Уперше опубліковано: 12.02.2017
Авторка перекладу: Світлана
Мабуть, одним із найцінніших надбань будь-якого суспільства є творчі, креативні люди. Вони здатні створити щось таке, чого ніколи не було, або знайти просте пояснення складного та незрозумілого процесу. У здоровому суспільстві ці люди стоять на високому соціальному рівні, бо визначають здатність цього суспільства до виживання в мінливих або складних умовах.
Так, в одному з американських вишів стався кумедний інцидент. Студенти вирішили обкласти професора своїми гучними заявами про прогресивність соціалізму як найвищої форми справедливого суспільства. Жодні докази викладача не допомагали. Якби він був людиною з шаблонним мисленням, то відмахнувся б від бовдурів і незабаром забув би про цю витівку. Але, будучи людиною творчою, він пішов на компроміс і запропонував студентам чесний експеримент. Умови експерименту імітували спрощений принцип соціалізму – соціальну рівність, тобто таку форму, яка мінімізує розрив між забезпеченими і незабезпеченими верствами суспільства. Еквівалентом матеріального стану він запропонував використати оцінки на його семінарах.
На найближчому семінарі він опитав усю групу з демонстрацією оцінки кожного студента. Після цього вивів середнє арифметичне, і вся група отримала «добре». Більшість групи залишилася задоволена, особливо лоботряси, а середнячки нічого особливо не втратили. Програли відмінники, що посилено готувалися до семінару. Наступного разу все повторилося, але відмінники, отримавши занижені оцінки, перестали просиджувати годинами в бібліотеці та біля моніторів комп’ютерів. Вони знали, що на «відмінно» всю групу вони не витягнуть. У результаті середня оцінка групи на наступному семінарі стала «задовільно». Останній семінар група з тріском завалила і підняла свої лапки вгору.
Тобто викладач витяг із ситуації максимум можливого, набув власного практичного досвіду та зміг технічно переконати студентів у своїй правоті, використовуючи їхню ж власну риторику. Але нам важливим є сам результат експерименту, який знадобиться трохи нижче.
Другий епізод виклала панночка, яка побувала у знайомих і родичів у москві. Вона відчула жах від того, що почула від близьких людей. Ми вважаємо, що росіян обробили їхні ЗМІ, а тому вони й уявлення не мають про те, що справді відбувається в Україні. Тобто ми мимоволі проводимо паралелі з Німеччиною часів Гітлера, де пропаганда відрізала населення від конвеєра страт і просто тотального знищення мільйонів людей у концтаборах. Як ми пам’ятаємо, союзники насильно влаштовували екскурсії для мирного населення Німеччини до концтаборів, щоб вони самі побачили той жах, який весь час був у них під боком, але який вони не могли та й не хотіли бачити.
Панянка розгублено повідомляє, що з росіянами цей фокус не спрацює абсолютно. Якщо їх провести по Авдіївці чи Алеппо, спустити в покинуті шахти, куди скинуто сотні трупів, показати всі ці гори зброї, які росія завезла до Лугандону та Сирії, росіяни будуть лише зло посміхатися. Вони чудово знають, чиї танки і гармати стріляють у Лугандоні, їм відомо, що їхні військові поїхали вбивати українців. Для них не таємниця, що й самих російських військових там кришать регулярно. Їм не потрібні ні Кисельов, ні Соловйов!
Вони все це знають самі та хочуть цього. Вони так в обличчя й кажуть: убивали і будемо вбивати, ми – росія, нам – можна, а ви – здайтеся або помріть! Споріднені відносини не припускають особливих церемоній, і там все видається легко і прямо. Тобто ось це кровожерне мурло – не деформоване пропагандою обличчя нормальної людини, аж ніяк! Це і є справжня пика «русского міра». Пропаганда нічого нового не створила та нічого не сховала. Вона просто підживлює цю сутність та піднімає градус розжарення, а всі інші риси – вроджені.
І ось тут до загальної картини долучилися ще два пазли, і вона стала закінченою та зрозумілою. Перший – всі ми бачили у Мережі. Його тиражують російські ЗМІ, різноманітні імперці і наші бовдури, які не вловили каверзи. Йдеться про нагородження у Кремлі чергового когось, яке проводив путін. Якоїсь миті десь за кадром щось гримнуло. Коментатори пояснюють, що в офіціанта вислизнула з рук таця з напоями, і склянки розбилися. Холуї в захваті обговорюють, як путін навіть не смикнувся при цьому гучному звуку, та підсумовують обговорення епізоду фразою: «У нього (путіна) взагалі немає нервів!»
(Далі буде)