Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Дві з половиною тисячі років тому Сунь-Цзи формалізував низку прийомів ведення бойових дій, які вже активно застосовувалися. Він не був винахідником цих принципів, а просто зібрав їх разом, перевірив на практиці, після чого системно виклав їх у своєму трактаті «Мистецтво війни», який зараз входить до програми «Історія бойових мистецтв» у всіх військових ВНЗ планети. У ньому було викладено деякі постулати, які стосуються моменту підготовки до війни.
Причому це стосувалося як сторони наступу, так і сторони оборони. Один із цих принципів об’єднав обидві сторони під одним формулюванням. Виглядає воно приблизно так: «Якщо ти слабкий – здавайся сильним. Якщо ти сильний – здавайся слабким». Насправді цей постулат більше стосується сторони наступу хоча б тому, що сторона оборони здебільшого стоїть на місці і її цикл підготовки до війни більш короткий. Атакувальній силі як мінімум треба зібрати свої активи і пересунути їх до противника.
У пізніші часи теоретики військового мистецтва приділяли особливу увагу саме цьому моменту бойових дій. Щойно план наступальної війни затверджено і запущено – по суті, війна вже почалася. Йде мобілізація, комплектування підрозділів, розгортання логістики та інше. Для цивільних осіб, які найчастіше входять до урядів більшості країн, у тому числі й жертви майбутньої агресії, всі ці дії можуть не виглядати агресивними. А останнім часом щось подібне завжди камуфлюється під проведення навчань. І якщо уряд опонента настільки безтямний, що вірить у ці байки, не вживаючи контрзаходів, то це означає, що все йде за планом.
Тобто сторона наступу діє за принципом Сунь-Цзи і намагається виглядати якщо не слабкою, то неагресивною. Все це тому, що буквально всі військові теоретики вказують на те, що найуразливішим етапом наступальної війни є саме підготовчий етап, коли війська ще не вийшли на рубежі зосередження та розгортання і до них не підтягнуто необхідної логістики. Якщо опонент зможе правильно оцінити ситуацію і завдати серію ударів на випередження, то як мінімум усе бойове планування операції буде зруйновано, а як максимум – війська, що наступають, може бути розгромлено і знищено.
Історія знає безліч прикладів того, як нечисленна армія, обороняючись, змогла завдати удару на випередження, якого виявилося достатньо для того, щоб повністю зруйнувати агресивні плани ворога, а іноді – й виграти всю війну. Тут ми наведемо лише два приклади для ілюстрації того, як це працює і як не працює. Перший і найпоказовіший приклад – підготовка вторгнення Німеччини до Польщі 1 вересня 1939 року. Виглядало це так:
Порівняльна хронологія дій (Німеччина vs Польща), січень-серпень 1939 року
(тільки підтверджені події; всі факти з цитатами)
| Дата | Вермахт / Німеччина | Військо Польське / Польща |
| 15 березня 1939 | Окупація Чехії та Моравії; фактичне руйнування решти Чехословаччини | Посилення побоювань щодо німецької експансії; дипломатичні протести (прямих військових дій нема) |
| 23 березня 1939 | Анексія Мемеля (Клайпеди). | Польща посилює спостереження на північно-східному кордоні |
| 25 березня 1939 | Гітлер віддає наказ готувати «вирішення польського питання військовими засобами». Початок підготовки операції «Вайс» | Польща прискорює часткову мобілізацію командних структур (не загальну). |
| 31 березня 1939 | Британія і Франція дають Польщі гарантії безпеки | Польща отримує дипломатичну підтримку, але військових дій не вчиняє |
| 3 квітня 1939 | ОКВ випускає директиву: завершити підготовку до нападу на Польщу до 1 вересня | Польща посилює оборонні плани, але уникає провокацій |
| 15 червня 1939 | ОКГ затверджує склад і завдання угруповань для операції «Вайс» | Польща проводить обмежену мобілізацію, зміцнює позиції на західному кордоні |
| Липень 1939 | Німеччина активізує провокації в Данцігу, підтримує місцевих нацистів | Польща посилює гарнізон Вестерплатте і патрулювання в Коридорі |
| 23 серпня 1939 | Підписання пакту Молотова – Ріббентропа і таємного протоколу про поділ Польщі | Польща залишається без союзників на сході; дипломатичні протести |
| 25 серпня 1939 | Гітлер наказує почати вторгнення 26 серпня, але скасовує через британсько‑польську угоду | Польща оголошує часткову мобілізацію, але під тиском союзників тимчасово її призупиняє |
| 26–30 серпня 1939 | Німеччина проводить серію провокацій на кордоні, перекидає війська до лінії фронту | Польща завершує мобілізацію (з запізненням), займає оборонні позиції. |
| 31 серпня 1939 | Німецькі спецслужби інсценують «напад поляків» на радіостанцію в Гляйвіці – страчують ув’язнених, переодягнених ц польську форму. | Польща не проводить ніяких наступальних дій; фіксує німецькі провокації |
Зрозуміло, що зараз ми точно знаємо, чим тоді все закінчилося, і тому – можемо знайти і виділити ключові моменти тієї історії, проте тут важливо те, як і, головне – коли і за яких обставин сторони діяли до першого пострілу.
(Далі буде)
> «Якщо ти слабкий – здавайся сильним. Якщо ти сильний – здавайся слабким». Насправді цей постулат більше стосується сторони наступу хоча б тому, що сторона оборони здебільшого стоїть на місці і її цикл підготовки до війни більш короткий.
Це як подивитися. Карл фон Клаузевіц 1832 року в праці «Про війну» зазначив, що «війна є не що інше, як продовження державної політики іншими засобами». Відповідно, для сторони оборони цикл підготовки починається не тоді, коли сторона наступу явно почала готувати «інші засоби», а набагато раніше. Більше того, саме фактична й видима готовність чи неготовність сторони оборони може визначати рішення сторони нападу, чи взагалі починати готувати ці засоби. Звісно, для цього треба, щоби в сторони оборони була «клепка в голові». Починаючи з виборців, які обирають її голову й парламент.