Грані шизи

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Нещодавно ми писали про те, як у курнику почав тліти скандал із приводу того, що в Санкт-Ленінграді на «Газпром Арені» планувався концерт співака Каньє Веста. Справа не в самому співаку, про якого я до цього не чув і навіть немає бажання щось там послухати у його виконанні, а в цінах на квитки, більшість яких було розкуплено майже відразу. Принаймні, найдешевші, по кілька сотень доларів за штуку, розійшлися повністю. І ось із цього приводу там вибухнув скандал, мовляв – для когось війна, а для когось… Скажімо так, у нас «Квартал» теж дає «концерти», але це – таке, бо до лаптів приїхав імпортний виконавець.

Загалом ця тема спливла як контекст до основного сюжету, і здавалося, що на тому вся історія й закінчилася, але тепер стало зрозуміло, що вона тільки починалася. Мало того, продовження історії показало глибину шизи, в яку поринув курник разом з його сідалами та альфа-півнем на верхньому з них. Справа в тому, що будь-яка автократія, а тим більше – диктатура, неминуче деформує психіку диктатора в бік усвідомлення власної винятковості, а подекуди – й богообраності.

Такого добра в історії – хоч греблю гати, і для цього не обов’язково згадувати Нерона і достатньо звернути увагу на диктаторів Туркменістану. Там вони виявилися не лише геніальними правителями, а й поетами, музикантами і взагалі – майстрами всього спектру мистецтв. Принаймні, навіть якщо сам диктатор не виконував чогось подібного, то він, безумовно, вважав себе тонким поціновувачем будь-якого виду мистецтва.

Товариш Сталін розбирався в літературі та живописі, а всі разом комуністичні бонзи любили розбиратися в балеті, а точніше – в балеринах. Зрозуміло, що прутіна ця чаша не могла оминути, і він показав свої тонкі пізнання нехай і не в балеті, зате – у спортивній гімнастиці, де теж є мінімалістична форма одягу. Але й вокальне мистецтво не оминуло царя, бо одного разу він навіть щось таке заспівав на публіку, хай і не свою улюблену «Мурку», і як виявилося, в цій історії поціновувач вокалу теж зіграв свою роль.

Так, ‘буквально щойно у ворожій пресі з’явилося повідомлення з приводу того самого концерту Каньє Веста, про який було сказано вище. Точніше, повідомлення вийшло про те, що концерт скасовується. Виглядає це так:

«Концерт американського репера Каньє Веста в Санкт-Петербурзі, який мав відбутися 10 та 11 жовтня на «Газпром Арені», не відбудеться. Майданчик повідомив, що не підписував «ніяких договорів оренди» з організаторами виступу – московською агенцією Say Agency – і не може прийняти захід. При цьому ще 17 серпня «Газпром Арена» заявляла про майбутній концерт Веста і проводила розіграш квитків. Анонс також висів на сайті стадіону, проте тепер цю сторінку видалено. За даними джерел «Фонтанки» в органах влади, рішення про скасування концерту було прийнято після дзвінка «згори», з москви».

Чий був дзвінок, можна було тільки здогадуватися, але за чутками, співак не сподобався комусь із правлячої верхівки курника. І ось буквально через кілька годин стали відомі подробиці того, який саме музичний експерт наклав своє вето, чи просто наклав, на майбутній концерт. Ось ці подробиці у виконанні найближчого холуя царя:

«Володимир володимирович кілька днів тому сказав: вся росія говорить про концерт Каньє Веста, а що взагалі являє собою цей виконавець? Президенту увімкнули кілька пісень, він їх не надто позитивно сприйняв. Попросив дати переклади пісень, вони йому зовсім не сподобалися».

Але це не все. Інший холуй розповів, що після прослуховування пісень цар зажадав аналітичну записку, в якій мають бути викладені політичні погляди співака, і йому її надали буквально відразу. Після цього у прутіна відпали всі сумніви в тому, що співак не відповідає ні традиційним цінностям, ні новоздобутим мощам, і відразу після цього був дзвінок. Словом, прутін продемонстрував своє різке неприйняття всього імпортного, включаючи і вокал.

У зв’язку з цим виникає запитання про те, чи не настав час заборонити й інші імпортні підступи, як, наприклад, той же балет чи оперу? До того ж, виникає невизначеність із такими явно зарубіжними і потенційно негативними явищами, як дзюдо, хокей або художня гімнастика. Адже сьогодні ти булави підкидаєш просто вгору, а завтра? Чи, наприклад, взяти ключку. Адже нею можна бити не лише по шайбі. А задушливі прийоми дзюдо – це взагалі відверта крамола у стилі царя Павла 1. Ось таке продовження цієї історії вийшло, і, можливо, це ще не фінал.