Автор перекладу: Світлана
НІЧ У НАС
Щойно ВПС надали дані про те, чим цієї ночі ворог атакував Україну, і картина виглядає дещо незвично. З вечора стало зрозуміло, що противник задіяв максимальну кількість запусків «Шахедів», але в результаті повітряного простору України досягли всього 183 екземпляри цих апаратів. Із них 111 збито і 48 заглушено РЕБ. Загалом рахунок 183/159. Але тут важливе те, що незважаючи на таку величезну кількість майданчиків, яку використовував противник, у результаті прилетіло менше двох сотень. І це на тлі того, що лапті самі анонсували собі, що саме дронова складова буде якоюсь величезною. Важко сказати, в чому справа, можливо, до них прилетіли гості, а може, щось іще, але фокус не вдався, бо факір був п’яний.
Але найцікавіше це не. Разом з цією, прямо скажемо – не дуже великою кількістю мопедів противник запустив по чотири крилаті ракети «Іскандер-К» і «Калібр», одну балістику і два «Кинджали». По три крилаті ракети кожного типу було перехоплено, балістику пропущено, а от два «Кинджали» вдалося збити. Але тут найцікавіше те, що «Кинджали» летіли не по Києву, як це зазвичай буває, і не по аеродромах «Старкон» чи «Дубно». Військові прозвітували про те, що основним напрямком ударів був Кременчук.
Те, що противник повернувся до тактики почергових масованих ударів по одній-двох локаціях, ми писали вже кілька днів тому, і сьогоднішня атака не стала винятком, але тут важливе інше. Обидва «Кинджали», які летіли не на Київ, знищено. Чим це досягається, уточнювати не станемо, бо всі давно в курсі, що і чим вдається збивати, але в цьому випадку цікавим стало те, де було зроблено перехоплення. Щодо «Кинджалів» можна припустити, що лапті надивилися іранських атак по Ізраїлю і вирішили також використати аеробалістику.
Ну, а загальна статистика щодо засобів ураження, запущених у нашому напрямку, – 194/167, а це означає, що у Кременчуці – понад два десятки прильотів, включаючи одну балістику та дві крилаті ракети. Чи не правда, заголовне фото щось нагадує? Це Кременчук сьогодні вночі. Що сьогодні летіло по ворогові і куди долетіло – поки що невідомо, зате відомо, що у трьох регіонах ворог вводив план «Килимок», а таке роблять не від хорошого життя. Можливо, впродовж дня виникне якась ясність.
НІЧ В ІЗРАЇЛІ
Щодо війни Ізраїлю та Ірану, то просто кілька зауважень плюсом до того потоку інформації, яка вже надходить із різних джерел. Мабуть, найважливіше з них пропустять усі ЗМІ і навіть різноманітні аналітики, і тому почну з нього. Як ми бачимо, Іран випустив уже сотні балістичних ракет по Ізраїлю, і вже очевидно, що з ураженням саме військових цілей там якось не дуже. Поки дані про запущені і пропущені мають різні інтерпретації – від 75% до 90% перехоплених, але суто візуально – пропущено досить багато, і наскільки можна зрозуміти, єдиною реальною здобиччю бородатих стала будівля міністерства оборони Ізраїлю.
Заатмосферне перехоплення балістики
Тут слід розуміти, що саме до такого ходу подій військові структури пристосовано найкраще, і тому атака на таку будівлю, коли пройшла повітряна тривога, – марна справа. Гарантовано там є підземний комплекс, де розміщуються всі необхідні структури та комунікації. Це зовсім не те, що виконали ЗСУ у штабі чорноморського флоту федерації. Там було використано ефект раптовості, і дві ракети прилетіли якраз у ту кватирку, яку командувач вирішив відкрити, щоб провітрити приміщення від запаху онуч. Тут же удару було завдано приблизно через добу, і в будівлі гарантовано не було нікого, хто міг би стати саме військовою ціллю.
Також нічого невідомо про те, що бородатим вдалося накрити авіацію ЦАХАЛ, а цивільні літаки вже виведено з аеропорту «Бен-Гуріон», і вони стоять на Кіпрі. Також нічого невідомо про ураження хоча б однієї пускової установки ізраїльської чи американської ППО/ПРО. Наскільки можна зрозуміти, нічого не долетіло і в ядерний центр у Дімоні. Хоча, за всіма правилами ведення війни, саме це були цілі першої черги. Загальна мета атаки – уразити військовий потенціал противника, і якщо у виконанні Ізраїлю зусилля для досягнення саме цієї мети чітко і безумовно читаються, то Іран розповідає казки про збиті F-35, які одразу бере в перепост російська преса.
Там уже ходить фото «збитого льотчика», і чомусь ним виявився фронтмен «Машини часу» Андрій Макаревич, який давно перебрався до Ізраїлю. Принаймні, іранські ЗМІ демонструють його фото на підтвердження взяття пілота в полон. Слід зауважити, що іранська пропаганда зараз працює в російському стилі і на повну потужність. Для того щоб пояснити своїй публіці, що авіація Ізраїлю знищується жорстко і масово, там демонструють схеми укриття літаків F-35, які виглядають приблизно так:
Але повернімося до цього спостереження, яке, швидше за все, буде упущено. Ми все це бачили у себе і бачимо практично щодня. Сьогодні це бачив Кременчук, і от факти атаки на житловий сектор практично завжди списуються на низьку точність ракет. Справді, якщо врахувати, що велика частина крилатих і особливо – балістичних ракет спочатку проєктувалася під ядерну БЧ, то все це можна зрозуміти: якщо ядерний заряд вибухне на 100 метрів лівіше чи правіше за ціль, то це навряд чи вплине на кінцевий результат.
Навіть якщо ядерний пристрій вибухне за кілометр над ціллю, то і в цьому випадку ефект буде достатнім. Ну, а якщо БЧ звичайна, то її треба донести до цілі з точністю метр-два, а цього у лаптів немає й близько. Але зараз Іран демонструє точнісінько те саме – валить по житловому сектору, тільки до цього моменту, а тим більше – до моменту проєктування іранських ракет ядерної БЧ у них не було. Звісно, можна припустити, що ракети створювалися «на виріст», тобто на перспективне створення ядерних боєголовок, але це – навряд. І є одразу кілька пояснень цього, через які навряд чи вдасться переступити.
Наприклад, як можна розробляти систему озброєнь і клепати її сотнями або тисячами, якщо для неї немає боєголовки і невідомо, коли вона взагалі буде? Такого собі не може дозволити навіть набагато потужніша країна. Звідси випливає, що спорядження носія спеціальною головною частиною спочатку йде як опція, а у стандартному варіанті ракета повинна мати можливість відпрацювати звичайною боєголовкою. А якщо так, то ще на стадії проєктування ставиться питання про точність ураження. Після дальності й маси БЧ наступним критичним параметром є кругове відхилення ракети.
Що стосується саме балістики, то на неї не можуть діяти засоби РЕБ чи щось подібне, бо вона летить саме по балістичній траєкторії, грубо кажучи, з пункту А в пункт Б, і кінцевий пункт там визначається із самого початку. А отже, якщо ракету не перехоплять, то вона прилетить саме туди, куди її спрямували перед стартом, з урахуванням того самого кругового відхилення, яке вважається прийнятним для виконання бойового завдання саме таким типом ракет. І якщо з цим усе зрозуміло, то в такому разі можна дивитися на те, куди летять ракети.
Кругове відхилення сучасної ракети не може більшим кількох десятків метрів, а скоріше – кількох метрів. Якщо йдеться про сотні метрів, то це або відвертий брак, або зброя застосовується не по тих цілях, які можна фактично побачити. А все це до того, що коли балістика летить у житлову забудову, то саме туди її і спрямували, і якщо ракета не влучила в одну багатоповерхівку, то її кругове відхилення просто дасть розкид 10–20 метрів, а отже, вона могла вдарити будинок ліворуч або будинок праворуч і нікуди більше не летіла з самого початку. Звідси висновок: те, куди прилітає ракета, – і є визначена ціль.
Різночитання можуть бути щодо того, куди влучають крилаті ракети, бо вони летять у щільних шарах атмосфери і можуть відхилятися від курсу залежно від погодних умов, і тоді ракета змушена коригувати свій курс іншими елементами системи наведення, на які справді можна впливати. Тож із КР ще можуть бути варіанти, а з балістикою – ні. Висновок із цього простий. Просто зараз в Ізраїлі весь світ бачить, що Іран і росія відверто валять по мирному населенню, бо саме воно і є ціллю атак. Жодних випадковостей, жодних відхилень через зовнішній вплив, а умисно розрахована шкода для мирного населення, а не для військових цілей.
А це означає, що воювати вони планували саме таким чином, і коли хтось міркує про те, що їм не вдалося вразити військові цілі випадково, то це свідома брехня. Неможливо випустити сотні одиниць засобів ураження, а особливо – балістики, так, щоб жодна з них не досягла військової цілі. Звісно, тут можна говорити, що військові об’єкти може бути прикрито щільніше і в них не прилетіло тому, що все було перехоплено, але це означає й інше: атака планувалася так, що якщо не вдасться вразити військові цілі, то як компенсацію буде завдано ударів по цілях однозначно цивільних.
У свою чергу, це свідчить про те, що Іран і росія у своїх концепціях ведення бойових дій із самого початку закладають знищення населення противника всіма доступними засобами. І якщо хтось не зрозумів, то такої живодерки не демонстрував навіть Адік Гітлер, а тут – ось воно. Не бачити цього може тільки той, хто навмисне замазав свої очі ла*ном.
Крім того, не варто забувати, що тільки першої ночі Іран відвантажив по Ізраїлю 200 балістичних ракет зі звичайною БЧ. А тепер просто уявімо, що приблизно по стільки ядерних зарядів мають Франція і Велика Британія. Це до того, що якщо Іран і зможе наклепати боєголовок, то скільки за найближчі років десять? А ракет у них уже зараз – тисячі. І це означає, що з самого початку навіть ніхто не думав оснащувати їх усі ядерними боєголовками. Звідси випливає, що їх переважну частину було призначено для доставки звичайних зарядів, і, відповідно, вони повинні були мати прийнятне кругове відхилення і влучати у визначену ціль. І якщо вони влучають у будинки, то в будинки їх і спрямовували.
Тобто метою було ураження мирного населення. А для контрасту кожен може знайти фото і відео того, як Ізраїль вражав будинки фізиків-ядерників і військових чинів. Не тільки весь будинок, а й усі квартири поруч – цілі. Навіть скло з вікон не висипалося. Ракета влучила точно у спальню, і на тому все. Мінімум супутньої шкоди. Ось так ці дії контрастують із тим, що виконують рушники і лапті. Тобто зброя проєктувалася так, щоб мати мінімум відхилення, і в цьому випадку йшлося про сантиметри, навіть не про метри. Але для знищення народів потрібно дещо інше, наприклад – щоб склався будинок або цілий квартал. Це – ДНК авторитаризму.
Між іншим, упороті автократичні режими завжди прагнуть до чогось подібного, і якщо так сталося, що такий режим має нафту і газ, то це лише питання часу, коли він почне виконувати щось подібне. А тим більше коли такий режим має фундамент у вигляді мракобісної дикості, причому неважливо, якого забарвлення буде релігія. Зараз ідеться про бородатих рушників, але якщо у когось склалося враження, що вони якось сильно відрізняються від бородатих, православнутих на всю голову пацієнтів, то ось вам спростування такої хибної думки:
«Патріарх Кіріл доручив молитися за «успіх наших партнерів з Ірану у відбитті ізраїльської агресії». За даними кількох джерел у РПЦ, такі молебні вже проводяться в окремих монастирях і храмах без присутності мирян».
Пам’ятається, за часів совкової війни в Афганістані ходив анекдот про те, що туди стали надсилати партійних служителів культу для того, щоб наставити місцевих жителів на істинний шлях і налаштувати на хвилю партії та уряду. І наприкінці було таке:
«– Аллах Акбар!
– Воістину Акбар!»
Тоді це виглядало як анекдот, а зараз уже не казку, а натурально анекдот зробили дійсністю. І це ще не все. Тут цікава мотивація такої змички двох сект бороданів. Ось що каже один із московських попів великого калібру:
«Владімір Владімірович чітко засудив військову операцію Ізраїлю проти Ірану. Церква не може залишитися осторонь, тому патріарх розпорядився молитися за наших партнерів з Ірану, за їхній успіх у відбитті ізраїльської агресії. Сподіваємося, наші молитви допоможуть».
Тут хотілося б порекомендувати відправити до Тегерану мощів, замовлених хрестів та ікон. Наприклад, фрагмент Суворова, найцінніший і найпотужніший. А ще перекласти мовою фарсі найсильніші молитви. Чому б і ні?
З іншого боку, якщо цар уже обіцяє дарувати безсмертя кожному двохсотому російському, то чому б і не видати молебень на користь рушників? Просто цікаво, як вони величатимуть верховного рушника – «ваше преосвященство»? А тим часом «Конторська табакерка» покопалася у вівтарях, і там їй на таке запитання відповіли так:
«Ми уточнили, що, виходить, у РПЦ розпочалися молебні за мусульман. На це джерело відповіло: «Так! Іслам, безумовно, багато в чому помиляється. Але саме мусульмани з Ірану в рамках СВО серйозно допомогли нам у боротьбі з українськими розкольниками й західними сатаністами, які видають себе за християн. За таких мусульман помолитись не гріх». При цьому представники Церкви не змогли відповісти на запитання, чи були ці молебні власною ініціативою патріарха Кіріла, чи ж відповідне розпорядження предстоятель отримав від когось із політиків».
І між іншим, в одному з їхніх писань було написано пророчі слова, які просто на 100% стосуються цієї ситуації. Не можу точно вказати розділ і конкретний вірш, але слова цього вірша були такі: «Алёша жарил на баяне! Шумел-гудел посудою шалман!» – і далі за текстом. Але в будь-якому випадку, коли в цю й без того гримучу суміш додано мракобісся, то тут можна вмикати секундомір, щоб побачити, коли воно вибухне. І звідси випливає таке спостереження.
Зараз можна побачити дискусії про те, що, мовляв, якби Ізраїль зараз не чіпав бородатих, можливо, воно вже й обійшлося б. Це вкрай небезпечний хід думок, який є основою будь-якої політики умиротворення агресора. Усім таким діячам сер Вінстон Черчілль уже давно відповів чітко і ясно: «Коли між війною і ганьбою обирають ганьбу, то отримають і війну, і ганьбу». Це саме той випадок. І тут справа не в тому, що якщо тупо і бездіяльно спостерігати за тим, як падає зірка, то впаде і ракета, а в тому, що Іран уже переступив цю межу, коли виконав масований ракетний удар по Ізраїлю.
Тоді ні США, ні Ізраїль не відреагували так, як зараз, і в результаті – був другий удар, і як кажуть рушники, «Бог любить трійцю», в сенсі – третій удар уже прийшов би не з «багном морським», а з ядеркою. Всі ж тепер спостерігають, як падають ракети з тонною звичайної вибухівки, а ці всі за кілька тижнів чи місяців уже могли б спостерігати щось більш вражаюче, щоправда, вже востаннє. Принцип «Безкарність веде до рецидиву» ніхто не скасовував, а тим більше – щодо живодерських, злочинних режимів. До речі, Штати попустили бородатих уже давно, коли для них безкарним залишилося захоплення посольства США як заручників. Якби вони тоді змусили зжерти свої тапки та рушник Хомейні, можливо, Іран зараз був би іншим.
І останнє на сьогодні зауваження стосується саме Штатів, а точніше – Додіка. Більш ганебну позицію, яку він зайняв, важко навіть придумати. Коли Велика Британія чи Франція заявляють про те, що не братимуть участі у наступальних діях проти Ірану, але допоможуть Ізраїлю відбивати атаки рушників, це – нормально. Але країна, яка донедавна вважалася світовим лідером і яка два десятки років з перервами веде переговори щодо іранської ядерної програми з явно негативним результатом, просто не має права займати таку саму позицію. Додік уже кілька разів публічно заявив, що «ми тут ні до чого», хоча ніхто його за язика й не тягнув. Хоча тут нема з чого дивуватися. Коли під час його першої каденції рушники збили стратегічний дрон-розвідник «Посейдон» із прайсом чверть мільйона доларів і дали Додіку казус беллі, він проковтнув і пішов далі. Зате він провів пишний парад на честь своєї днюхи. Це все, що потрібно знати про світовий статус США просто зараз.