Уперше опубліковано: 28.07.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Ми постійно повертаємося до питання про вплив санкцій на економіку противника, тому що війна справді увійшла у фазу «на виснаження». Впевнений, що доки не почалася широкомасштабна фаза війни і з головного оперативного управління, чи як воно там називається, не розбіглися або не були вигнані фахівці, які вміли планувати бойові операції, у них було кілька варіантів ведення бойових дій проти України.
Зрозуміло, що найбажанішим для них був бліцкриг, тобто те, що ми побачили наприкінці лютого. Але дуже скоро стало зрозуміло, що ЗСУ виявилися набагато міцнішими, ніж це передбачалося, і саме в такому форматі подальший хід війни просто виявився неможливим. Підтримувати логістикою стільки розрізнених угруповань, які не змогли відразу досягти поставлених завдань, виявилося просто нічим.
Саме такий формат ведення війни наявні логістичні можливості противника змогли протримати ті два тижні, за які вони й обіцяли захопити всю Україну, а далі – все. До нас доходили чутки з мордору про те, що деякі генштабісти буквально через десять днів після початку вторгнення стали сигналізувати нагору про те, що план А вже все, здувся і що треба терміново переходити до плану Б, але ніхто не наважувався доповісти це путіну, бо в такому разі треба призначати крайніх, і, зокрема, під роздачу якраз і пішли б ті планувальники, які сигналізували про майбутній розгром.
У результаті вийшла кумедна ситуація: замість них залишилися «оленярі» і той самий план Б, який і було введено в дію. А він передбачав інший формат війни, з одним напрямком головного удару, куди й мала заводитися майже вся логістика. Це набагато простіше і зрозуміліше для особового складу і тому є більш реалістичним. Але якщо ти звужуєш смугу наступу, оборонна сторона зробить те саме – звузить смугу оборони, а це майже гарантовано дає позиційну війну, або війну на виснаження. Саме її й описує план Б, який склали ті самі генштабісти, що не підійшли.
Мабуть, коли вийшов гучний облом із бліцкригом, на перше місце у відомстві Шойгу вийшли люди з максимальним ступенем лояльності. Це відомий феномен, коли саме в таких ситуаціях професіонали заміщуються холуями. Адже профі розуміє як малюнок усієї операції, так і те, де і хто натупив, насамперед – головний оленяр та його люди. А така крамола нікому не потрібна. Тому відбулася тиха ротація, і оленярі вирішили, що все одно план бойових дій уже розроблено, все розписано, а їм залишилося лише рухати фігурки оленів по карті.
Однак війна на виснаження, крім самих бойових дій, бере до уваги ресурси обох сторін. У результаті перемогу отримує та сторона, в якої ресурсів вистачить якомога на довше. А на це впливають обсяг ресурсів та швидкість їх витрачання. Другий пункт залежить від уміння військових виконувати поставлені завдання мінімальною витратою ресурсів. А противник виходив із того, що його ресурси незрівнянно більші, тож йому не доведеться їх економити. Тим більше що смуга наступу дуже скромна, і вже для такого заходу логістики точно вистачить.
Напевно, у супровідних документах оперативного плану було надано викладки, відповідно до яких такий вид бойових дій неодмінно приведе до досягнення всіх поставлених цілей, але вже не так швидко і красиво, як це передбачав план А. Проте й тут було розписано ясно і зрозуміло, мовляв – у противника немає жодних шансів. Такі висновки робляться на аналізі кількості ресурсів противника, а інтенсивність їх витрачання приблизно прирівнюється до власної.
(Далі буде)