Уперше опубліковано: 16.04.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
На відміну від теорії Маркса про те, що комунізм – наступна суспільно-політична формація, що йде зміну капіталізму, такою вона не була і не є нею й тепер. Маркс був теоретиком, і його уявлення про комунізм здавалися утопією, і загалом з погляду наукових методів дослідження його теорія мала витримати випробування практикою, і вона його не витримала.
Неспроможним виявився базовий принцип його теорії. Він бачив комунізм як стадію еволюційного розвитку суспільства від первісного, рабовласницького та феодального до капіталістичного, і вже за ним він пророкував перехід до суспільства нової формації – комуністичного. Збій теорії стався вже на рівні механізму, який мав зробити неминучим прихід комунізму.
Теоретик вважав, що при капіталізмі виробничі відносини ведуть до надмірної концентрації засобів виробництва і капіталу руках невеликої жменьки людей. Через те що подальший розвиток техніки вказував на скорочення сільського населення та збільшення міського за рахунок найманих працівників, то прірва між багатими та бідними збільшуватиметься до критичного значення.
А крім того, Маркс припускав, що розвиток промисловості формуватиме дедалі більшу масу активної частини пролетаріату – робітників, які неминуче згуртують його в єдину суспільно-політичну силу, яка виступить проти меншості та обов’язково здобуде владу.
Звідси випливало, що перший досвід переможної класової боротьби виникне у країнах, де капіталізм і промисловість буде розвинено найбільше. Тобто кандидатами на успішну класову боротьбу були Англія, Франція, Німеччина та США, і як на антипод Маркс вказав на російську імперію, яка прийде до стадії активної класової боротьби аж наприкінці списку великих країн. Підсумок ми знаємо: у намічених ним країнах нічого подібного не сталося, і навпаки, щось подібне відбулося саме в російській імперії.
Але тут слід зазначити, що «комунізм» у розумінні більшовиків і Маркса має величезні відмінності. Власне, більшовики почали будувати квазікомунізм, який отримав назву «марксизм-ленінізм». Якщо Маркс говорив про те, що умови для переходу влади до пролетаріату повинні визріти, то Ленін вивів іншу лінію переходу цієї влади, а саме – через путч жменьки змовників, а потім – підтягування під це елементів класової боротьби.
Загалом практика показала, що комунізм саме марксистського штибу – утопія. Еволюція пішла в інший бік, і зовсім не в той, який передрікав теоретик. Ба більше, більшовики показали, що єдиним варіантом побудови суспільства нового типу є система, в основі якої лежить насильство, причому застосоване не тільки до класового ворога, але насамперед до самого пролетаріату. Тобто йдеться про те, що така система може виникнути й існувати лише в середовищі тотального насильства. Проте її каркас повинен мати певний ступінь стійкості, і через те що нову суспільно-політичну формацію створити не вдалося, треба було використати щось із того, що вже було, і на цій базі будувати те, що вийшло.
(Далі буде)