На Берлін
Завершення війни з Німеччиною обґрунтовано пов’язується зі штурмом Берліна. З цього штурму створили цілий культ і черговий фетиш. Для цього використовуються старі випробувані прийоми. Як завжди, підміняється справжня мета саме цієї події. Наприклад, використовуються категорії вищого порядку про якнайшвидше завершення війни або про те, що союзники могли захопити Берлін і домовитися з Гітлером про спільне протистояння дядечку Джо (прізвисько Сталіна у Штатах). Але просто нагадаємо про те, що Берлінська наступальна операція почалася 16 червня, і ці аргументи вже не грали особливої ролі. Адже, як вважається, 30 квітня Гітлер наклав на себе або, як кажуть – покінчив, а насправді вже їхав до Південної Америки, і 2 травня у французькому місті Реймсі вже було підписано перший варіант Акта про беззастережну капітуляцію.
Але казки в стилі «ура» досі дуже популярні на болотах. Завантажені бояркою батьки розповідають це своїм дітям, вбраним у гімнастерки та пілотки просто зараз. Із цих казок випливає, що бійці самі рвалися в бій і хотіли захопити Берлін за будь-яку ціну. Ось приблизно таку суміш пропонує виробник нехитрого «історичного» товару з етикеткою «Велич. Перший ґатунок». З усього цього, звісно, можна було б просто посміятися, якби через 70 (тепер уже 80 – Ред.) років це не перетворилося на казку про вурдалаків.
Почнемо з того, що Німеччина вже була приречена, і розуміння цього давно штовхало її керівництво на припинення війни. Але знаючи, що собою являє Червона армія і весь СРСР, німці не хотіли здаватися росіянам. Тому капітуляція могла відбутися набагато раніше і заощадити масу життів як радянських солдатів, так і мирного населення, яке загинуло за два місяці до краху Німеччини, але тільки під патронатом союзників.
Сталін доклав максимум зусиль не для того, щоб швидше поставити останню точку на Рейху, але так, щоб цей Рейх потонув у безодні крові. Кажуть, що Сталіну обов’язково був потрібен сам Гітлер та архіви його канцелярії.
Там було дуже багато цікавих документів, які повинні були канути в Лету. Саме тому РСЧА розробила та здійснила Берлінську операцію. Самі совкові джерела підтверджують, що вже у квітні німецькі війська майже повністю припинили опір союзникам, і ті могли майже без бою взяти Берлін. Про це неодноразово говорили найвищі чини американської армії, зокрема генерал Ейзенхауер. Проте за Ялтинськими домовленостями Берлін потрапляв до радянської зони окупації, тому американці не поспішали.
Зауважимо: командуванню РСЧА було відомо, що американці не підуть до Берліна, а документальних свідчень ролі СРСР на початку Другої світової було стільки, що нічого нового в Берліні вже знайти було неможливо. Американців це вже не цікавило, і вони полювали на технологічні новинки німецької оборонки. Таким чином, кровопролитний штурм Берліна не був потрібен, достатньо було щільної облоги. Тривала вона б недовго, і за кілька тижнів Берлін просто здався б. Проте Сталін обрав штурм і довірив його своєму штатному м’яснику Жукову. Результатом цього рішення стали колосальні втрати радянських військ, природно – німецьких військ та мирного населення мегаполісу, в якому залишалося, за різними даними, від мільйона до двох мільйонів осіб.
Вище я зазначав, що при монтажі міфу про штурм Берліна пропаганда використовувала звичні методи. До них належить заниження власних втрат. Причому тенденція завжди одна – зменшення чисельності власних військ, залучених до операції, і, як наслідок, – зменшення втрат. Зараз будь-хто може відкрити Вікі, яка вже стала мережевою філією ФСБ, і побачити, що Берлін штурмували війська чисельністю 464 тисячі осіб та півтори тисячі танків, а втрати склали 100 тисяч, з них «лише» 23 тисячі вбитими. Причому за минулих, менш поетизованих часів джерела давали зовсім інші цифри: 2,35 мільйона осіб РСЧА і 156 тисяч лише Війська Польського, а танків було понад шість тисяч. Ще раніше угруповання радянських військ оцінювалося майже у три мільйони осіб. Зрозуміло, що й втрати були зовсім іншими! Загальні втрати – близько 400 тисяч осіб, убитими – понад 80 тисяч осіб. У більш ранній редакції такі цифри втрат були лише на ділянці прориву Зеєловських висот, а за всю операцію загинуло близько 300 тисяч осіб.
Кому тут вірити – кожен вирішує самостійно, але при цьому слід враховувати досвід 20-річної давності. Кожен може знайти дані втрат під час штурму російською армією невеликого та не обладнаного фортифікаційними спорудами міста Грозного. Там узагалі не було регулярних військ! А Берлін було перетворено на суцільний ланцюг оборонних споруд, насичених усіма доступними вогневими засобами! Будь-який військовий скаже, що найбільші втрати атакуюча сторона зазнає під час штурму укріплених позицій і у вуличних боях. Отже, я схиляюся до того, що втрати вбитими були далеко за 100 тисяч осіб.
Крім наведених вище аргументів, які змусили штурмувати Берлін, був і суто суб’єктивний. Жукову хотілося зробити подарунок Сталіну до свята 1 травня, а той його не просто чекав, а вимагав після того, як не склалося взяти столицю Рейху до дня народження дідуся Леніна. Тепер ми бачимо, наскільки це серйозний аргумент для росіян. Тим більше досвід уже був. Звільнення Києва до свята 7 листопада коштувало життя десяткам тисяч бійців, які просто потонули у Дніпрі.
Ці неприємні речі розбавлено епізодами бравади та завзяття полководця Жукова. Замість пояснень причини колосальних, і по суті – марних жертв обивателю вбили в голову думку про те, що на початку штурму Жуков наказав включити зенітні прожектори та сирени, чим до смерті налякав німців! Шкода, Георгій Костянтинович не використав ще й прийом Володимира Путіна. Він цілком міг під виття сирен і світло прожекторів вискочити на коні, з голим торсом або взагалі без нічого! Тоді б німці точно отримали через одного інфаркти та інсульти! Але ціна цього «прийому Жукова» – сотні тисяч бійців, які не дожили два тижні до кінця війни! Самі ж командувачі з’єднань стверджували, що насправді артпідготовка була настільки потужною, що світла прожекторів не було видно вже на відстані 100–200 метрів і що цей цирк було влаштовано просто як плагіат прийому, раніше застосованого самими німцями, але це інша історія.
Як це символічно! Виховані на таких прийомах нащадки просто зараз ховають власні втрати. Вони навіть пішли далі – тепер ховають і саму армію. Запитай будь-якого росіянина: скільки вбито «ополченців» на Донбасі? Ніхто нічого розумного не скаже! Тим більше – про втрати армії рф ніхто нічого не скаже. Начебто війна є, а втрат немає. Все доведено до досконалості! Але це ще не все. У наступній частині буде порушено ще одне ганебне питання.
У цій темі напрошується ще одна паралель із теперішнім часом – потяг до насильства та мародерства, зашитий у підсвідомість російської армії. Судячи з того, як грабували і грабують російські «ополченці» та «відпускники» наші окуповані міста й селища, як ґвалтують, а потім убивають жінок та дівчат, то це – гідні нащадки ще тих «визволителів».
З пограбуваннями все зрозуміло. Все задокументовано і подітися нема куди. Навіть офіційно відповідним наказом було дозволено «брати трофеї». От їх і брали. Грабували все, що можна було винести (для солдатів та молодших офіцерів) або вивезти (для старших офіцерів та генералів). Класикою жанру став ешелон Жукова з награбованим добром, зупинений орлами Берії. Сам товариш Жуков, коли його викрили в мародерстві, здивовано сказав про те, що навіть не думав, що це «барахло» комусь може знадобитися, і що він готовий його віддати на першу вимогу. Дивно, але пролетар Жуков барахлом назвав картини знаменитих художників, золото, діаманти та інший ширвжиток.
Але було ще й жахливе, постійне і безрозбірне зґвалтування! Зрозуміло, що це явище було на всіх війнах, але такий розмах і таку організацію процесу продемонструвала лише російська армія. Жертви обчислювалися сотнями тисяч, а вік особливої різниці не мав. Виловлювали всіх, кого можна було виловити, і ґвалтували відділеннями, взводами та ротами. 20, 30, 40 «визволителів» вишиковувалися в чергу і чекали свого часу. Якщо жертва була вже зовсім не у формі, її зазвичай дострілювали, а тіло викидали.
Потім це довго і нудно спростовували, навіть незважаючи на численні свідчення очевидців – самих військових, а тим більше – на свідчення жертв. У часи горбачовської відлиги та єльцинського періоду випливла маса документів, які підтвердили це ганебне явище. І ось тоді «військові історики» на кшталт генерала Гарєєва, які ще вчора заперечували сам факт масових зґвалтувань, раптом стали адвокатами ґвалтівників!
Щойно вони впевнено стверджували, мовляв, брехня все це, не може такого бути, але потім починали підводити обґрунтування під ці самі дії. Мовляв, грабували і ґвалтували тому, що бачили, як фашисти поводилися з нашими громадянами. З цього випливає, що жив собі тихий та мирний радянський народ, але до нього прийшли кровожерні фашисти і наробили лиха! Без цього росіяни ніколи б не коїли такого беззаконня. На це є два контраргументи.
Перший. Вже як радянська влада себе проявила в цьому плані – просто картина олією! Майно експропріювалось не так, як це робили німці, і навіть не так, як «визволителі»! Забирали все під чисту, а людей відправляли до таборів. А там жінок використовували як сексуальні іграшки. Мало того, начальники різних рівнів мали власні гареми. Наприклад, Лаврентій Берія мав гарем, який давав величезну фору гарему перського шаха. Те, що об’єднує гареми, табори та «звільнені території», – це повне безправ’я жінок. Їх використовували навіть не проти волі, бо там самої волі вже ніякої не було!
І ось виникає законне питання, чому ж у Європі ґвалтувати і грабувати можна, а своїх упирів, які творили з родичами та співгромадянами солдатів у сто разів гірші речі, – не можна? Чому це все виплеснулося лише там? Якщо хтось залишиться на старих позиціях і вирішить, що так німкеням і треба, то до чого тут польки? Поляки відчайдушно чинили опір німцям на своїй землі і воювали у складі РСЧА та військ союзників. Але ґвалтували польок так само несамовито! Мало того, ґвалтували навіть громадянок СРСР, вивезених до Європи на роботи.
Другий аргумент дуже свіжий. Російські окупанти коять точнісінько те саме на окупованих землях України. Що українці їм зробили? Вже є маса фактів зґвалтувань із наступним убивством неповнолітніх. Мало того, в Мережі можна легко знайти відео з одкровеннями російських «добровольців», де вони розповідають, що хочуть захопити Київ і ґвалтувати там усіх дівчат! Так було тоді і так є просто зараз. Це внутрішня властивість російського воїнства.
Підсумок радянсько-німецького сегмента війни досі не підбито. Ніхто не знає напевне, скільки ж загинуло своїх громадян. Дуже приблизно вираховуються втрати РСЧА, а про втрати цивільного населення дані взагалі загадкові. Як би там не було, але СРСР поставив кілька абсолютних рекордів: за загальними втратами особового складу, за втратами техніки, за одночасними втратами в одній битві, за загальною кількістю полонених, за кількістю полонених в одній битві і, найголовніше – за кількістю власних громадян, що боролися на боці противника, а це, на хвилинку, один мільйон осіб.
Як уже зазначалося на самому початку, на цьому закінчився лише один епізод великої війни. Війна ще палала на Далекому Сході, вона ще забирала сотні, а іноді й тисячі життів за день. Тому просто необхідно сказати хоч трохи саме про фінальну частину Другої світової війни.