Автор перекладу: Світлана
Як було зазначено раніше, останні два-три дні ворог явно прагнув отримати конкретні результати від своїх нічних комбінованих ударів по Україні. Це можна було зрозуміти вже постфактум: шляхом аналізу місць, куди летіло, можна було зрозуміти, що це було. Вчора ми докладно писали про Дубно, а перед цим описували масовану атаку на Київ. І тоді на підставі власних спостережень можна було чітко побачити конвеєрний тип атак на кілька цілком очевидних цілей. Напевно, у військових є докладна статистика, недоступна нам, і вони могли б показати ступінь наполегливості противника, який валив просто десятками дронів однією й тією самою траєкторією в одні й ті самі цілі.
Зрозуміло, що власні спостереження дають лише шматок всієї картини, але вже з того, що сказано вище, неважко встановити, що ворог витрачає десятки апаратів для атаки однієї цілі. Зрозуміло, що в процесі перехоплення дронів або ракет частина вже збитих засобів ураження цілком може впасти в рандомне місце і там влаштувати якусь гидоту, але це супутня шкода від перехоплення таких цілей. Усе це разом давало підставу вважати, що за знищені аероплани, пускові установки або підприємства, що випускають зброю, противник мав намір атакувати суто військові цілі, як аеродром у Дубно, наприклад, об’єкти енергетичної інфраструктури і, звісно ж, політично знакові об’єкти.
Це міг зрозуміти кожен, хто спостерігав усе це на власні очі. І було очевидно, що саме такі складні цілі противнику виявилися не по зубах. Із цього ми зробили висновок про те, як події розвиватимуться далі. Цей висновок спирається на розуміння ходу збочених думок мстивого організму під назвою прутін. Саме такі удари, які мали вразити щось військове, мають зворотний бік для фюрера.
Адже якщо ти витрачаєш величезні засоби для таких ударів, а результату немає, то це дає обернений ефект, можна сказати – ефект імпотенції, на очах усього світу. І якщо демонструвати «Помсту № 1, 2, 3…», і все без результату, то в такому разі імідж рішучого й жорстокого тирана, здатного відливати подібну помсту просто миттєво, перетворюється на анекдот. А найсильніший страх тирана, крім власної смерті, – опинитися у смішному становищі. Прутін не здатний на гумор, і тим більше – на чужий гумор стосовно себе. Він не може дозволити, щоб сміялися з нього, і це проявляється набагато сильніше, ніж вихідна причина – вивал стратегічних бомбардувальників.
А це означає, що після кількох спроб добитися компенсації саме ударами по військових цілях він обов’язково дасть команду на зміну тактики і перехід до відвертого терору. Не маючи соліднішого успіху, він вимагатиме забезпечити картинку моря крові, вогню та диму. І от сьогодні ми спостерігали саме це, що було цілком передбачуваним. Цієї ночі було проведено виключно терористичну масовану атаку на столицю України. Практично все, що було випущено ворогом, летіло по Києву. Зауважимо, що цього разу противник повернувся до тактики концентрованих ударів по одній локації. Нещодавно він уже демонстрував щось подібне, а потім, після вдалих атак на його активи, він знову розпорошив свої засоби ураження по всій території України. А тут ми бачимо повернення до масованого нальоту на одну локацію.
На карті це виглядає так, як зображено на заголовній картинці. Причому в цьому випадку жовті лінії позначають маршрут не так окремих дронів, як великих груп. Одиничні апарати, які вилітали в інші локації, тут просто не відображено. Основна частина дронів заходила хвилями з напрямку Броварів та Борисполя. І тут уже не було «ланцюжка» дронів, які атакують якісь конкретні цілі. В одній і тій самій хвилі дрони летіли зовсім у різних напрямках, хоча, напевно, до якоїсь конкретної точки в передмісті вони таки йшли зграєю.
Це були удари по місту, не важливо, куди саме. Звісно, локації задавалися з самого початку, але не так, щоб пошкодити окремо розташований об’єкт інфраструктури, наприклад, а ціль, розміщену в густій забудові. Причому сама по собі вона належить до третьої чи четвертої черги, але цінна тим, що навіть якщо дрон у неї не влучить або його буде збито на підльоті, він ударить у житлову забудову, а це, безумовно, дасть потрібну прутіну картинку. Саме це мені довелося спостерігати особисто, і тому для такого висновку не потрібні ні карти, ні звіти військових.
Саме це сьогодні й сталося у столиці, і дим пожеж досі висить над містом. Тобто для власної сатисфакції та для задоволення кровожерної публіки прутін перейшов до останнього засобу, який завжди є в його розпорядженні, – терору. А таке лікується тільки й виключно дзеркальними ударами. Якщо ворог завдає ударів по інфраструктурі обласного центру, він має розуміти, що отримає щось подібне. Якщо те саме він робить по столиці, то таке саме має отримати і його столиця.
Ба більше, відсутність болючої дзеркальної відповіді провокує його на повторення подібних речей і продовжує підігрівати кровожерні запити публіки. Тому поки не буде організовано дзеркальну відповідь, можна бути твердо впевненим у тому, що жодного інструменту стримування від дій саме такого виду немає. Будь-яке невдоволення, роздратування, агресія чи просто поганий настрій диктатора виливатиметься у щось подібне, бо тільки такі сцени приносять йому задоволення. А якщо так, то такі самі сцени в його столиці матимуть протилежний ефект. Зрозуміло, що військові самі вирішують, куди й коли слід бити сьогодні, завтра чи післязавтра, але цей ефект слід мати на увазі і одного разу варто звернути увагу на цей інструмент.
Ну, а станом на 9:00 міська влада прозвітувала, що практично у всіх районах столиці були пожежі, пошкодження та постраждалі. Виглядає це так:
📍Дарницький – пожежі біля гуртожитку, у парку, згоріли автівки у дворах. Горів триповерховий житловий будинок. Пошкоджено залізницю.
📍Оболонський – виникла пожежа у багатоповерхівці. Також триває ліквідація займань складських приміщень.
📍Шевченківський – зафіксовано низку влучань. Триває ліквідація пожежі в недіючій споруді.
📍Голосіївський – уламки впали на території храму, пошкоджені верхні поверхи бізнес-центру.
📍Солом’янський – загоряння уламків на даху 16-поверхівки.
📍Деснянський – горіли авто у дворі, пожежу ліквідовано.
📍Подільський – загоряння нежитлових приміщень.
Військові ж прозвітували про те, що справді основну масу засобів ураження противника було спрямовано на Київ, і загалом 2,5 години мені особисто довелося спостерігати роботу ППО з купою вражень, які тут просто недоречні. У плані статистики все виглядає так:
Тут коментувати особливо нема чого, крім одного моменту. За всіма хвилями «Шахедів» якось у тіні залишилося те, що було збито обидві балістичні ракети KN-23 північнокорейського виробництва та всі п’ять крилатих ракет «Іскандер-К», що летіли по столиці. А що таке приліт балістики, всі знають із власного досвіду.