Автор: anti-colorados
Загалом про те, що прутін практично вирізав малі народи Сибіру, мовилося багато ще з 2022 року, і саме тоді ж з’явилася вже забута приказка, видана від імені умовного дрона: «Как я рад, вы – бурят?» – на тлі представника цього народу, що остаточно відвоювався. Тож нинішніх рекрутів із «желтой, жаркой» Африки можна вважати такими собі ерзац-бурятами або ж «бурятозамінниками» з огляду на вже повну відсутність останніх.
Але видання звертає увагу ще на один момент, який до останніх кількох днів, коли добрі птахи суттєво попрацювали над москвою та московською областю, був чимось безумовним і перманентним. Напевно, тепер у москві щось почало змінюватися, але не настільки, щоб про це можна було говорити окремо. Але якщо не брати до уваги цей чинник, то спостереження видання виглядають дуже барвисто і своєчасно:
«Поки одні повертаються в цинкових трунах, інші стають багатшими: за даними Global Wealth Report 2026 банку UBS, кількість доларових мільйонерів у росії за 2025 рік зросла на 5,2% – майже на 22 тисячі осіб – і сягнула 447 тисяч. Число мільярдерів оцінюється в 122. Коефіцієнт майнової нерівності Джіні – 0,82. Виходить майже гротескна картина: периферія постачає людей для фронту, а забезпечені верстви продовжують нарощувати статки.
І неначе спеціально для завершення цієї картини – Петербург. 10 та 11 жовтня на «Газпром Арені» має виступити Каньє Вест. Квитки – від $106 до майже $1900, найдешевші розібрали за годину. Поки ганці, буряти і тувинці гинуть на війні, публіка готується до великого шоу. Уявіть на секунду: в розпал Карабахської війни до Баку прилітає Стінг, дає концерт, а заможна публіка спокійно займає місця у перших рядах. Дико? Цинічно? Саме тому цей контраст настільки точно описує путінську реальність.
Десь мати отримує похоронку. Десь вербувальник шукає чергового африканця. А десь людина викладає 160 тисяч за вечір на стадіоні. Так виглядає держава, в якій війна стала соціальним ліфтом для одних і дорогою на цвинтар для інших…»
І як на мій погляд, під це все підведено дуже влучне й лаконічне резюме, сперечатися з яким не зможе ніхто, навіть сам прутін, бо все викладено чітко й по-діловому:
«Президент, який обіцяв росії велич, але залишає після себе спорожнілі села, цвинтарі, вербування іноземців та прірву між тими, хто воює, і тими, хто продовжує багатіти. Сам путін не в окопі. Не під дроном. Не у вогкому бліндажі. Війну за його історичні фантазії ведуть інші. Саме в цьому, мабуть, найпохмуріша метафора нинішньої росії: нагорі говорять про велич, унизу рахують труни. М’ясорубка продовжує обертатися. І той, хто її запустив, перебуває далі за всіх від її ножів».
Ще раз підкреслю: це погляд збоку, але не стороннього. Це погляд із країни, яка на власному загривку вивезла таку саму війну. Так, Азербайджан прямо не воював із курником, але кулаки були російські, а рукавички – вірменські. Тому там знають, як це виглядає і як працює. Ті, хто цього не пережив у поточному чи хоча б у минулому поколінні, не зможуть це оцінити повною мірою. Азербайджан – може.
Довелося поспілкуватися свого часу з представниками “малих народів”. Після цього ніякого до них співчуття. Особливо до бурятів та тувинців.
Це залежить від того, що мається на увазі під словом “співчуття”, відносно ворога 😉
До речі, щось бере мене сумнів в адекватності терміну “малі народи”. Якщо відняти від населення кацапії населення етнічних територій цих народів, окупованих кацапами, а на етнічних територіях саммих кацапів відняти всіх внутрішніх мігрантів, то може виявитися, що й самі кацапи — “малий народ”.
А що, ці “многонациональные русские” із Туви, Бурятії або Чукотки – хіба не воюють свідомо проти нас у складі ЗС РФ, починаючи з 2014-го року?
Згадайте, наприклад, інтерв’ю обгорілого бурятського танкіста Доржи Батомункоева із (начебто) 5-ї ТА дислокованої в Забайкаллі, котрий воював проти нас під виглядом “восставшего донбасского тракториста” біля Дебальцево у січні 2015 року. Так він прямо сказав, що “все мы знали куда и зачем едем”, смачно розповідав як вони “били х*хлов”, і навіть лежачи у шпиталі майже повністю обгорілий – зовсім не каявся за все те, що зробив в Україні!
А після початку повномасштабного вторгнення, коли в Бурятію почали йти гроби із загиблими співплемінниками – на церемоніях прощання перед похованням, місцеві чинуші-буряти говорили, що у них і думки немає протестувати проти такого ходу подій, бо вони “боевые буряты Путина”.
Тому, особисто в мене НЕМАЄ ЖОДНОЇ рефлексії стосовно того, що Путін свідомо винищує цих “многонациональных русских” на війні проти нас. Бо вони своїм раболєпієм перед російською владою – повністю заслуговують на те, що ця влада з ними робить!
А в Україні контрасти не такі ж? Я не про доцільність війни. Безумовно курник варто знищити. Але і придушити своїх клопів не забути.
Хотів сам написати саме про це, але колега випередив. Невже у нас не те ж саме? Безлюддя в селах, бо всіх чоловіків вигребли, і жирні коти в містах, які відверто демонструють свої гроші і “значимість”, мажори, що гасають ночами по вулицях на дорогущих і гучних машинах і мотоциклах, гребуючи вимогами ПДР і вбиваючи людей. Прості люди, пенсіонери, інваліди, що долучилися до ДФТГ і за покликом серця прикривають небо від ворожих дронів, не отримуючи при цьому ніякої плати і вдячності. Все за власний рахунок. А місцева влада, що має це фінансувати згідно закону, просто “відморажується” від цього. Полтава – приклад. Багато чого можна перелічіти. Так що, у нас війна теж для бідних. А тричі ухилянт портрет-пересидент у нас головнокомандуючий. І ніщо йому не муляє, він продовжує свої справи, “зробивши” всіх разом. Дуже все це болить.
> А місцева влада, що має це фінансувати згідно закону, просто “відморажується” від цього.
А хто ж несе відповідальність за те, яка вона, місцева влада? Хто ж її обрав? Теж “жирні коти” та “мажори”? Вони мають більше голосів? Чи все ж таки це були “прості” люди? Яким аби “стабільність”, ну або, як варіант, аби “поржать”… От і маємо саме таку нескінченну стабільність.
Так, я з вдячністю відношуся до тих народів і держав, хто нас підтримує і допомогає в боротьбі з агресором.