Тож усе це взяли, допиляли, впровадили і запустили, а на додаток ще й узаконили все це дешево й сердито. Нині доступ до цифрових даних населення федерації спецслужби отримують онлайн і без найменших запитів суду. Тут треба пояснити, що такі дії в нормальних країнах ведуться або в рамках оперативно-розшукової діяльності, що вимагає отримання відповідних судових погоджень, або вже на стадії слідчих дій з оформленням відповідних ордерів. Тобто постійний і тотальний збір даних – заборонено, і більше того, отримані таким чином дані не можуть вважатися доказом у суді. А тоталітарні режими викинули цей запобіжник і узаконили превентивний збір таких даних, які потім вважаються доказами.
Наскільки відомо, останнім каналом збору і головне – обробки даних було відео. Зрозуміло, що й до цього контора мала доступ до більшості доступних камер спостереження, але тут були два вкрай важливі моменти. Перший – плюс до звичайних камер зовнішнього спостереження треба було отримати доступ до них ще й на персональних гаджетах. Окрім самої техніки виконання доступу, який вирішують їхні «передвстановлені програми», той самий Яндекс, це означало на порядки більшу кількість даних, які надходять, і тут уже має працювати система розпізнавання облич, як і голосу, щоб не втонути в цьому потоці. І як відомо, китайці в цьому цілком досягли успіху, і те, що ми зараз маємо на персональних пристроях як фейс-айді, – сильно урізана версія того, що використовують спецслужби.
Словом, технічні можливості зі збору, сортування та кінцевої обробки даних плюс свавілля щодо їх збору та використання зробили приватне життя прозорим для контори. Проте виставляти напоказ саме такий тотальний контроль – не комільфо, і тому подібні речі все одно намагаються якось маскувати до того часу, коли ситуація стане критичною, і тоді вже буде не до церемоній. І ось зараз у федерастів саме така ситуація, коли вони поступово наближаються до дуже неприємних подій на війні в Україні, коли єдиним невичерпним ресурсом вони вважають м’ясо. Тільки досить значна його частина не бажає йти на забій і знаходить будь-які можливості, щоб уникнути мобілізації.
І ось закон про електронні повістки запустив описану вище систему на повну потужність, вже не боячись шокувати населення глибиною проникнення шпигунських інструментів у їхнє особисте життя. Насправді зазначений вище закон має на увазі не тільки факт доставки електронної повістки, а й ширший спектр заходів, які тепер стали легальними. По суті, він каже таке: «Так, сволото! Ми за тобою давно стежимо і знаємо, де ти, а тому – дістанемо тебе за дві секунди». Ну, а преса пише про те саме, але в більш м’яких висловлюваннях і з посиланням на слова військкома москви – такого собі Локтєва:
«Систему розпізнавання облич у москві будуть використовувати для вистежування громадян, які підлягають призову… Це дозволить звести нанівець неявку у військкомат, бо зараз основна проблема полягає в тому, що багато москвичів не отримують повістки через проживання не за місцем реєстрації».
А паралельно всім роботодавцям, органам та установам зобов’язано подати дані про своїх співробітників у військкомати. Таке розпорядження видав мер столиці Собянін. На цьому вже можна було б і поставити крапку, але ми лише нагадаємо про те, що просто на наших очах розкривається все те, що зроблено за поребриком. Одним рухом злито в унітаз усі запевнення про те, що ці Яндекси, 1С, Касперські та інша погань – не шпигунські програми. Противник сам усе поставив на місце, і якщо хтось продовжує споживати цю погань, повинен усвідомити, що саме він уже є пособником їхнього «товариша майора». Не більше, але й не менше.