Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Спочатку сам цар, а потім – і його холуї завели тужливу пісню про традиційні цінності, апелюючи до історичних подій та особистостей. Але той, хто береться аргументувати свою маячню саме історією, повинен розуміти, що він береться за двосічну зброю, і там обов’язково знайдеться багато такого, чого йому точно не хотілося б згадувати, з одного боку, а з іншого – ці епізоди історії можуть начисто поховати все те, заради чого він узявся за цю риторику. Тим більше це стосується курника, історію якого вивернуто стільки разів, що можна наступити на міну навіть там, де ти цього не чекаєш. А весь фокус у тому, що вони користуються зручним варіантом історії, який суперечить варіанту попередньої влади, і так – у глибину століть.
Але мало того, що там усе кручено-перекручено, то ще треба точно знати, де слід зупинитися, і у випадку з прутіним це обмеження стає очевидним. Якби він зупинився на тій історії, яку цареві Петру до 1721 року спекли німецькі та голландські фахівці, все б виглядало більш-менш пристойно. Просто не чіпай того, що було глибше, і буде тобі щастя. Про те, що було раніше, знатимуть тільки фахівці та решта світу, який вивчав іншу історію, засновану на документальних свідоцтвах сучасників, а не на казках платних казкарів.
Але ні, йому хотілося зачепити часи Вані 4, Саші Невського, Рюрика та інших товаришів, а там залишилося лише на штих лопати до історії земель курника від Геродота та інших істориків, які докладно і без таємниць описують їхні традиційні цінності, а не привнесені Києвом, Рюриком, і, звісно ж – Ордою. Ось там – сама їхня суть, коли ні вони самі, ні їхні землі нікому не були потрібні, і тому в ті часи писали як є. Проте є один момент, який зовні не має раціонального пояснення.
Справді, однією з безумовних традиційних цінностей совка, царської росії з часів Петра і до нього була страта. Причому варіантів цієї страти було безліч, і відсікання голови було чимось похмурим і простим, про що й говорити не варто зовсім. Але там були цікавіші досліди, про які ми якось докладно писали, проте зараз це не так важливо. Головним тут є саме традиційність застосування смертної кари, а просто зараз у курнику існує формальний мораторій на таке покарання, і, судячи з самодержавного типу режиму, відсутність «вишки» виглядає якось дивно.
Вочевидь, що свого часу мораторій застосування смертної кари ця душогубка прийняла для того, щоб сподобатися цивілізованим країнам, мовляв, не м’ясники ми, і край. Але тепер загравання з цими країнами явно втратило будь-який сенс, а смертну кару ніяк не повернуть. Єдиним поясненням такого феномену може бути війна, в ході якої можна спокійно і без особливих проблем утилізувати будь-кого, і робити це можна в будь-яких кількостях.
Між іншим, з того боку надходять відомості про те, що бурхливе зростання там пережив не лише похоронний бізнес, а й послуги з дематеріалізації. Воно, звісно, кілерів ніхто не скасовував, але деякі контори роблять усе настільки чисто, що комар носа не підточить. З чуток, усе почалося з «ям» на фронті. Дуже часто там гинули власні військовослужбовці від тортур чи чогось подібного. Довести практично нічого неможливо, бо труп могли вивезти на передову, і, як-то кажуть, «геройськи загинув у бою», при цьому – командир ще певний час знімав гроші з його картки. Усім зручно й добре.
Але чутками земля повниться, і ці ями стали використовувати для утилізації певних осіб. За невелику плату клієнт вилучався за місцем проживання і привозився в таке місце. А далі «доброволець» героїчно гинув на передовій, і його напіврозкладений труп проходив усі процедури ідентифікації вже без з’ясування причин смерті. Це – успішний бізнес, і залежно від «калібру» клієнта, гонорар за послугу міг бути значно більшим, ніж те, що смертники отримують у вигляді гонорару за контракт. А головне – пацієнта утилізовано начебто без найменших підозр на кримінал і особливо – на позасудову кару. Хто копатиметься в обставинах загибелі «героя»?
(Далі буде)