет із дальністю, достатньою для удару по Перл-Харбору, але все одно це вже дуже близько. В будь-якому випадку, ситуація, що склалася в регіоні, диктує необхідність прямої та жорсткої реакції на цю подію, тому що будь-яке посольство є екстериторіальним і вважається територією країни, яку воно представляє. Формально – Іран завдав удару по території США.
Але військові вивчали відповідні програми в їхніх Вест-Поінтах і розуміють, що саме це і є привід як мінімум для удару у відповідь, якщо не для початку війни. Вони справедливо припускають, що дідові хтось скаже про те, що рушники щойно витерли ноги об їхній прапор і навіть об білоголового орла і що треба хоча б якось хуситам відвантажити. Тому вони діють превентивно, і згідно з різними даними, через Атлантику у східному напрямку вилетіла рекордна (близько двох десятків) кількість повітряних танкерів.
З урахуванням того що на авіабазах на відносно невеликій відстані від Ізраїлю та Ірану перебуває досить потужне повітряне угруповання, то за наявності танкерів воно може оперувати в регіоні просто на повну котушку. Ну, а стратегічні бомбардувальники і взагалі можуть вилетіти з США, відбомбитися і полетіти назад – на свої бази в США або ж на відповідні – в цьому регіоні, залежно від того, де будуть знаходитися відповідні боєприпаси. Але військові все це роблять без огляду на свого геніального шефа і з урахуванням того, що, напевно, у Трумпа є свої міркування щодо цього, бо залишити удар по посольству взагалі без відповіді означає піддати себе приниженню.
Але поки дід не прокинувся і не прилетів до Вашингтона, ранок понеділка там ще не почався, і тому ніхто не знає, з якої ноги встане любитель парадів. Останнє, що Додік говорив із цього приводу, виглядало приблизно так: «Думаю, настав час укласти угоду. Подивимося, що станеться. Іноді їм доводиться боротися із цим». Але з урахуванням того, як він буквально пару днів тому розповідав, що прутін втратив у Другій світовій 51 мільйон осіб, або про те, що в Ізраїлю з Іраном – добрі, поважні стосунки, то угода може перетворитися на «бздугоду», і шанси цього цілком реальні.
Це тим більше ймовірно на тлі інформації, що потрапила в пресу, в якій ідеться про те, що Трумп заборонив Нетаньяху здійснювати операцію з ліквідації верховного рушника Ірану. Принаймні, вчора DW із цього приводу написала таке:
«Президент США Трумп наклав вето на план Ізраїлю вбити верховного лідера Ірану аятоллу Алі Хаменеї. Про це в неділю, 15 червня, повідомило агентство Reuters. «Чи вбили іранці хоч одного американця? Ні. Поки вони цього не зроблять, ідея ліквідації когось із політичного керівництва (Ірану. – Ред.) навіть не обговорюється», – сказав журналістам на умовах анонімності високопосадовець із адміністрації США. Прем’єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху прокоментував цю інформацію американському телеканалу Fox News таким чином: «Зараз так багато хибних повідомлень про розмови, яких ніколи не було, і я не збираюся в це вдаватися. Можу сказати, що думаю, що ми робимо те, що потрібно, і будемо робити те, що потрібно. І я думаю, що Сполучені Штати знають, що добре для Сполучених Штатів».
Тут важливо те, що якими б не були розмови на цю тему і як би не виглядала позиція США щодо цього, важливо те, що така розмова була. Очевидно, що Нетаньяху не міг не поінформувати Додіка про те, що розвідка знає, де перебуває рагбар, і що є можливість його ліквідації. А ось якою точно була реакція Трумпа – інша справа.
А тим часом різні джерела стверджують, що розлючений рушник забився в надра свого бункера і зараз грає роль чи то Гітлера, чи то прутіна. Кажуть, що частина іранського керівництва вже змилася до москви, а інша – на старті, включаючи й цього пацієнта. Здавалося б, ситуація найсприятливіша, і Додік міг би проїхатися на білому коні, але схоже на те, що американці самі собі зробили такий вибір, який тепер черпають величезною ложкою. Втім, як і ми.