Останнім часом мені зустрілося кілька різних за обсягом та глибиною досліджень феномену, який зараз демонструють практично всі так чи інакше агресивно заряджені сили сучасного світу. Починаючи від якогось ХАМАСу та «Хезболли» і закінчуючи рф та Китаєм – усі демонструють спільні ключові моменти у своїй агресивній діяльності або риториці. Загалом усі дослідники описують приблизно однакову картину, хоча найчастіше вона стосується якогось одного конкретного прикладу.
Але коли на очі потрапили вже три і більше таких досліджень, то мимоволі помічаєш їхню спільну особливість суто академічного характеру. Ці теорії описують або пояснюють процес, який уже йде і розвивається, і залишають за бортом причини, які його запустили. Напевно, дослідники вважають, що в кожному конкретному випадку причини різні, і тому витрачати час на їх дослідження та опис – немає ніякого сенсу.
Проте без розуміння фундаментальної причини цих найагресивніших дій важко зрозуміти їхню логіку, а іноді складається враження, що в цих діях взагалі немає жодної логіки. Як казали класики: «Війна – це продовження політики», – і водночас «Політика – це продовження економіки». Пройшовши цим ланцюжком міркувань до самого початку, можемо виявити, що найчастіше агресія починається саме в той момент, коли сторона в принципі може дозволити собі витрачати ресурси на війну, а це означає, що економіка дозволяє це зробити.
Причому в цьому випадку йдеться не про якісь давні історичні конфлікти, які не було погашено й забуто, а саме про агресію з метою захоплення нових територій. І ось тут і криється відповідь на ключове питання про те, навіщо захоплювати нові території в принципі? Щоб що з ними робити?
Запитання здається настільки банальним, що відповідь на нього знайти дуже легко. Але це здається лише на перший погляд. Упевнений, це питання ставив собі Наполеон, що стояв посеред палаючої москви. Як відомо, крім полководчих талантів, Наполеон мав потужний талант державного діяча. Він реформував буквально всі державні механізми, і сьогодні, навіть не знаючи того, ми користуємося великою спадщиною Наполеона у своєму повсякденному житті, від способу нумерації будинків до структури національного права.
Хто-хто, а він, безумовно, розумів, що означає привести країну в порядок, скільки для цього потрібно зусиль, сил, коштів і часу. І ось при погляді на величезні території московії, а також бачачи, наскільки темне тут населення, він обов’язково дійшов висновку про те, що володіння цією землею – вбивче як для нього особисто, так і для Франції, що тут потрібні сотні років кропіткої роботи, щоб із цього вийшло хоча б щось, де не соромно жити.
Справді, для того, щоб величезну московію привести хоча б до вигляду Канади в тому сенсі, що не відмивати кілька мегаполісів, а саме впорядкувати всю країну та хоча б прокласти нормальні комунікації, знадобляться трильйони доларів і десятки років кропіткої роботи. А це означає, що енергія держави має спрямовуватися всередину себе, туди має бути звернено й ресурси.
І так – десятиліття за десятиліттям, доки з’являться нормальні дороги та мости скрізь, де це потрібно, доки люди у всій своїй масі зможуть дозволити собі жити в нормальному, сучасному житлі, а їхні доходи дозволять їм подорожувати або просто пересуватися з такою самою легкістю, як це роблять жителі Аляски, наприклад.
(Далі буде)