Уперше опубліковано: 17.05.2020
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Історія Третього Рейху настільки завантажена стандартними та однотипними штампами, що багато речей не знаходять свого пояснення, але, з іншого боку, якщо взятися за те, щоб докопатися до суті окремих епізодів тієї історії, то починаєш розуміти, чому все викладається в такому пунктирному вигляді. Справді, при ближчому розгляді відразу натикаєшся на аналогії, які дуже швидко приводять до висновку про те, що між совком і Рейхом відмінностей було набагато менше, ніж можна було б собі уявити.
І навпаки, стає зрозуміло, чому американським окупаційним військам довелося возити цивільне населення Німеччини на поховання десятків тисяч трупів в’язнів концтаборів, яких не спалили в печах. Просто за часів Третього Рейху німцям розповідали те, що ті мали чути, і те, що вони хотіли чути, а все інше було надійно заховано. В результаті, коли все закінчилося, німці якщо про щось і здогадувалися, то масштабу того хорору, який був у них буквально під носом, – не знали.
Чи нам дивуватися з цього, коли експрезидента Ющенка, який боровся за відновлення пам’яті про мільйони заморених голодом українців, ексгумористи називали «Синьйор голодомор» і до гикавки іржали зі сцени, а стадо, що сиділо в залі, теж заходилося сміхом, витираючи сльози і шмарклі. І до цього часу, коли знято грифи таємності і коли весь жах очевидний, уся ця розвесела публіка залишилася «при своїх» майже через 90 років після подій.
Про що ж можна було говорити в Німеччині, де щойно закінчилися бої, а пропаганда ще сиділа в голові настільки міцно, що просто взяти і витрусити її звідти неможливо? Мсьє Геббельс промивав мізки з такою самою ретельністю, як це робить зараз москва руками промосковських попів, артистів, гумористів, спортсменів та інших співаків.
Саме з приводу того, що СС робила у концтаборах і як це все було приховано, розповів сам Генріх Гіммлер для найвищого військово-політичного керівництва Рейху. Вперше це сталося 4 жовтня 1943 року в імперському замку Познані. Тоді вперше гостро постало питання про те, що Німеччина може й не виграти війну, бо союзні війська витіснили Вермахт із Північної Африки та поступово рухалися до Італії. Британія вже явно розпочала підготовку до десантної операції на континент, і туди стягувалися відповідні сили. На Східному фронті теж довелося відступити після кількох великих програних битв.
У такій ситуації завжди падає бойовий дух і воля до перемоги, а тому починаються різноманітні рухи, спрямовані на укладання миру і здачу інтересів Рейху. Гіммлер мав у руках величезну владу і головне – достовірну інформацію не тільки про те, що відбувалося на фронтах, а його агентура контролювала і настрої в тилу, а вони стали не такими твердими. Крім того, його відомство повідомило, що військові обережно промацують союзників на предмет якихось угод.
Саме з цією метою Гіммлер зібрав керівництво не тільки політичного, а й військового крила Рейху. Те, що Гіммлер доніс до присутніх, військові потім не змогли йому пробачити. По суті, він пов’язав усіх кров’ю і прямо про це сказав.
Але важливим є не тільки те, що він сказав, але як і з яким контекстом. Це важливо для розуміння наступних подій і, зокрема, тієї дивної реакції цивільного населення на відомості про масові страти і загалом – промислові масштаби знищення людей, які виконували війська СС.
(Далі буде)