Автор: anti-colorados
Спочатку слід звернутися до історичної аналогії, яку пропаганда противника притягує за вуха. Насправді ці дві ситуації настільки різні, що використовувати їх як аналогії можна лише в тій частині, що подібним є командно-адміністративний механізм управління та мобілізаційний характер роботи працівників, зайнятих на військових підприємствах. На цьому – все. Далі починаються серйозні відмінності, і найголовніша з них багаторазово згадувалась у совковій літературі, і зараз її знову вийняли з нафталіну.
Суть її приблизно така. Совки говорили про те, що їм удалося перемогти Рейх тому, що вони випускали гармати замість масла, а Гітлер – дурень і до останнього намагався випускати і гармати, і масло, що його й занапастило. Але, як і все в совку, це була пропаганда, що не мала нічого спільного з реальністю. Достатньо хоча б почати з того, що Гітлер робив усе за правилами. Він не приховував від свого населення, що країна входить у період загарбницьких воєн, і тому населення мало підтримувати ці війни, маючи комфорт у тилу.
Якби Гітлер цього не зробив, він мав би великі проблеми. Це вже коли війна прийшла на землю Рейху, стало не до масла, і населення це теж розуміло і було готове відмовитися від масла на користь гармат. Тож Гітлер чинив дуже мудро, укладаючи угоду зі своїм суспільством, і тому його армії вдалося досягти такого успіху. І в цьому плані те, що писали про гармати й масло, було не демонстрацією мудрості великого Сталіна, а швидше – вироком йому.
Крім того, нам не доводилося цього бачити, але кажуть, що в архівах мордору є повна версія того самого параду в червні 1945 року, де Жуков, приймаючи парад, їздив на коні, який гидив, і де потім прапори кидали під мавзолей. Для публіки зайшла вже сильно обрізана лайт-версія того, що було насправді. А якби показали весь парад і проходження всієї техніки, то виявилося б, що до половини заліза, яке проїхало бруківкою, було імпортного виробництва, отриманого за Лендлізом. Усе це вирізали й викинули, а необізнаній публіці путін робив у мозок те, що зазвичай робив у валізу, пояснюючи, що він сам усіх тоді переміг, коли був молодший.
Але ми озброїмося логікою і згадаємо, що було перед війною. Те, що було названо «індустріалізацією», насправді було не що інше, як робота групи американських архітекторів, конструкторів та інженерів на чолі з Альбертом Каном. Ця група спроєктувала та збудувала всі промислові підприємства, які стали основою військово-промислового комплексу совка. Без них не було б взагалі нічого. А совок дав необмежені обсяги дармової робочої сили, яка вже працювала в жорсткому мобілізаційному режимі, практично за їжу.
Причому за всі ці роботи совок платив сповна, і не рублями через Газпромбанк. Роботу групи Кана та імпортне технологічне обладнання, привезене з США та Німеччини, оплатили, не лише спустошивши до дна скарбницю, а й убивши мільйони українців Голодомором, щоб вивезти на Захід єдиний експортний продукт – пшеницю. Просто запам’ятаймо цей момент і що всю «індустріалізацію» було оплачено спустошеними до дна запасами валюти, золота, пшениці і всього, що можна було продати за валюту. Без цього не було б жодної індустріалізації в принципі, бо совок не мав ні промисловості, ні обладнання, ні персоналу, який міг би хоча б таке спроєктувати.
(Далі буде)