Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Після довгої паузи ми повертаємося до невеликих міркувань з приводу того, що і як робить найкращий президент усіх часів і народів, і зробимо так, як це виглядає у судових рішеннях за кордоном. Хто не в курсі, наше судове рішення починається зі вступної частини, де перераховуються сторони, подані докази, свідчення сторін, потім іде мотиваційна частина, в якій описується оцінка всього, викладеного вище, і лише наприкінці – «резолютивна частина», де описано суть рішення суду. Вирок – теж рішення, до речі.

Тому дуже часто відразу оголошується короткий варіант рішення – вступ і кінцівка, щоб не втомлювати публіку. В решті світу все починається із зазначення сторін та рішення суду, а потім викладається все інше – що вивчав суд, як він оцінив усе це і мотиви, за якими прийнято рішення, вже зазначене на самому початку. Напевно, це правильно, бо рішення проголошується вже після того, як воно повністю готове, і відразу ж наводиться його суть.

Так зробимо і ми. За час цієї паузи нічого не змінилося, і запитання про те, що робить Додік, має все ту саму відповідь – він заробляє гроші, безбожно зловживаючи службовим становищем. Причому цей заробіток іде від усього, що в принципі може дати гроші, починаючи від прямого здирництва у фонди його ініціатив, де відома дама призначає прайси в десятки мільйонів доларів, до платної підписки до його «ранніх переглядів постів» у його власній соціальній мережі. Тобто охочі почитати його добірну дикість першими повинні заплатити чималі гроші за підписку.

Хоча тут є варіанти, бо саме його заяви в соціальній мережі «Сру в сошил» якраз і є тим імпульсом, який розгойдує біржовий маятник, на якому його рідня рубає бабло ще відтоді, коли він узявся за «тарифи». Але тепер він сів на нафтову тему з Іраном і хитає її заявами протилежного плану – від «Я їх знищу» до «Я скасував удар і веду переговори». Відповідно, після цих заяв нафта то дорожчає, то дешевшає. І якщо хтось знає про те, що Додік видасть у мережу через годину, може заробити просто на стрибку чи відскоку цін, що безцеремонно й роблять пов’язані з його родиною гравці.

І ось буквально кілька днів тому він мамою клявся в тому, що завдасть настільки нищівного удару, що навіть їсти не захочеться, а сьогодні дуже передбачувано він уже розповідає про те, що ніякого удару не буде, бо Іран таки хоче угоду. Це вже нагадує старий анекдот, у якому був такий діалог:

– Знову хочу в Париж!
– О, ти була в Парижі?
– Ні, але вже хотіла.

Це – те ж саме. Бородаті хочуть угоду так, що не можуть перестати стріляти, і наскільки можна зрозуміти, після численних серій ударів добитися того, щоб рушники вже не могли стріляти, – рішуче не вдається. Навіть після того, як у Мережу виклали відео рішучої поразки моторних човнів або вантажівок, здатність лупити по танкерах у бородатих не падає.

Так, зараз вони не валять по Ізраїлю, але й той утримується від різких дій, натомість по сусідах валять як самі бородаті, так і їхні численні проксі, зокрема з Іраку. Але результат цих ударів настільки невловимий, що всерйоз оцінювати їх – марно за визначенням. І ми вже давно попереджали про те, що Додік у ролі гівнокомандувача не здатний взагалі ні на що. Згадаймо, чим закінчилася епопея з хуситами. Як їх не довбали, вони все одно знаходили чим відстрілятися як по комерційних суднах, так і по кораблях ВМФ США. Ще тоді стало зрозуміло, що або визначено неправильні цілі для своїх військових, або застосовуються не ті засоби, якими їх можна досягти.

(Далі буде)

Від Svitlana

3 коментар до “Все – як завжди (Частина 1)”
  1. Додіку вже пора присвоїти почесне звання “Дід Маразм” по аналогії з Дідом Морозом.

    1. На жаль, це не маразм. Маразм — це втрата спроможності діяти раціонально. А він, як виглядає, діє цілком раціонально, але — злочинно.

  2. > до платної підписки до його «ранніх переглядів постів» у його власній соціальній мережі. Тобто охочі почитати його добірну дикість першими повинні заплатити чималі гроші за підписку.
     
    Не просто добірну дикість, а добірну дикість, яка хитає фінансові ринки. І не першими в прямому сенсі, а першими за межами особистого кола Трампа. Тобто, коли особисте коло вже зробило все, що хотіло, чом би не рубонути баблеця ще й на найохочіших серед загалу? І вони не повинні, вони самі зацікавлені битися за кинуті зі столу Трампа об!їдки.
     
    Але наскільки це близько до торгування інсайдерською інформацією? Чи це власне воно і є? Дикість…

Коментарі закриті.