Перший день першого «Макдональдсу». Тепер – все. Епоха закінчилася.

Уперше опубліковано: 16.05.2022

Автор: anti-colorados

І ось величезна маса підприємств, які зайшли в мордор з ліцензійними програмами, вже зупинилися. Причому якщо це були нормальні, західні компанії, то процес зупинки їхніх підприємств відбувається стандартно, як це передбачено корпоративними нормами, і, безумовно, виглядає краще, ніж це було б у місцевих підприємств. А це свідчить про те, що після зупинки ще три місяці працівники отримують або повну, або часткову заробітну плату і загалом весь цей час почуваються досить комфортно, бо й на роботу не треба йти, і «гроші капають».

Але, як відомо, будь-яка халява дуже швидко закінчується. Просто за ці три місяці компанія оцінює можливість відновлення роботи, і якщо така відсутня, вона попереджає працівників, що виробництво закривається остаточно. Власне, сьогодні стало відомо саме про це. Тож одним із найдивовижніших відкриттів місцевого населення в мордорі стало закриття «Макдональдсів», а їх там було близько восьми сотень. Там навіть черги вишикувалися «по останній гамбургер».

Але багато відомих блогерів прокоментували це досить бадьоро, що це, мовляв, тимчасовий захід і куди цьому «Макдональдсу» подітися, адже в нього стільки нерухомості в дорогих місцях. І ,заспокоюючи свою публіку, вони говорили про те, що закрити – закрили, а от натурально йти не хочуть, тому виплачують зарплату всім своїм працівникам. Але сьогодні стало відомо, що Мак остаточно йде з лепрозорію і виставляє свої активи на продаж.

Тож недбалі міркування про те, що всі, хто призупинив роботу в лютому – на початку березня, нікуди не подінуться і повернуться, виявилися хибними. Мак почекав свої три місяці, поки змушений був платити зарплату, – і все, досвідос. А разом із ним посипалася інфраструктура, яка три десятки років працювала під Мак і перспективи якої здавалися твердими та безхмарними. Все це стає очевидним зараз, коли наближається цей сакральний тримісячний термін.

А вчора таке саме оголошення зробила німецька «Сіменс», і це – набагато більший удар по економіці та промисловості лепрозорію, бо ця компанія випускає просто неймовірну кількість промислової продукції, а також комплектуючих для побутових приладів або кінцеві вироби – від поїздів, верстатів і турбін до якихось реле та перемикачів. І, між іншим, дехто там уже зрозумів, що відбувається, а з приводу «Сіменсу» сказали, що він зайшов ще за царя Миколи 1, а вийшов – за прутіна.

Простіше кажучи, першою хвилею з мордору вийшли компанії, які прямо заявили про те, що більше не бачать перспектив для роботи з цією країною, а решта справді зайняла вичікувальну позицію. Вони спостерігали, куди все це вивезе, і тому залишили собі прийнятний варіант для повернення. Таких компаній, які одразу заявили про призупинення, а не про вихід, була більшість.

Але ці три місяці, коли вони так чи інакше повинні були витрачатися на зарплату працівникам, підходять до свого завершення, і кінець травня – початок червня дадуть натуральний фонтан із остаточних заяв про припинення бізнесу та розпродаж активів. Тільки зараз частина населення лепрозорію, яка або прямо працювала на таких підприємствах, або в компаніях, які були постачальниками чогось, опинившись на вулиці, відчує, як працюють ці міфічні, як вони вважали, санкції.

(Далі буде)

Від Svitlana

Один коментар до “Санкційна історія (Частина 2)”

Коментарі закриті.