У надрах традиційних цінностей (Частина 2)

Автор: anti-colorados

В умовах широкомасштабної, а отже – гарячої фази війни запровадження страти не має особливого сенсу. Ні як інструмент залякування, ні як інструмент розправи вона зараз не потрібна, і зрозуміло чому. Все можна зробити швидко, без судової тяганини та привернення зайвої уваги до самого факту смерті конкретного пацієнта. Проте відсутність смертної кари суто технічно робить із того ж Лукашенка і тим більше – з Сі набагато крутіших хлопців, а Додік взагалі відновив старовинну практику виконання смертної кари методом розстрілу. Тож тут – палиця на два кінці.

Але в цій частині традиційні цінності не закінчувалися виключно смертною карою. Традиційними були інші заходи, пов’язані з тілесними каліцтвами як покаранням. Тобто залишаючи в живих навмисно понівечену людину, влада немовби генерувала рекламу своєї сили та жорстокості, щоб, дивлячись на такого каліку, чернь десять разів подумала про те, чи варто робити щось погане і заборонене цією владою. І ось що цікаво: колись Єльцин узяв зобов’язання позбутися смертної кари, а от щодо каліцтв як покарання жодних зобов’язань не було й немає. Тут потрібно розрізняти тортури та покарання – це різні речі.

Тож, заснувавши такі покарання, лапті формально нічого не порушать і можуть піднімати письмові джерела, які описують ці заходи. Наприклад, цар Петро мав у своєму арсеналі масу таких покарань, але, як зазначали сучасники, улюбленим покаранням, яке він практикував особисто, було те, що назвали «рвати ніздрі». А ми нагадаємо про те, що Петруха і голови рубав своїми власними руками. Словом, у тих часах є безліч рецептів традиційних цінностей, які можна було б повернути для повного фен-шую, і, між іншим, це вже стало спадати на думку путінським холуям.

Так, просто зараз у курнику розростається паливна криза, і її гострота стає дедалі відчутнішою. Зокрема, ще вчора керівник СБС Мадяр опублікував відео ураження одразу двох танкерів, які везли бензин до тимчасово окупованого Криму в акваторії Азовського моря. Різні джерела кажуть, що танкери горіли до світанку, а може, й довше, але в їхніх мережах з’явився коментар про те, що насправді таких танкерів побільшало. Ось як це виглядає, за їхніми даними:

Як видно, в акваторії Азовського моря йде справжня утилізація як бензину, так і засобів його доставки. Так, це не гігантські танкери, які возять нафту й нафтопродукти через океани, але все одно це морська логістика, яка не спрацювала для півострова. У зв’язку з цим там набирає обертів бізнес із перепродажу бензину з рук. Спритні ділки продають бензин за кратно вищою ціною і рубають бабло, не відходячи від каси. Про те, що таких фахівців слід суворо карати, розмови йдуть уже не перший тиждень, але яке саме покарання до них треба застосовувати, ніхто не озвучив. Так було до сьогодні, але тепер, спираючись на традиційні цінності, це питання отримало досить цікавий хід:

«Для нормалізації ситуації з паливом потрібно застосовувати силу та жорстко карати перекупників методами, популярними в Середньовіччі, вважає депутат заксобранія Свердловської області В’ячеслав Вегнер. «Для нас болючішим є різке збільшення вартості солярки цими жуками. Тут я б найжорстокішим чином, розпеченим залізом би випалив їм тавро спекулянтів», – заявив він RTVI. Таврування злочинців – нанесення на тіло знаків або букв, які вказували на скоєний злочин. Така практика широко застосовувалася в Середньовіччі та зберігалася в російській імперії до скасування цього покарання у 1863 році».

Зауважимо: товариш не пропонує розстрілів на місці чи чогось подібного, а проявляє цілком традиційний гуманізм. Щоправда, він не пояснив, що саме має бути зображено на таврі. Можливо, «На Бензин!», або «Можем повторить», але яким би не був цей напис, відкритим залишається питання справжніх традицій. Справді, товариш згадав про таврування, а як же ніздрі? Що з ніздрями і такими істинними традиціями, які сягають корінням їхнього улюбленого царя? Можливо, все це треба робити відразу? Хтозна, можливо, так і до Геродота справа дійде.