Уперше опубліковано: 19.09.2022
Автор: anti-colorados
Військовий так недобре подивився на цей дивний дует і перервав незручну паузу. Потім тицьнув пальцем у того, що молодший, і низьким голосом запитав:
– Ти хто? Путін?
– Ні! Я – ні! Я – не путін…
– Тоді звалив звідси.
Холуй злегка, майже беззвучно зіпсував повітря і розчинився так, що було складно зрозуміти, куди він таки подівся. Після того як старий залишився один, військовий зробив крок уперед і берцем штовхнув двері у зворотний бік, щоб ті прикрилися.
– Значить, ти путін?
Той мовчки кивнув головою.
– А чим доведеш?
У старого жорстко дерло в горлі, і він нічого не міг сказати, а тільки розвів руками.
– Значить так, діставай валізу і роби!
Тут старий почав приходити до тями, і до нього стала повертатися звична пиха, яка й показала, що це – справді він і є.
– Та ти знаєш, що ракети…
– Значить, слухай сюди, недомірку. Твої ракети тут не допоможуть, і потім, ти навіть не здогадуєшся, куди і що просто зараз ми націлили. Ну, а в мене завдання – передати тобі умови для переговорів. Якби була моя воля, я б усе це не розповідав, але мені поставлено завдання довести до тебе умови і піти так, щоб ти ще залишився живим. Ми обіцяли це американцям. Тому слухай наші умови для переговорів.
– Тільки не Крим!
Старий верескнув настільки високо і пронизливо, що злякався сам і здивував військового. Той уважно обійшов старого по колу, ніби переконуючись, яким саме місцем той видав такий високий звук. Закінчивши коло, він все ж таки уточнив:
– А що з Кримом, не зрозумів?
– Усе інше – віддам, а Крим – ніколи!
– Ні, ну ти смішний чи що? Крим ми самі заберемо, і я це навіть обговорювати не збирався. Тож за це – не переживай. І взагалі, тобі про території наказано нічого не говорити і не уточнювати, де ми зупинимося. Тебе це вже не стосується.
– А в чому ж полягають ваші умови?
– Взагалі-то умова одна, просто з безлічі пунктів. Ось тут усе перераховано.
Військовий дістав важку папку формату А4, скріплену за американським зразком, і поклав її на стіл перед старим. Путін, як загіпнотизований, втупився в папір.
– Що це?
– Дивний ти старий. Я ж тобі кажу – умова для початку переговорів. Те, що нам складно зробити самим, – це виловити всіх воєнних злочинців. Ось тут їх перелік. Як тільки їх видадуть хоч нам, а хоч у воєнний трибунал, ми одразу починаємо переговори. Більше нам не потрібно нічого. Решту ми візьмемо самі.
Старий відпрацював сідницями по кріслу в бік столу так, щоб побачити першу сторінку. Під першим номером значився «Путін Володимир Володимирович, 1952 р. н.» І він одразу ж схопився з крісла з криком:
– Та ви що? Передайте своєму Залужному…
Але тут у його шию вчепилася права рука військового. Старий не встиг закінчити фразу, але, вдруге недобре посміхнувшись, військовий відрізав:
– Вибач, Валерію Федоровичу! Ну, не втримався я. Придумай щось для американців (цю репліку в оригіналі було подано українською мовою. – Прим. перекл.).