Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Близько 40 років тому, як наймолодший співробітник свого колективу, я був посланий керівництвом у глибинку, щоб там знайти та опитати свідка в якійсь справі. Загалом часу на це пішло більше, ніж передбачалося, і діставатися назад довелося вже в темряві. Була зима, холодно, автобуси вже не ходили не тільки тому, що було пізно, а ще й тому, що це була крайня рідкість через наростання дефіциту пального, і єдиним варіантом була удача спіймати попутку, бо зупинятися там на ніч було просто ніде.

У підсумку на майже порожній дорозі засвітилися фари, тож довелося вийти просто на дорогу і відчайдушно махати руками. На щастя, «вухатий» «Запорожець» зупинився, і водій погодився довезти практично до потрібного місця. В машині було більш-менш тепло, і незабаром я звернув увагу, що управління було винесено на кермо, а значить, це був інвалідний суперкар. Пілот цього боліда був уже похилого віку і дуже балакучий. Мабуть, йому були потрібні вільні вуха, і тому прослуховування його нескінченних промов стало платою за проїзд. З триповерховими конструкціями він розповідав про те, як він любить владу, як важко добувати бензин, і далі – в тому ж дусі. Зрештою, він розповів про те, що якби не самогон, який він жене особисто, не було б ні бензину, ні «жратви».

У ті часи такі промови були звичною справою, і ті, хто жив у той час і слухав щось подібне, з подивом спостерігають за тим, як ті, хто нічого такого не бачив і народився пізніше, ностальгують за совком і смачним пломбіром. Це до того, що мене це не було одкровенням і стало не такою вже й високою платою за проїзд майже вночі та в зимовій холоднечі. Загалом довелося все це слухати, час від часу вставляючи якісь фрази, щоб капітан цього лайнера відчував інтерес слухача.

І все б нічого, але в якийсь момент, уже під’їжджаючи до цільового міста, треба було перетнути головну дорогу, яка навіть не потребувала позначення дорожніми знаками, бо всі місцеві й так це знали, називаючи її «трасою». Так от, під’їжджаючи до перехрестя, я побачив, як з мого боку наростає світло фар. Перешкодою справа на великій швидкості рухалася вантажівка. Я очікував, що водій зупиниться і пропустить перешкоду, бо на Шумахера не був схожий ні він сам, ні його лімузин, тож навряд чи можна було припускати, що він дасть газу, щоб безпечно перетнути перехрестя. Але нічого подібного не сталося.

Дивак взагалі ніяк не відреагував на ситуацію і їхав із тією самою швидкістю і тим самим курсом, при цьому продовжуючи розповідати якусь свою історію. Вже не знаю, чи гальмувала вантажівка, чи це був не мій день, але ми проскочили. Хоча я вже думав, що на тому все й закінчиться, бо удар мав припасти в мій бік. Словом, він закінчив чергову фразу, і я дуже акуратно поцікавився у нього, чи не варто було пропустити вантажівку на перехресті, бо та була на головній дорозі. Капітан судна здивовано подивився на мене, неначе я запитав його про інтимне життя, після чого чітко, майже по складах, відповів:

– З чого б це? Я – інвалід війни. Нехай вони мені поступаються!

У такому разі Лесь написав би: «Завіса», але для себе я зробив висновки про те, що ціна може виявитися надто високою, причому вона може бути сплачена за щось незначне. Проте в цьому випадку важлива та переконаність пілота, з якою він не просто утверджував параметри власної паралельної реальності, а й діяв відповідно до неї, навіть у такій, вкрай небезпечній ситуації, коли об’єктивна реальність могла взяти гору найбільш безпосереднім та остаточним чином.

(Далі буде)

Від Svitlana

4 коментар до “Зіткнення реальностей (Частина 1)”
  1. Бачив карикатуру, де такий діяч лежав у труні, а його вдова казала: “Зате ти був правий”.
    А тут і сказати таке не можна було б.

  2. Зіткнення реальностей породжує появу розчарувань. Так було і буде. Вибори 2019 практичне підтвердження.

  3. Вам трапився вкрай рідкісний примірник. В авіації кажуть, що існує багато зухвалих підотів, й існує багато літніх пілотів, але існує дуже-дуже мало зухвалих літніх пілотів.

  4. – Куме, подивися, чи немає перешкоди праворуч!
    – Та нема!
    БУМ!
    – Та що ж ти накоїв! Ти ж сказав, що немає перешкоди!
    – Та хіба “Запорожець” перешкода для КАМАЗу?

Коментарі закриті.