Автор: anti-colorados
Найбільшу континентальну країну НАТО очолювала мадам Меркель, у якої є темний шлейф біографії, пов’язаний з її комсомольським минулим, що майже автоматично вказує на її зв’язок зі службою безпеки НДР Штазі. Знову ж таки, це не домисли, а цілком реальний розклад, бо Штазі перейняла всі ефективні інструменти діяльності у Гестапо. А якщо хтось не в курсі, штат Гестапо був мізерним відносно населення Рейху, а тим більше – в межах окупованих територій. Але ефективність Гестапо була феноменальною за рахунок того, що там стукали буквально всі, а класифікація та облік доносів набули просто небаченого розмаху. Тож бути комсомольською активісткою і не бути на зв’язку з цією структурою в НДР було неможливо. А з урахуванням того, що практично весь архів агентурних справ колишній шеф Штазі вивіз до москви буквально перед крахом НДР, то нескладно здогадатися, звідки в неї була така незрозуміла прихильність до прутіна.
Тобто дві найбільші країни НАТО, безумовно, не мали жодної зацікавленості у просуванні питання вступу України до Альянсу. Все це було у 2014 році, і погляньмо, що було далі. Ангела Меркель продовжувала свою канцлерську діяльність аж до кінця 2021 року. Таким чином, із названих Залужним 12 років можна сміливо викреслити сім, бо навіть якщо відкинути всі інші причини, Україна не вступила б до НАТО через позицію Німеччини.
У США Обаму змінив Тромб, якого, по суті, на першу каденцію завели спецслужби прутіна. Недарма ж його намагалися усунути від влади саме за те, що він отримав свою посаду із втручанням у хід виборів іноземної розвідки. Тобто з 2014 року по початок 2021, коли біля керма США став Байден, Україна не мала б шансів через позицію США. Отже, з 2014 по 2021 роки цих шансів не було як мінімум з подвійним перекриттям. А якщо згадати, що прийшло до влади в Україні у 2019 році, то все стає ще очевиднішим. З весни того року і аж до лютого 2022 року зелень вела політику «Навіщо нам НАТО, якщо нас туди не запрошують?». Усі ж пам’ятають цей спіч найвеличнішого? Можливо, Залужний його не почув, але я це чудово пам’ятаю. І ось «Ні» на шляху до НАТО отримало ще один шар перекриття.
Що ми маємо в результаті? З тих 12 років, про які веде мову екс-ГК, вісім відпадають просто з політичних причин. Запитання про вступ треба було ставити, але з огляду на ті факти, які викладено вище, треба було бути готовим отримувати або негативну, або невизначену відповідь, що означає, що головні учасники НАТО не готові дати зелене світло цьому руху. А тепер, щоб розглянути інші чотири роки, повернімося на початок повісті.
Отже, НАТО не можна назвати повністю бутафорською організацією, але за своєю формою та внутрішнім змістом вона стала більше демонстраційним проєктом, ніж військово-практичним. Це слід враховувати тому, що, приймаючи Україну в НАТО, там чітко розуміли, що вона перебуває у стані війни. Швидше за все, аналітики видавали своєму керівництву викладки, в яких було написано прості речі, а саме: Україна перебуває у стані військового конфлікту з росією і вже має окуповані території. Темп воєнних дій визначає агресор, і якщо сьогодні війна перейшла у фазу млявого конфлікту, то це зовсім не означає, що початок процесу прийняття або власне прийняття України до НАТО не ескалують рівень протистояння до гарячої фази, і що тоді?
(Далі буде)