Автор: anti-colorados
Тут видно, що Польща не була розслабленою і в полоні ілюзій з приводу того, що Німеччина робить на її кордонах. Принаймні, часткова, але недостатня мобілізація таки проводилася, і на рівному місці таке не робиться. З наведеної вище хронології видно, що Німеччина мала кілька місяців досить сумнівного періоду, коли війська тільки-но починали групуватися біля польського кордону, і особливо небезпечним було становище у щойно анексованій Чехословаччині, на південному кордоні Польщі. З військової точки зору і з погляду міжнародного права, Польща мала ідеальне вікно можливостей для удару на випередження по військах противника, який був ще рішуче не готовим до наступальних дій, а до оборони саме там він взагалі не готувався.
Простіше кажучи, Німеччина, всупереч Мюнхенському пакту 1938 року, вийшла за межі територій Судетів, які було вказано в документі, і на польському кордоні опинилася вже в режимі агресора. Тому Польща мала всі підстави вести бойові дії на території Чехословаччини, причому на тих самих підставах, що й Німеччина, – усуваючи загрозу власним кордонам. І тут треба згадати, що Вермахт ще не був тією механізованою силою, яка вторглася у совок. Переважно німці мали у своєму розпорядженні легкі танки і танкетки, а більшу частину артилерії та логістики було покладено на гужовий транспорт.
Усе це разом говорить про те, що якби Польща не допустила різких рухів на кордоні з материнською територією Німеччини, а вдарила б по військах, які підходили до кордонів, щоб зайняти позиції зосередження, то для обох сторін це був би локальний військовий конфлікт на нейтральній території, з усіма відповідними наслідками. Але для Німеччини це був би зовсім поганий сюрприз хоча б тому, що операцію «Вайс» довелося б відправляти в кошик і все переписувати з нуля. А це – час і втрата якщо не раптовості, то стратегічної невизначеності, під прикриттям якої можна було провести заходи щодо зосередження та розгортання військ.
Але поляки цього не зробили і запустили свої оборонні плани надто пізно. Було підготовлено оборонні рубежі, але на них банально не було військ. А мобілізацію було запущено вже після початку бойових дій, тому особовий склад, який рушив ешелонами до оборонних рубежів, було знищено Люфтваффе у своїх вагонах. Отак Польща заплатила за те, що проігнорувала вікно можливостей.
З іншого боку, удар на випередження продемонструвала сама Німеччина 22 червня 1941 року. Ми про це писали докладно, і ось ця дата, яка пішла в підручники історії, була крайньою саме для завдання удару на випередження. Сама операція «Барбаросса» якраз і була планом такого удару, і першою датою початку операції було затверджено середину квітня, але потім вона кілька разів переносилася. Причини перенесення дат (щонайменше двічі) і те, що було далі, – добре описано, в тому числі й у нас.
У підсумку, коли перша фаза вторгнення залишилася позаду, Гітлер сам говорив про те, що Червоній Армії частково вдалося забезпечити прихованість своїх дій, тому що кількість військ біля кордону з Польщею, а особливо техніки, боєприпасів та іншого забезпечення, виявилася неприємним сюрпризом для командування німецьких військ. І тоді ж фюрер особливо підкреслив, наскільки важливим був удар на випередження, тому що в іншому випадку на них чекала військова катастрофа. Не дивно, що світова історіографія підносить цю операцію як зразок удару на випередження, а совок розповідає похмурі казки з цього приводу, звично намагаючись натягнути сову на глобус.
(Далі буде)
> Польща оголошує часткову мобілізацію, але під тиском союзників тимчасово її призупиняє
> А мобілізацію було запущено вже після початку бойових дій, тому особовий склад, який рушив ешелонами до оборонних рубежів, було знищено Люфтваффе у своїх вагонах. Отак Польща заплатила за те, що проігнорувала вікно можливостей.
Здається, тут є якийсь зв’язок… Звісно, свою голову треба мати. А з іншого боку — політика це мистецтво можливого, а бути розумним заднім числом нескладно… Але вчитися на помилках, звісно, необхідно в будь-якому разі.
В 1938 Польща відхопила тзв. Заользя – частину Тєшинської Сілезії, що після 1СВ належала Чехословаччині, тож прецедент був.
При нагоді про назви: українська вікіпедія пише Заольжя, начебто згідно з чеським написанням, але самі чехи цю назву не вживають: для них ці землі не _за_ річкою Ольза, а на їхньому березі (а річка називається Ольша (Olše)).
Головне місто регіону називається польською Cieszyn (чит. Цєшин або Чєшин), чеською Těšín (Тєшин), позаяк українська вікіпедія дає москвомовні тверді варіанти цешин та тешин.