Уперше опубліковано: 19.05.2022
Автор: anti-colorados
А як можна описати реакцію союзників – Британії, Франції й Туреччини, коли мордорська історіографія почала описувати Кримську війну як перемогу залісся над Європою? Ба більше, як вони повинні ставитись до того, що акт потоплення власного флоту адміралом Нахімовим міг стати ледь не чимось героїчним і йому потім навіть пам’ятник склепали (який треба прибрати після звільнення міста), а ганебній, програній війні присвятили навіть дивну композицію, яку назвали «панорамою»? До речі, бородінський розгром теж вінчає такий самий приклад штучно-історичної порнографії. Самі англійці, французи і турки точно знають, що це була за війна і хто в ній здобув перемогу.
Далі – була знову війна, але вже – гібридна у стилі «іхтамнєт», із Туреччиною. Після цього – ганебна війна з Японією, і знову – програш бездарний і криворукий. Але на вершину ганьби мордор піднявся за підсумками Першої світової війни. Уклавши сепаратний мир, мордор досяг самого дна ганьби, з якого навіть марно спливати, проте навіть ці поразки було обіграно як перемоги. Зрозуміло, що все це – для внутрішнього споживання, бо в усьому світі все це добре відомо. І тому ні репутації, ні традицій, ні військової школи там не було ніякої. Вояків навіть марширувати змушували «прусським кроком».
І на запитання про те, якою ж є головна риса армії орків, відповідь завжди була однією й тією самою: м’ясо, багато м’яса. Відсутність стратегічної думки, оперативного таланту й тактичного натхнення там завжди компенсувалася рабською покірністю військ. Безграмотність командування, погане постачання та інші речі, які вже давно б поставили на вуха будь-яку сучасну армію, навіть теоретично не могли довести це стадо рабів до бунту, тому що без господаря та його наказів вони не здатні жити. Саме на цьому завжди й будувалася підкреслена зневага до власних втрат. Стадо спокійно йшло на бійню в будь-яких кількостях, бо становище худоби його влаштовувало.
Тож знаючи цю єдину чесноту орків, їх використовували за призначенням – завалювали ворога їхніми трупами. І ось у такому статусі це військо дійшло до Другої світової, яка почалася для червоних армійців ганьбою, яку вони довго і марно намагалися приховати. Тільки в останні роки совка там почали випливати обставини перших двох років цієї війни, в якій Гітлер і Сталін були союзниками і робили одні й ті самі речі. Але потім червоні перевзулися і увійшли в союз із Британією та США, де знову виконували свою історичну місію – компенсували відсутність полководчих талантів горами трупів своєї армії.
І тут мордору випав неймовірний фарт. Вперше він опинився на боці переможців і так, щоб це не було соромно показати. Нагадаємо, вирішальна битва під Ватерлоо, яка стала крахом Наполеонівської імперії, пройшла за повної відсутності армії мордору. На той момент вона ще не прийшла до тями після розгрому під Бородіном і на сцені з’явилася лише з дозволу країн-переможниць уже після всіх основних подій. Назвати цю армію переможницею Наполеона ніхто так і не наважився, але через те що закидання трупами було виконано майстерно, мордору скостили частину зовнішнього боргу, якого той набрався для першої війни з Туреччиною.
(Далі буде)
Заради правди, щось я не пригадую, щоб радянські підручники називали Кримську війну переможною. Навпаки, цю поразку називали одним з чинників подальшої модернізації і скасування кріпацтва. Хоча в цілому, звісно погоджуюсь з головним дискурсом допису – лапті брехуни і так собі вояки.