Післясмак димного запаху (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Наскільки це дослідження близьке до мети, судити не беруся, але за сукупністю тих потоків інформації, які проходять останнім часом, складається відчуття, що це десь дуже близько до того, як воно є насправді. Тут не можна недооцінювати можливостей ворога, але не варто забувати і про те, що Сили оборони винесли низку ключових підприємств ворожого ВПК, які якраз і працювали для створення начинки для всього того, що зараз летить по нас. Скажімо так, військові заводи цього профілю вибиралися як цілі невипадково, і удари по них мали суттєво напружити, а можливо – й розірвати ланцюжки постачань. У будь-якому випадку, ворогові зараз набагато складніше випускати подібні вироби, ніж пів року, а тим більше – рік тому.

Але в будь-якому разі, цей хід викликав болючий резонанс у тому секторі курника, який завжди був «мовчазною більшістю», яка схвалювала будь-які злочини власного уряду, аби не чіпали їх особисто і це прямо не відбивалося на їхніх прибутках. І ось ситуація змінилася, і вони опинилися в новій для себе реальності, коли вони вірили всьому, що розповідав цар, а з’ясувалося, що він їм вантажив локшину на вуха.

У цьому потоці розгубленості й навіть істерики було помічено лише один голос, який було просто зметено основним потоком, який з побоюванням попереджав себе і публіку про ту закономірність, яку лапті вже мали вивчити. Сили оборони України тільки відкривають якийсь новий вид цілей, а потім – не злазять із них до повного знищення. Просто згадаймо про долю чорноморського флоту або про те, як удари по території курника починалися з нафтобаз держрезерву. Перший такий удар лапті списали на прикру випадковість і на помилки в роботі ППО, а потім – пішло-поїхало. Але що найголовніше – в цей момент ні лапті, ні ми, ні хтось ще не припускали, що те саме станеться з НПЗ.

Згадаймо, як почалися регулярні удари по заводах і як лапті виправдовували цю саму регулярну випадковість, але! В цей самий момент ніхто й припустити не міг, що те саме буде з нафтоналивними портами, а потім – з нафтопроводами та їхніми насосними станціями. Тепер усе це вражається регулярно, на постійній основі і практично по всій географії європейської частини курника. І ось коли ворог звик до того, що летить по НПЗ і взагалі – по нафтовій інфраструктурі, військових заводах тощо, прилетіло по об’єктах такого плану, по яких ніколи не прилітало саме в курнику, але по яких вони самі вже довбають кілька місяців.

Звідси випливає, що загалом мінус 15% складських площ Wildberries – це лише початок. На відміну від тих самих НПЗ чи портів, такі склади – стаціонарна, величезна ціль, у яку достатньо влучити двома-трьома дронами, щоб усе вигоріло під нуль. І якщо 15% стали результатом роботи наших фахівців лише за одну ніч, то всього цього добра там залишилося менш як на десяток наступних ударів. А у лаптів є НПЗ, які отримували до десяти ударів упродовж останнього року. Тож тут немає нічого неймовірного, і плюс до того, для захисту таких об’єктів лапті точно не стануть відривати ППО ні від москви, ні від нірок прутіна, ні з фронту. Тим більше її треба постійно поповнювати в Криму, бо там саме для зенітних засобів розверзлася величезна Чорнобаївка. Тож незабаром побачимо, кого сильніше поріже ця двосічна зброя. Тим більше що незабаром має полетіти щось нове і незвичайно видовищне.